WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Майнова відповідальність - Реферат

Майнова відповідальність - Реферат

Великобританія, США) в таких ситуаціях за потерпілим визнається право вибору - заявляти позов про порушення договору чи про здійснений делікт. В юридичній літературі це право вибору називається конкуренцією договірної і деліктної відповідальностей. Французьке право не допускає конкуренції договірної і деліктної відповідальностей. Якщо шкоду заподіяно порушенням договірного зобов'язання, то передбачається тільки договірна відповідальність. Якщо ж шкода виникла через дію чи бездіяльність, які не обумовлені договором, то наявна деліктна відповідальність.
У західній юридичній літературі розподіл правового режиму цивільної відповідальності на договірний і деліктний зазнав критики. Зазвичай наголошується, що його існування пояснюється винятково історичними причинами (у римському праві, звідки запозичено цей розподіл, деліктна відповідальність на відміну від договірної мала кримінально-правовий характер). Нині причини, що викликали такий розподіл майнової відповідальності, давно відпали і, отже, від нього треба відмовитися.
Останніми роками законодавство країн Заходу, регулюючи відносини, що виникають у таких сферах, як відповідальність за ядерний збиток, за збиток, заподіяний дефектними продуктами, за шкоду на транспорті, передбачає єдиний режим відповідальності незалежно від договірної чи деліктної підстави виникнення шкоди.
Ця тенденція чітко окреслюється в законодавчих актах, що встановлюють відповідальність за шкоду, заподіяну дефектним товаром (продуктом). "Відсутність договірного зв'язку між позивачем і відповідачем, - йдеться в новій редакції статті 2-318 Єдиного торгового кодексу США, - не може бути підставою для відмови в позові, поданому до виготовлювача продавцем або постачальником товару, про відшкодування, заподіяного порушенням чітко вираженого або такого, що мається на увазі, збитку, позову з недбалості, навіть якби позивач не купував товари у відповідача, але якого виготовлювач чи продавець, постачальник могли з достатньою підставою вважати особою, яка користуватиметься, споживатиме товар чи зазнаватиме його вплив". Схожі правила містяться в законодавствах або сформульовані судами Великобританії, Франції, Італії й інших держав. На їх підставі потерпілий від неякісного продукту має право висунути позовні вимоги як до продавця, так і до виготовлювача такого товару.
Єдиний режим відповідальності за збиток, заподіяний неякісним продуктом, передбачається також і в міжнародних актах. Наприклад, у Конвенції Європейської Ради 1977 р. про відповідальність за неякісні продукти в разі заподіяння тілесної шкоди або смерті, у Директиві ЄЕС 1985 р. про відповідальність за дефектні продукти. Встановлення єдиного режиму відповідальності пояснюється в доповіді до Страсбурзької конвенції необхідністю "забезпечити рівний захист усім споживачам (покупцям або іншим користувачам)". Як зазначають західні автори, у цій сфері неможливо розмежувати договірну і позадоговірну відповідальність. У ряді міжнародних транспортних конвенцій усі позови про відшкодування збитку підпорядковані єдиним правилам незалежно від підстави цих позовів.
5. Тенденції розвитку цивільної відповідальності найбільш чітко виявляються в правовому регулюванні майнової відповідальності в сфері господарської діяльності. Саме тут науково-технічний прогрес і усуспільнення виробництва прямо впливають на юридичний механізм відшкодування заподіяного збитку, зумовлюють його зміни, трансформацію. Саме в цих сферах відбувається оформлення нових принципів майнової відповідальності. Серед них слід відзначити принцип каналізування цивільної відповідальності і принцип обмеження максимального розміру відшкодування заподіяних збитків. Обидва вони мають на меті локалізацію несприятливих майнових наслідків заподіяння шкоди.
Принцип каналізування цивільної відповідальності полягає в тому, що відповідальність покладається винятково на одну особу, зазначену в нормативному акті, незалежно від того, заподіяно шкоду нею самою чи іншими особами. Як правило, забороняється перекладення відповідальності на справжніх заподіювачів збитку за рідкісним винятком, наприклад, коли між сторонами є спеціальна угода з цього питання. Названий принцип дає змогу вирішити проблему суб'єкта відповідальності. В умовах сучасного господарства з його глибокою спеціалізацією і складною кооперацією виробництва найчастіше буває надзвичайно важко визначити конкретно заподіювача шкоди. Нерідко шкода є наслідком дій або бездіяльності багатьох осіб. Ставити відшкодування в залежність від успішності пошуку конкретного заподіювача шкоди означало б збереження невизначеності в становищі потерпілого, обмеження його майнових інтересів.
Принцип каналізування відповідальності закріплено у законодавстві та міжнародних конвенціях, що регулюють відповідальність за ядерний збиток. Відповідальність в остаточному підсумку покладається на особу, яка експлуатує атомну установку, оператора атом-
HOI установки, а якщо атомна силова установка розміщена на судні, то на оператора судна, тобто особу, що має ліцензію на використання судна з атомно-енергетичною установкою. Оператор атомної установки несе всі несприятливі майнові наслідки можливого ядерного інциденту. Він відповідає і в тому разі, коли шкоду заподіяно з вини інших осіб, скажімо, через постачання неякісних будівельних матеріалів, устаткування, через помилки, допущені при проектуванні реактора, тощо.
Виняткова відповідальність оператора атомної установки може бути прямо закріплена в законі. Вона дістала назву юридичної каналізування відповідальності. За законодавством Франції, Японії, Нідерландів, Великобританії, Швеції, Швейцарії, Бельгії, Іспанії та інших країн потерпілий від ядерного інциденту може подати позов про відшкодування збитку тільки до оператора атомної установки. Всі інші особи, винні в настанні цього збитку, від майнової відповідальності звільняються, крім тих випадків, коли оператор атомної установки має спеціальну угоду з названими особами. Оператор звільняється від відповідальності, якщо потерпілий навмисне заподіяв собі збиток або навмисно і протиправне спричинив ядерний інцидент.
У законодавстві США і ФРН особи, винні в настанні ядерного збитку, визнаються юридичне відповідальними за нього, але фактично не відповідають, тому що фінансова гарантія виплати компенсації, яку обов'язково повинен надати оператор атомної установки, покриває не тільки його власну відповідальність, а й відповідальність усіх потенційних відповідачів за ядерний збиток. Така система відповідальності називається економічним каналізуванням. Потерпілий має право подати позов не тільки власникові атомної установки, а й до іншої особи, винної в заподіянні ядерного збитку. Однак практично всі несприятливі майновінаслідки ядерного інциденту припадають і в цьому разі на оператора атомної установки. Американські юристи з цього приводу зазначають, що відповідальність представників суміжних галузей позбавлена економічного змісту, "оскільки страхування відповідальності й участь держави її цілком покривають".
Принцип каналізування відповідальності закріплено також у згадуваній нами директиві ЄЕС 1985 р. про
Loading...

 
 

Цікаве