WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Соціально-економічний зміст основних правових інститутів у країнах заходу. Юридична особа (пошукова робота) - Реферат

Соціально-економічний зміст основних правових інститутів у країнах заходу. Юридична особа (пошукова робота) - Реферат

фінансової групи, а не інтересами юридичної особи. Справжньою юридичною особою в традиційному розумінні залишається тільки головне товариство.
По-друге, відносини між залежною і головною юридичною особоюбудуються не на засадах рівності, а на принципах панування і підпорядкування, їх не можна вже характеризувати винятково як відносини товарно-грошові, це також відносини управлінські, відносини, що формуються усередині господарської організації.
Відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції - це процес, який був установлений К. Марксом в акціонерних товариствах і який нині набирає нових форм. Якщо на стадії промислового капіталізму функції капіталіста-підприємця здійснювали управляючі, то нині нерідко сама юридична особа використовується в цій ролі іншою юридичною особою (власником капіталу). Суто організаційні відносини, що раніше існували в рамках юридичної особи, тепер стали відносинами усередині об'єднання, але між самостійними з правового погляду суб'єктами права.
У цивілістичній доктрині юридична особа традиційно визначалася як учасник товарного обміну. Не перестає вона ним бути й зараз, одночасно виступаючи і як учасник організаційних відносин. Навряд чи в цьому випадку його можна називати юридичною особою. Не випадково тому в багатьох західних дослідженнях постає проблема персоніфікації іншого утворення - підприємства.
Мабуть, жодному інституту західні юристи не приділяли останнім часом стільки уваги, як підприємству. "Чим було підприємство для торгового права в 1807 році? - ставлять запитання французькі автори Шампо і Пеллюссо і самі ж відповідають на нього: -Нічим. Чим воно стає? Всім". Поява у правовому регулюванні господарської діяльності фігури підприємства порівнюється з приходом до політичної влади наприкінці XVIII ст. третього стану. Настає, на думку зазначених дослідників, ера "підприємства", яка торкається всіх сфер діючої правової системи. Багато західних юристів визначають торгове право як сукупність норм, що регулюють організацію і діяльність підприємства. Безліч законодавчих розпоряджень адресується тепер не громадянам, комерсантам, юридичним особам, а підприємствам. Наприклад, Закон про акціонерні товариства ФРН 1965 р. присвятив спеціальну книгу регламентації відносин між пов'язаними підприємствами. У Франції новий законодавчий акт у сфері неспроможності 1985 р. називається Законом про судове
відновлення і судову ліквідацію підприємств. Багато нормативних актів в адміністративному, фінансовому, податковому, трудовому праві використовують термін "підприємство". Підприємство почало фігурувати в текстах міжнародних угод і конвенцій.
При цьому виникає низка колізій, які стосуються змісту цього поняття, співвідношення останнього та юридичної особи.
Слід зазначити, що поняття "підприємство" має економічне походження і є передусім економічною категорією. Західні автори по-різному визначають підприємство. Для деяких з них підприємство - це первинний осередок господарської системи, для інших - колектив робітників та службовців, для третіх - "економічна єдність, в якій поєднуються і координуються людські та матеріальні фактори господарської діяльності". В західній економічній літературі домінує точка зору на підприємство як на місце поєднання різних факторів виробництва: природних ресурсів, праці і капіталу. Поява підприємства в економічному житті, перетворення його на найважливіший інститут сучасної господарської системи не стали несподіванкою для науки. Централізація капіталу, усуспільнення виробництва спричинюють відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції, а цей процес проявляється в тому числі у відомому відокремленні підприємства від підприємця, у розширенні відносної автономії підприємства.
У сфері цивільного і торгового права проблема підприємства зводиться звичайно до дилеми - вважати підприємство об'єктом права чи ж визнати за ним статус особливого суб'єкта?
Традиційним є трактування підприємства як особливого об'єкта приватного права. Підприємство розглядається як певний майновий комплекс, сукупність матеріальних і нематеріальних елементів. До його складу включаються різноманітні товарно-матеріальні цінності (будинки, споруди, устаткування, продукція, сировина, паливо, напівфабрикати, касова готівка), права й обов'язки (у тому числі права на винаходи, товарні знаки, промислові зразки, ноу-хау, авторські права, вимоги до третіх осіб і зобов'язання, пов'язані з діяльністю підприємства), а також такі нематеріальні елементи, як репутація підприємства у клієнтів, перспективи його діяльності, що в західній юридичній літературі називають "шансами" підприємства. Зазначений майновий комплекс відособлений від іншого майна комерсанта, який володіє підприємством. Це виражається насамперед у тім, що підприємство зобов'язане вести самостійну бухгалтерську звітність, у якій відображаються стан його майна і здійснені операції. Підприємство має право на власну фірмову назву, відмінну від торгового імені власника чи від найменувань інших підприємств, що йому належать. Нарешті, підприємство як єдине ціле може бути предметом застави, договорів продажу, оренди тощо, а також переходити за правом успадкування.
У законодавстві низки країн (Франція, Бельгія, Італія) використовується поняття особливої майнової спільності, що охоплює або все майно підприємства (Італія), або ж його значну частину (Франція, Бельгія). Відповідно до французького і бельгійського права до цієї спільності, яка називається тут торговим фондом, не включаються нерухомість і зобов'язання підприємства. Угоди із зазначеною спільністю підпорядковуються особливому правовому режиму. Наприклад, у Франції купівля-продаж і застава торгового фонду регулюються спеціальним законом 1909 р. У США Однорідний торговий кодекс спеціально регламентує так зване комплексне відчуження, тобто продаж всіх або частини товарно-матеріальних цінностей підприємства.
Процес відокремлення підприємства був витлумачений окремими західними дослідниками як поява нового суб'єкта цивільного права, що витісняє підприємця. Творці і прихильники теорії "персоніфікації підприємства" бачать у власникові підприємства лише "першого слугу підприємства". Французький юрист М. Деспакс у праці "Підприємство і право" прагне довести, що підприємство має свої власні інтереси, відмінні від інтересів його власника, і останній змушений поступитися частиною своїх благ для забезпечення належного функціонування підприємства. Правомочності власника підприємства, вважає Деспакс, є скоріше теоретичними, тому що численні законодавчі обмеження, насамперед податкові, утрудняють використання майна підприємства його власником на свій розсуд.
Практична мета цієї теорії - обмежити відповідальність власника підприємства за борги останнього розмірами майна самого підприємства. Однак для досягнення її в західних країнах використовуються вже апробовані конструкції, в тому числі
Loading...

 
 

Цікаве