WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Основні засади управління підприємством - Реферат

Основні засади управління підприємством - Реферат

безперервної серн взаємопов'язаних управлінських рішень, системний підхід, який вважає кожне підприємство сукупністю взаємопов'язаних елементів (люди, структура, технологія, завдання), зорієнтованих на досягнення різних цілей в умовах, які постійно змінюються, через те що можливість застосування різних методів, прийомів, форм менеджменту визначається конкретною ситуацією Найефективнішим буде той, який найбільше відповідає конкретній ситуації Підприємці мають при цьому виходити з доцільності та можливості застосування у своїй практичній діяльності тих чи інших підходів, зважаючи водночас на ефективність.
Найважливішим механізмом управління ефективністю є зворотний зв'язок, за допомогою якого організація пристосовується до мінливих умов. За допомогою цих процесів активно відстежують не тільки менеджмент організації, а й різні зацікавлені зовнішні і внутрішні групи. Вони створюють певне економічне і соціальне середовище, у межах якого перебувають можливості підвищення ефективності, а також фактори її спаду.
Рис Еволюція управлінської думки
Шляхи і способи підвищення ефективності компанія визначає відповідно до мети стратегічного розвитку і ситуаційних особливостей її функціонування. Значний позитивний вплив на ефективність підприємницької діяльності має повсякденне застосування системи заходів, спрямованих на використання досягнень сучасного менеджменту. Серед них особливе значення мають:
o вибір нового асортименту продукції;
o широке застосування маркетингу;
o відповідність продукції сучасним стандартам якості за рахунок проведення сертифікації;
o створення сучасних систем фінансового менеджменту на основі модернізації бухгалтерського обліку, фінансового аналізу та управління витратами;
o формування адекватної ринковим вимогам збутової мережі;
o підготовка фахівців з управління згідно з сучасними вимогами та напрямками менеджменту.
Досвід передових компаній світу засвідчує, що вони домагаються успіху, радикально змінюючи базу конкуренції: ідуть на ризик; руйнують сформовані норми і правила; використовують нетрадиційні методи завоювання ринку. Революційні зміни у сформоване середовище найчастіше вносять нові компанії, що виявляють гнучкість і адаптивність до нових умов і готові вчитися всьому, що приносить успіх. Але формуванню ефективних стратегій в умовах України заважають стереотипи поведінки, у тому числі переважна орієнтація на досягнення короткострокових цілей, неприйняття ризику й ініціативи тощо.
Істотним моментом є також нижчий порівняно із західними мірками рівень знань, мистецтва і досвіду управлінського персоналу. Це позначається на етапах розробки і реалізації стратегії, коли розробляються програми, визначаються терміни і вартість проведення кожної
з них, складаються плани оперативної роботи, що випливають з програм стратегічного розвитку. Важливим етапом стає розробка комплексу методів реалізації стратегії розвитку організації, органічними складовими яких є зміна організаційних форм, організації праці і виробництва, систем менеджменту і управління людськими ресурсами та знаннями.
Основний недолік управління вітчизняними підприємствами полягає в недооцінці значення залучення до реалізації стратегії широкого кола керівників і фахівців: керівник розробляє стратегію, видає директиви й інструкції з її реалізації, що дуже нагадує командну економіку. Для усунення цього недоліку необхідно налаштовувати всю систему організаційних, психологічних і економічних відносин на колективну роботу, у результатах якої має бути зацікавлений весь колектив. Це потребує від керівника нового мислення, мужності і віри в людей, радикальної зміни стилю управління.
Крім цього, потрібно активізувати розробки у сфері організаційної культури і лідерства, що передбачає орієнтацію на досягнення загальної мети (збіг особистих планів працівників з місією організації), професіоналізм і рівень компетентності в досягненні високих показників і залучення всього персоналу до вирішення завдань. Необхідність врахування потенціалу працівників та його максимального використання потребує перегляду ролі керівників і практичного використання розробок з теорії лідерства.
Вирішення питання про вид структури управління підприємством, її побудова або модифікація - це процес її адаптації до зовнішніх умов і внутрішніх факторів розвитку організації.
Організаційна структура управління будується відповідно до мети і стратегії розвитку підприємства, розробка і затвердження яких є початковим етапом внесення змін в організацію управління.
Процесний підхід до побудови структур управління передбачає орієнтацію на структури органічного типу, що характеризуються такими рисами, як орієнтація на проблеми, зниження до мінімуму ієрархії, поліцентризм і зміна лідерів залежно від розв'язуваних проблем, тимчасове закріплення функцій, високий рівень горизонтальної інтеграції, орієнтація культури взаємин на кооперацію, взаємну інформованість, самодисципліну, розвиток і самоорганізацію персоналу.
Найяскравіше цей тип структури виражений у бригадній (груповій) формі, принципи формування якої практично цілком змінюють основи командно-контрольних структур управління. Для структур цього типу характерні такі ознаки: автономна робота; самостійне прийняття рішень і координація дій по горизонталі; гнучкі зв'язки; залучення до групи представників різних професій, що мають життєвий досвід і культуру. Створення групових форм веде до скорочення апарату управління в середній ланці, підвищення кваліфікації і зацікавленості в розвиткові внут-ріфірмових ринково-економічних відносин. Результат - збільшення потенціалу і віддачі людських ресурсів, сконцентрованих в організації.
Традиційні уявлення про управління персоналом за допомогою вказівок руйнуються в умовах ринкової економіки. Вирішальним фактором ефективного піднесення економіки підприємств і країни загалом стає потенціал робочого колективу.
Радикальна зміна структур управління пов'язана з перебудовою всіх структур і елементів системи, її треба приводити у відповідність до детально розробленої програми, залучаючи до прийняття і реалізації рішень максимально можливу кількість працівників.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Андреева О. Д. Технология бизнеса: маркетинг. - М.: ИНФРА-М -НОРМА, 1997.
2. Ладанов И. Д. Практический менеджмент. - М.: "Красный Пролетарий", 1995.
3. Макконнелл Кэмпбелл Р., Стенли Л. Брю. Экономикс. - К.; 1993. - С. 52.
4. Мескон М. X. и др. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: 1998.
5. Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник. - К., 2001. - С. 274.
6. Основы менеджмента: Учеб. пособие для вузов / Под ред. А.А. Радугина. - М.: Центр, 1998.
7. Павлова Л. Н. Финансы предприятия: Учебник. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
8. Політична економія: Навч. посіб. / К. Т. Крищенко, В. С. Савчук, О. О. Беляев та ін. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 219.
9. Пол А. Самуэлъсон. Вильям Д. Нордхауз. Экономика: Пер. с англ. - М., 1997. - С. 617.
10. Посошков И. Т. Книга о скудости и богатстве и другие сочинения. - М., 1951.
11. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М., 1962.
12. Стэнворт Дж., Смит Б. Франчайзинг в малом бизнесе / Пер. с англ, под ред. Павловой Л. Н. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве