WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Майнова відповідальність - Реферат

Майнова відповідальність - Реферат

відповідальність за дефектні продукти. Відповідно до ст. 1 цієї директиви за збиток, заподіяний продуктом, відповідає його виробник. Поняття виробника сформульовано в директиві дуже широко для того, щоб потерпілий мав можливість практично завжди знайти відповідача. До виробника прирівнюються імпортер товару і навіть постачальник товару, за умови, що не можна встановити особистість виробника або імпортера товару. Під виробником розуміються виробник готового продукту, виробник сировини або виробник якоїсь зі складових частин продукту і будь-яка особа, яка виступає як виробник, проставляючи на продукті своє ім'я, свій товарний знак або інше відмітне позначення. Однак варто зазначити, що каналізування відповідальності за збиток, заподіяний дефектним продуктом, допускає винятки. Інакше кажучи, воно не здійснюється так само послідовно і суворо, як при регламентації майнової відповідальності за ядерний збиток. Можливе притягнення до відповідальності за той самий збиток кількох осіб (наприклад, виробника й імпортера товару). У такому разі вони несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
У сучасному західному праві спостерігається також тенденція до відступу від принципу повного відшкодування шкоди шляхом установлення максимальних меж майнової відповідальності. Основна причина цієї тенденції полягає в тому, що багато видів господарської діяльності пов'язано з небезпекою заподіяння надзвичайно великих збитків, які набагато перевищують фінансові можливості підприємця. Страхування цивільної відповідальності може трохи зменшити таку загрозу, але усунути її цілком воно не в змозі. Обмеження відповідальності іноді здійснюється судом або за згодою сторін. Мета таких обмежень інша, ніж у разі встановлення граничних розмірів відшкодування. Варто також враховувати, що останніми роками законодавство західних держав, як правило, забороняє включати до споживчих договорів положення, що обмежують відповідальність комерсанта перед споживачем або взагалі звільняють комерсанта від відповідальності.
Характерним прикладом обмеження відповідальності є відповідальність перевізника в транспортному праві. Зазвичай законодавство передбачає максимальний розмір відшкодування, що сплачується пасажирові в разі заподіяння шкоди його здоров'ю. Граничні розміри компенсації встановлено також у разі несхоронності перевезеного вантажу або багажу, а також несвоєчасної доставки.
В усіх країнах Заходу відповідальність за ядерний збиток конструюється як відповідальність, обмежена граничною сумою, зазначеною в законі. Відповідно до закону США про атомну енергію 1954 p. максимальна сума відшкодування, що може бути виплачена всім особам, які постраждали від ядерного Інциденту, становить 560 млн дол. Із зазначеної суми 125 млн дол. покриваються приватним страхуванням, а збиток, що перевищує цю величину, відшкодовується державою. "Саме участь держави у відносинах з відшкодування шкоди, - зазначала Р. Л. Наришкіна, - є тим принципово новим, що було внесено законодавством з атомної енергії в цей Інститут цивільного права". Але й відповідальність держави також обмежена зазначеними 560 млн дол. Якщо станеться катастрофа з більшими збитками, то конгрес може виділити спеціальні кошти для виплати відповідної компенсації. Граничний розмір відповідальності оператора атомної установки передбачений законодавством ФРН у розмірі 379,5 млн дол., у Франції - 58,8 млн дол. Як І в США, у цих країнах приватне страхування відповідальності оператора атомної установки поширюється лише на частину цієї граничної відповідальності. Понад межі відповідальності, встановленої для підприємця, додаткову відповідальність бере на себе держава.
Система таксованих санкцій*, що нерідко застосовується в західному природоохоронному праві, також являє собою один зі способів фактичного обмеження відповідальності заподіювача екологічного збитку. Тенденція до встановлення максимального розміру відповідальності виробника дефектного товару також виявляється в сучасному західному праві. Згідно зі ст. 16-1 директиви ЄЕС про відповідальність за продукти з дефектами від 25 грудня 1985 р. кожна держава - член ЄЕС може передбачити у своєму законодавстві, що загальна відповідальність виробника за шкоду, пов'язану зі смертю або завданням шкоди здоров'ю, заподіяної однаковими товарами, що мають однакові дефекти, обмежуватиметься сумою, що не перевищує 70 млн евро.
Шкідливий вплив на здоров'я людини, тваринний І рослинний світ, навколишнє середовище багатьох сучасних продуктів І технологічних процесів виявляється лише через тривалий проміжок часу. Нерідко він виявляється лише при аналізі значної кількості схожих випадків, тобто статистичне, що надзвичайно ускладнює встановлення причинного зв'язку між тією чи Іншою діяльністю і заподіяним збитком. Західне право вирішує в цьому зв'язку проблеми, що виникають, керуючись принципом локалізації майнової відповідальності. У законодавстві передбачається дедалі істотніше скорочення терміну позовної давності з вимогою про виплату відшкодування за шкоду, заподіяну діяльністю або продукцією, що становить підвищену небезпеку. Що ж стосується компенсації потерпілим, то вона виплачується, за загальним правилом, з коштів соціального страхування, бюджетних чи інших асигнувань.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Андреева О. Д. Технология бизнеса: маркетинг. - М.: ИНФРА-М -НОРМА, 1997.
2. Беляев О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посіб. - К.: 2001. - С. 158.
3. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. - Москва-Лондон, 1995.
4. Виханский О. С. Наумов А. И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс. - М.: МГУ, 1995.
5. Глухое Б. В. Основы менеджмента. - Спб.: Спец. лит., 1995.
6. Горемыкин В. А. и др. Планирование на предприятии: Учеб. для вузов. - М.: Филинъ, 1999.
7. Грузинов В. П., Грибов В. Д. Экономика предприятия: Учеб. пособие для вузов. - М.: НЭП, 1996.
8. Дойль Питер. Менеджмент: стратегия и тактика: - С.-Петербург: Питер, 1999.
9. Зайцева В. В. Общая характеристика источников гражданского и торгового права капиталистических государств. - ?., 1973. - С. 20-21.
10. Зивс С. Л. Развитие формы права в современных империалистических государствах. - М., 1960, - С. 108.
11. Зудина Л. Н. Организация управленческой работы: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 1997.
12. Кейлер В. А. Экономика предприятия: Курс лекций. - М.: ИНФРА-М, 1999.
13. Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Вдосконалення методики обліку інвестиційної діяльності та будівельного виробництва. - К.: Екон. думка, 1998.
14. Крупка Я. Д., Литвин Б. М.Інвестиційний бізнес-план. - К., 1997.
15. Кривцов А. С. Предпринимательство как тип хозяйствования. - X., 1995. - С. 7.
16. Ладанов И. Д. Практический менеджмент. - М.: "Красный Пролетарий", 1995.
17. Макконнелл Кэмпбелл Р., Стенли Л. Брю. Экономикс. - К.; 1993. - С. 52.
18. Мескон М. X. и др. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: 1998.
19. Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник. - К., 2001. - С. 274.
20. Основы менеджмента: Учеб. пособие для вузов / Под ред. А. А. Радугина. - М.: Центр, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве