WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Соціально-економічний зміст основних правових інститутів у країнах заходу. Договір (пошукова робота) - Реферат

Соціально-економічний зміст основних правових інститутів у країнах заходу. Договір (пошукова робота) - Реферат

державні органи, що беруть участь у таких контрактах, мають право в односторонньому порядку змінювати несуттєві умови, а також розривати ці контракти, якщо це відповідає загальним інтересам держави. У разі дострокового припинення урядового контракту за рішенням державного органу останній відшкодовує іншій стороні не лише позитивний збиток, а й втрачену вигоду. У США, як і у Франції, існує особлива система органів адміністративної юстиції, покликана розглядати спори за урядовими контрактами.
До розряду адміністративних належать і договори, які французька держава укладає з місцевими колективами, націоналізованими підприємствами і приватними компаніями з метою реалізації економічних програм. Вони називаються плановими, програмними, податковими договорами, квазідоговорами тощо. Відповідно до них держава надає своїм контрагентам податкові знижки і премії, позики на пільгових умовах та інші переваги і пільги в обмін на зобов'язання іншої сторони здійснювати інвестиційну програму, що відповідає плановим цілям, розвивати відповідне виробництво, підтримувати певний рівень зайнятості тощо.
По-третє, збільшується роль і значення різноманітних типових договорів, договорів приєднання та інших договірних проформ, які юридичне або фактично стають джерелами права. Використання договору для організації тривалих і стійких господарських зв'язків веде до збільшення тривалості термінів їх дії, ускладнення змісту, що у свою чергу спричиняє зміни процедур укладання, тлумачення, перегляду і виконання.
По-четверте, спостерігається тенденція до диференціації правового регулювання договірних відносин залежно від їх суб'єктного складу. В межах приватно-правового регулювання відбувається процес юридичної дезінтеграцї. У багатьох державах договори комерсантів, підприємців виокремлюються у спеціальну категорію торгових угод. Останні регламентуються спеціальними нормами торгового законодавства (включаючи торгові кодекси) і торговими звичаями. Згідно з положенням торгового права, торгові договори, на відміну від цивільних, можуть укладатися в спрощеній формі, полегшено їхній доказ. До комерсантів порівняно з некомерсантами висуваються підвищені вимоги щодо старанності, обачності в господарських справах. У торгових зобов'язаннях установлено солідарну відповідальність на боці боржника, тоді як у цивільних така відповідальність не презуміюється, а має бути прямо зазначена в законі. Спори між комерсантами в деяких країнах розглядають спеціальні торгові суди за особливими процедурними правилами.
Останнім часом із загального договірного права виокремлено норми, що регулюють договірні відносини з професійними комерсантами і споживачами. Законодавець змушений, нарешті, визнати, що загальне договірне право не дає пересічному громадянинові адекватних засобів захисту проти великої компанії або сервісного підприємства, котрі виробляють та реалізують товар або послуги на ринку. Посилення впливу споживачів на реалізацію товарів привело до прийняття практично в усіх західних країнах низки законодавчих актів, спрямованих на надання їм додаткових матеріально-правових і процесуальних гарантій охорони їхніх Інтересів у відносинах з комерсантами, а також до покладання на останніх певних зобов'язань. Тому можна констатувати, що із загального договірного права, яке існує в цих країнах, виокремлюється право, яке регламентує договори з участю споживачів. Щодо останніх законодавство також встановлює особливий порядок укладання, заперечування, контролю за змістом, а також відповідальності. Найчастіше ця диференціація переплітається з диференціацією правового регулювання залежно від особливостей предмета договору. Наприклад, існують значні відмінності в продажу рухомого і нерухомого майна, наймі машин і устаткування та наймання житла чи приміщення для влаштування торгового або промислового підприємства. Правовий режим продажу може значно розрізнятися залежно від способу продажу або платежу (продаж з аукціону, публічних торгів, продаж з розстрочкою платежу, продаж поштою, продаж удома, продаж за зразком тощо).
Принцип свободи договору певним чином трансформується. Він розшифровується як свобода вступати в договірні відносини та свобода сторін у визначенні їх змісту.
В епоху промислового капіталізму іноді допускалися відступи від цього принципу. У багатьох випадках держава встановлювала тверді ціни на продукти першої необхідності, продаж деяких товарів визнавався монополією держави або певних приватних осіб - концесіонерів та ін. І хоча існування і непорушність самого принципу не викликали сумнівів, поява і велике поширення монопольних угод та договорів приєднання змусили законодавця істотно поступитися принципом свободи договору.
Процес монополізації, який часто окреслюється в договірну форму, підриває конкуренцію - цей необхідний елемент функціонування ринкової економіки. Потреба підтримки елементарних умов функціонування економіки в умовах гігантської концентрації в руках окремих приватних компаній власності та влади змусили західні держави встановити правові приписи, що обмежують договірну і ділову практику учасників обороту. Сукупність цих норм утворила анти-трестівське право західних країн.
Антитрестівське законодавство обмежує або навіть забороняє деякі види договорів, якщо вони призведуть до знищення або істотного порушення нормальної конкуренції. До таких договорів, як правило, зараховують угоди, що закріплюють за учасниками певні обсяги виробництва того чи іншого товару, розподіляють між ними джерела сировини, ринки збуту, забороняють учасникам перепродавати товари нижче зазначеного рівня цін або не дозволяють вступати в аналогічні договірні відносини з особами, що не приєдналися до цієї угоди. Наприклад, після прийняття в 1914 р. у США закону Клейтона виникла неправомірна дискримінація в цінах, заборонялися "об'єднуючі контракти", якщо це загрожувало істотним ослабленням конкуренції або виявлялися тенденція до створення монополії. Американський закон Робінсона - Патмана 1936 р. забороняв контракти на продаж товарів за демпінговими ("нерозумно низькими") цінами з метою знищення конкуренції або конкурентів. Закон ФРН про боротьбу з обмеженнями конкуренції 1957 р. оголошував недійсними договори, укладені підприємцями або їх об'єднаннями, якщо вони не в змозі вплинути на виробництво, виробничі процеси або на умови руху товарів на ринку (ст. 1). В одному з параграфів цього закону уточнювалося, що недійсними визнаються будь-які угоди, за допомогою яких обмежується свобода учасників визначати ціни й умови постачання товарів у договорах із третіми особами.
У багатьох західноєвропейських країнах угоди, які обмежують конкуренцію (так звані "обмежувальні" угоди), підлягають обов'язковій реєстрації в адміністративних або судових органах, які оцінюють їхній зміст з позицій відповідності закону чи суспільному інтересу. Але незалежно від формулювань законодавця,які більш або менш категорично забороняються чи обмежують такі монопольні угоди, в усіх західних країнах закон або судова практика передбачають численні винятки із цих загальних заборон і обмежень. Договори, які хоча і підпадають під
Loading...

 
 

Цікаве