WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Соціально-економічний зміст основних правових інститутів у країнах заходу. Юридична особа (пошукова робота) - Реферат

Соціально-економічний зміст основних правових інститутів у країнах заходу. Юридична особа (пошукова робота) - Реферат

відповідних боргів. У цей період забороняється також установлювати будь-яке забезпечення, що гарантує оплату боргів. Необхідно наголосити, що така процедура застосовується, коли боржник не припиняє своїх платежів, тому її варто відрізняти від мирових угод, відомих праву інших західних країн, де вони виступають як засіб врегулювання відносин між неспроможним боржником та його кредиторами. В тій же Франції, відповідно до нового законодавства про неспроможність (1985 р.), суд взагалі не може відкрити конкурсного процесу одразу ж після засвідчення неплатоспроможності боржника. Він спочатку зобов'язаний вході процедури судового відновлення постаратися зберегти підприємство, розглянути і затвердити план подолання його фінансових труднощів чи навіть зобов'язати власника підприємства продати його. І тільки якщо жодне з цих рішень не реалізується, приступають до судової ліквідації підприємства.
Швейцарське законодавство передбачає можливість застосування особливих процедур надання підтримки і допомоги підприємствам, які мають важливе значення для національної економіки. У Бельгії запроваджено спеціальну процедуру допомоги банківським установам, що потрапили в скруту.
Не залишаються без заступництва з боку держави великі підприємства й у тих країнах, де законодавець з якихось причин не пішов на відкрите оголошення особливого режиму для них. У цьому випадку державна допомога реалізується через механізм суддівського розсуду, а за необхідності - через пряме втручання уряду або інших органів виконавчої влади.
Юридична особа є насамперед організаційно-правовою формою ведення спільної господарської діяльності кількома особами. Однак така діяльність може здійснюватися з використанням й інших правових інститутів: неправосуб'єктних торгових товариств, різноманітних підприємницьких договорів (ліцензійних, підряду тощо). У Франції, ФРН, Італії законодавство регламентує діяльність негласних товариств, які не визнаються суб'єктами права. Між правосуб'єктними і неправосуб'єктними підприємницькими організаціями не завжди можна провести чітку межу. Окремі види торгових товариств мають лише деякі (далеко не всі) ознаки юридичної особи. Так, наприклад, учасники повних товариств несуть необмежену і солідарну відповідальність за зобов'язаннями цих організацій. У ряді країн Заходу повні товариства за законом вважаються юридичними особами. У ФРН законодавство не визнає їх самостійними суб'єктами права. У Великобританії та США партнерства також не вважаються юридичними особами, там ці комерційні організації користуються окремими повноваження юридичної особи. У ФРН повні товариства мають право діяти від свого імені, позиватися і відповідати в суді й арбітражі. У Великобританії та США суди, розглядаючи спори партнерств, можуть визнавати їх у конкретних відносинах суб'єктами права. Законодавство деяких держав допускає існування юридичних осіб, які не мають власного відособленого майна. Організації, які мають лише деякі властивості юридичної особи, називаються в літературі "відносними" або "урізаними" юридичними особами.
Останніми роками в західній економічній і правовій літературі поряд із традиційною класифікацією підприємницьких організацій дедалі ширше використовується конструкція спільного підприємства або спільного підприємництва. Термін "спільне підприємство" вживається в різних значеннях. У найзагальнішому вигляді він застосовується для позначення будь-яких організаційно-правових форм ведення господарської діяльності кількома особами незалежно від того, здійснюється вона правосуб'єктною чи неправосуб'єктною організацією і ґрунтується на договорі. В останньому випадку зазвичай ідеться про договірне спільне підприємство. Варто врахувати, що в працях, присвячених міжнародним економічним відносинам, у відповідних правових актах спільними називаються підприємства, у капіталі або діяльності яких бере участь іноземна особа (як правило компанія).
В американській юридичній літературі термін "спільне підприємство" використовується у вужчому розумінні, для позначення певної категорії підприємницьких організацій. Деякі американські юристи розглядають спільне підприємство як різновид партнерства, в якому спільна діяльність учасників обмежується реалізацією якогось одного проекту або здійсненням певних операцій. Федеральне податкове законодавство прирівнює спільні підприємства до партнерств. Інші дослідники вважають спільне підприємство оригінальною формою комерційних організацій. На їхню думку, між партнерством і спільним підприємством існують істотні розходження. Зокрема, у спільних підприємствах не виникає тривалих відносин серед учасників, права останніх у проваджені загальних справ обмежені порівняно з аналогічними повноваженнями партнерів. Учасники спільного підприємства можуть заявляти до суду вимоги один до одного з приводу спільно укладених контрактів, тоді як партнери такої можливості не мають. Нарешті, американські суди менш схильні визнавати спільні підприємства юридичними особами.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Андреева О. Д. Технология бизнеса: маркетинг. - М.: ИНФРА-М -НОРМА, 1997.
2. Беляев О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посіб. - К.: 2001. - С. 158.
3. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. - Москва-Лондон, 1995.
4. Виханский О. С. Наумов А. И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс. - М.: МГУ, 1995.
5. Глухое Б. В. Основы менеджмента. - Спб.: Спец. лит., 1995.
6. Горемыкин В. А. и др. Планирование на предприятии: Учеб. для вузов. - М.: Филинъ, 1999.
7. Грузинов В. П., Грибов В. Д. Экономика предприятия: Учеб. пособие для вузов. - М.: НЭП, 1996.
8. Дойль Питер. Менеджмент: стратегия и тактика: - С.-Петербург: Питер, 1999.
9. Зайцева В. В. Общая характеристика источников гражданского и торгового права капиталистических государств. - ?., 1973. - С. 20-21.
10. Зивс С. Л. Развитие формы права в современных империалистических государствах. - М., 1960, - С. 108.
11. Зудина Л. Н. Организация управленческой работы: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 1997.
12. Кейлер В. А. Экономика предприятия: Курс лекций. - М.: ИНФРА-М, 1999.
13. Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Вдосконалення методики обліку інвестиційної діяльності та будівельного виробництва. - К.: Екон. думка, 1998.
14. Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Інвестиційний бізнес-план. - К., 1997.
15. Кривцов А. С. Предпринимательство как тип хозяйствования. - X., 1995. - С. 7.
16. Ладанов И. Д. Практический менеджмент. - М.: "Красный Пролетарий", 1995.
17. Макконнелл Кэмпбелл Р., Стенли Л. Брю. Экономикс. - К.; 1993. - С. 52.
18. Мескон М. X. и др. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: 1998.
19. Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник. - К., 2001. - С. 274.
20. Основы менеджмента: Учеб. пособие для вузов / Под ред. А. А. Радугина. - М.: Центр, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве