WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Соціально-економічний зміст основних правових інститутів у країнах заходу. Юридична особа (пошукова робота) - Реферат

Соціально-економічний зміст основних правових інститутів у країнах заходу. Юридична особа (пошукова робота) - Реферат

свідчить про тісний зв'язок ревізорів з державним апаратом. Переважно через ревізорів держава посилює свій контроль за діяльністю акціонерних товариств.
У зв'язку із змінами в законодавстві деяких країн Заходу несумлінність контрагента довести надзвичайно важко, оскільки самі по собі реєстрація компанії і публікація статуту не є доказом того, що контрагент знав або повинен був знати про мету діяльностікомпанії, з якою він вступає в договірні відносини. Зазначена норма знецінює принцип спеціальної правоздатності торгового товариства. Фактично здійснення позастатутної угоди дає лише можливість порушити питання про притягнення до майнової відповідальності керівника товариства, який укладав угоду, але не впливає на дійсність самої цієї угоди. Компанії мають у своєму розпорядженні безліч способів легалізації змін, розширення предмета своєї діяльності. Нерідко мету компанії сформульовано в статутному документі настільки невиразно, абстрактно, що під неї можна підвести практично будь-яку діяльність. Іноді статути після переліку тих операцій, якими планує займатися товариство, містять застереження "компанія здійснює і всілякі інші операції, що можуть розумно сприяти досягненню зазначених цілей". Нарешті, велика корпорація завжди може заснувати дочірню фірму у сфері, що її цікавить, приєднати товариство, яке вже існує у цій сфері.
Усуспільнення виробництва і капіталу, що відбувається постійно в надрах економіки, спричинює її глибокі структурні перетворення. Держава контролює і впливає на ці процеси шляхом встановлення правил ведення конкурентної боротьби, контролю за монопольними угодами та їх практикою, регламентації різних форм реорганізації торгових товариств, підтримки підприємств, що зазнали тимчасових фінансових труднощів, але мають важливе загальногосподарське значення, регулювання відносин усередині групи компаній тощо.
Для сучасної західної економіки характерні різноманітні форми залежності між учасниками господарського обороту. Класичне право просто ігнорувало відносини економічної залежності між самостійними з правового погляду учасниками господарського життя, виходячи з "отомістичної концепції" економіки. Судова практика країн Заходу аж до Першої світової війни вважала, що існування юридичної особи саме по собі є достатньою підставою, щоб цілком вважати її незалежною від інших суб'єктів, не брати до уваги наявних між ними відносин економічної субординації.
"Ця юридична незалежність, - визнають самі правознавці, - незовсім узгоджується з реальністю". Така "кричуща розбіжність між юридичними формами та їх економічною сутністю" іноді оберталася і проти інтересів інших власників, а також самої держави. Саме ці причини змусили дедалі частіше враховувати в судовій практиці і законодавстві фактичну залежність однієї юридичної особи від іншої.
У законодавстві поступово була реалізована ідея регулювання відносин, що виникають у зв'язку із створенням та діяльністю різноманітних об'єднань юридичне самостійних суб'єктів (юридичних осіб), пов'язаних відносинами економічної залежності. Такі об'єднання в сучасному західному законодавстві та юридичній доктрині називаються по-різному: "зв'язані підприємства", "системи компаній", "організації організацій", "товариства товариств", "товариства другого ступеня", а також "групи компаній" чи просто "групи". Останнім терміном, що дедалі ширше використовується в науковому вжитку, ми й послуговуватимемося надалі.
Сутність "групи" полягає в тім, що це економічна єдність або організація, що складається із самостійних суб'єктів права.
Поширення груп у господарському житті західних країн породило численні проблеми, у тому числі проблему захисту інтересів акціонерів меншості в залежних товариствах; проблему охорони прав кредиторів товариств, що входять до групи; проблему захисту інтересів держави, на території якої діє група; проблему розробки адекватних гарантій працівникам, зайнятим на підприємствах групи.
Дотепер у більшості держав Заходу немає законодавства про групи або воно перебуває на етапі становлення. Тільки у ФРН та Бразилії нині існує узагальнююче правове регулювання відносин усередині групи В інших країнах розроблено проекти відповідних нормативних актів. У західному правознавстві нині посилюється інтерес до проблеми взаємин економічно залежних підприємств.
При цьому в юридичній літературі чітко означилися два підходи до визначення групи. Відповідно до першого, групою варто вважати юридичне самостійні організації (одиниці), які пов'язані відносинами економічної залежності та здійснюють єдину господарську політику. Прихильники другого підходу вважають, що групою є тільки такі організації, у яких один з учасників має контроль над іншими. Інакше кажучи, між ними повинні існувати відносини влади і підпорядкування або субординації.
Західнонімецький закон дотримується широкого трактування поняття групи. У ньому перелічено різні види груп: "Зв'язані підприємства - це самостійні з правового погляду підприємства, які є одне стосовно одного підприємствами, що перебувають в управлінні власників більшості часток участі, і підприємствами, що беруть участь з більшістю голосів, а також залежними і пануючими підприємствами, що входять до концерну, такими, які взаємно беруть участь підприємствами або сторонами в підприємницькому договорі". У законі міститься розшифровка кожного з названих різновидів зв'язаних підприємств. До них належать як об'єднання, створювані на засадах субординації, так і об'єднання, що базуються на засадах координації. В економічній літературі їх звичайно називають об'єднаннями відповідно вертикального і горизонтального типів.
В інших країнах законодавець не дає загальних визначень групи, а приписи, що регулюють відносини з участю залежних і панівних товариств, адресуються материнським, дочірнім, які контролюють або є контрольованими компаніями. Необхідно зазначити, що переважна більшість цих норм належить до груп, утворених на засадах субординації.
Ключовим поняттям для характеристики розглянутих тут об'єднань юридичних осіб вертикального типу є поняття контролю. Сам термін "контроль" трактується в західній юридичній літературі неоднозначно. У французькому правознавстві він спочатку ототожнювався з перевіркою, наглядом. У країнах загального права контроль розуміли завжди як панування. Нині у всіх західних країнах цей термін витлумачується в другому з наведених значень. Контроль варто відрізняти від впливу, тому що не будь-який вплив можна розцінювати як контроль. Контроль - це "визначальний вплив на управління компанією". Саме такої позиції дотримується судова практика і законодавство західних держав. Зрештою, контроль зводиться до можливості для материнського товариства нав'язувати залежній компанії певні рішення, а також призначення і усунення її керівних органів. З такого уявлення про контроль виходить законодавець, коли визначає, яку компанію варто
Loading...

 
 

Цікаве