WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Основні ознаки підприємництва та його місце в економічній системі - Реферат

Основні ознаки підприємництва та його місце в економічній системі - Реферат


Реферат на тему:
Основні ознаки підприємництва та його місце в економічній системі
Першою і чи не найважливішою для розуміння характерною ознакою підприємництва є констатація індивідуального характеру підприємницької діяльності. Підприємництво - це завжди результат приватної ініціативи (хоча не виключаються й інші форми кооперації й асоціації), вільної від безпосереднього державного втручання. Підприємництво передбачає розробку і здійснення економічного проекту, здебільшого незалежного від державного управління і фінансування, автономного в плані пошуку необхідних коштів. Це можуть бути власні кошти одного чи кількох підприємців або позичені кошти (кредити), повернення яких планується після завершення виробничого або торгового циклу й одержання розрахованого прибутку. В цьому розумінні підприємництво, що охоплює ряд господарських секторів, є загалом альтернативою державному сектору економіки, що функціонує винятково на базі політики держави щодо нього і фінансується з державної скарбниці.
Не менш важливим є розуміння заохочувальних мотивів, стимулів для заняття підприємництвом. І тут першочерговим стимулом є прагнення отримати прибуток. Звідси випливає найпростіший наслідок: діюче приватне підприємство прибуткове (рентабельне) уже за визначенням; збиткове не тільки не принесе бажаного прибутку, а й розорить підприємця. Вислів "вилетіти в трубу" за всієї своєї примітивності дуже точно передає зміст цього явища. Тому можна стверджувати, що приватнопідприємницька сфера економіки загалом є сферою завжди рентабельною - нерентабельні приватні підприємства просто приречені на ліквідацію або перепрофілювання. Забезпечення свого проекту - основа основ усіх розрахунків підприємця і основний предмет його турботи у процесі діяльності.
З перших двох випливає і третій наслідок, що стосується характеру роботи підприємця, а саме - організаторська робота. Вона поділяється на кілька послідовних стадій:
o вивчення кон'юнктури ринку з метою визначення пріоритетних з погляду майбутнього прибутку сфер економіки;
o фінансово-економічні розрахунки (зокрема калькуляція попередніх витрат), що покладені в основу проекту;
o вивчення діючих законоположень, що регламентують обрану підприємцем форму діяльності;
o розробка на їхній базі і затвердження в державних органах нормативного акта (актів) майбутнього підприємства;
o пошук і мобілізація коштів (інвестицій);
o залучення фахівців і робітників до безпосереднього поетапного здійснення робіт;
o поточне управління виробничим процесом;
o організація збуту виробленої продукції або наданих послуг (маркетинг);
o звітність перед податковими і контрольно-ревізійними органами держави.
На всіх стадіях підприємницької діяльності персональну відповідальність за її наслідки - як фінансову, так і юридичну - несе підприємець. Фінансова відповідальність полягає у забезпеченні рентабельності проекту (не забезпечивши її, підприємець збанкрутує), юридична - у дотриманні чинних законів, забезпеченні прав усіх робітників та службовців, залучених до здійснення проекту (не дотримуючись останніх, підприємець вступає в конфлікт з державою, що рівнозначно злочинові з усіма юридичними наслідками).
Потрібно зауважити, що підприємництво як помітне в масштабах держави явище можливе лише в умовах розвинених ринкових, товарно-грошових відносин, за наявності в суспільстві свободи торгівлі і вільного ціноутворення, а також приватної власності на засоби виробництва і права на отримання доходів. Крім того, воно можливе при вільному "рекрутуванні" кадрів підприємців з усіх прошарків населення, тобто у суспільстві з розвиненими демократичними нормами і традиціями. Повною мірою це реалізується через принцип рівності всіх громадян перед законом і свободу конкуренції, оскільки єдиним критерієм придатності до підприємницької діяльності є особисті здібності людини. Станові або політичні обмеження є згубним для підприємництва фактором. Тому про підприємництво на ранніх етапах людської історії, у рабовласницьку і феодальну епохи можна говорити певною мірою умовно, констатуючи лише наявність окремих елементів приватної ініціативи, епізодів підприємницької діяльності. Давні східні деспотії і Римська імперія в період її розквіту прагнули, з одного боку, тримати під повним контролем усі сфери життєдіяльності суспільства, а з іншого - ведучи безупинно загарбницькі війни і нещадно експлуатуючи рабів, не мали потреби в рентабельності виробництва. Феодальне ж суспільство з його закостенілою становою структурою, ґрунтуючись значною мірою на натуральному господарстві при мінімумі товарно-грошових відносин, також не сприяло приватній ініціативі виробників. На діяльність потенційних підприємців накладалася низка політичних, релігійних і станових обмежень. Не випадково єдиним винятком з цього правила була економіка кількох регіонів, що базувалася здебільшого на торгівлі, які за своїм політичним ладом і сформованими традиціями були вільні від таких обмежень. Це торгові міста середньовічної Італії - Венеція і Генуя, Ганзейський союз у Північній Німеччині (Гамбург, Бремен, Любек), Новгородська республіка в середньовічній Русі. Як постійний і вагомий у масштабах держави фактор економіки підприємництво з'являється лише на стадії переходу від пізнього середньовіччя до Нового часу - приблизно від епохи Великих географічних відкриттів до перших буржуазно-демократичних революцій.
Уважний аналіз трактування підприємництва спонукає ще до кількох міркувань. З необхідності недержавного фінансування, самостійного пошуку коштів випливає, що таке можливе лише за наявності кредитних установ. Тому історія підприємництва як за кордоном, так і в Україні найтісніше була пов'язана з розвитком фінансів і кредиту, а становлення кредитних інститутів було одночасно і показником, і передумовою успішного розвитку підприємницької діяльності. А тому закономірно, що перші банки і страхові компанії з'явилися в середні віки саме у Північній Італії і Північній Німеччині, а початкові бурхливої підприємницької активності у XVIII-XIX ст. повсюдно передував банківський "бум".
Звертаючись до категорії прибутку як основного стимулу в підприємницькій діяльності, можна помітити його зв'язок з поняттям експлуатації. Завдання безумовного забезпечення рентабельності спонукає підприємця до необхідності скорочення витрат виробництва, економії на фондах заробітної плати, охорони праці, соціального захисту працівників. В умовах недосконалості законів про приватне підприємництво і слабкості
Loading...

 
 

Цікаве