WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Право власності - Реферат

Право власності - Реферат

західні дослідники розцінюють як тріумф концепції розщепленої власності загального права над континентальною концепцією права власності.
Феодальна конструкція розщепленої власності, що допускає існування різних титулів власності на те саме майно, виявилася дуже зручною для оформлення і теоретичного виправдання посилення обмежень права власності, а також процесу відокремлення функції продуктивного використання капіталу від власності на капітал, що характерно для сучасного розвиненого ринкового господарства. Конструкція розщепленої власності у Великобританії не була відкинута буржуазною революцією. Верховним власником землі тут завжди визнавався король. "Протягом тривалого часу, - зазначає В. А. Кикоть, - це був малозначний пережиток середньовіччя, що не заважав нинішнім приватним власникам землі здійснювати свої правомочності практично "абсолютним" чином. Але з посиленням соціально-економічних функцій держави й особливо з переходом до більш розвиненої ринкової системи цей титул "верховної власності" монарха (держави) набув нового значення і почав відігравати цілком сучасну роль. З цим правом "верховної власності" нині тісно пов'язані конкретні державні правомочності щодо регулювання земельних відносин приватних землевласників різного роду". Не випадково інститут довірчої власності, який був відомий раніше лише загальному праву і допускає поділ правомочності, коли довірчий власник розпоряджається майном, а бенефіціанти привласнюють доходи від цього майна, дістав визнання в праві Японії і ряду країн Латинської Америки.
Розвиток ринкових відносин, науково-технічний прогрес спричинилися до істотних змін і в системі об'єктів права власності. По-перше, з'являються нові види майна. Наприклад, з появою можливості трансплантації органів і тканин однієї людини іншій західна юридична доктрина почала визнавати ці органи і тканини специфічним об'єктом права власності. Важливим об'єктом права власності стає різноманітна роду інформація, у тому числі та, що зберігається в пам'яті електронно-обчислювальних машин. По-друге, центр ваги правового регулювання власності перемістився з нерухомого майна на рухоме (різні форми цінних паперів, права вимоги тощо). По-третє, об'єктом права власності дедалі частіше виступають не окремі речі або права, а їх сукупності, об'єднані господарським або іншим призначенням. Зокрема, у багатьох західних країнах об'єктом права власності розглядається підприємство. До поняття підприємства входять: матеріальні елементи (будинки, споруди, устаткування, сировина, товарні запаси, напівфабрикати, касова готівка); нематеріальні елементи - права й обов'язки (у тому числі права на винаходи, товарні знаки, промислові зразки, вимоги про сплату грошових сум тощо), а також фактичні відносини підприємства зі своїми контрагентами, найважливішими з яких є шанси, або клієнтела, тобто наявність постійних клієнтів у підприємства, перспективи його розвитку. Підприємство як певний єдиний комплекс матеріальних і нематеріальних елементів відособлене в майні комерсанта і може бути предметом угод про продаж, заставу, а також передаватися в спадок.
Збільшення кількості обмежень права власності, розщеплення його на часткові права, що існують самостійно, перетворення безтілесних прав на поширений об'єкт власності з усією очевидністю демонструють застарілість і неприйнятність трактування змісту права власності як сукупності прав на володіння, користування і розпорядження. Цілком ясно, що користування, яке розуміється як право на використання корисних властивостей речі, стосовно цінних паперів (векселя, чека, акції тощо) абсолютно позбавлено будь-якого сенсу. Чек, наприклад, являє собою майнову цінність, а право власності на нього виправдане лише тому, що завдяки цьому документові можна вимагати від банку виплати зазначеної в ньому грошової суми. Інакше кажучи, право користування реалізується тут через право вимоги, тобто розпорядження.
Одним з них є намагання дати універсальне визначення власності шляхом складання своєрідного каталогу правомочностей власника. Англієць А. Оноре запропонував визначення права власності, що містить 11 елементів:
o право володіння, що розуміється як винятковий фізичний контроль над річчю або як право виняткового її використання;
o право користування або особистого використання речі, коли воно не включає двох наступних правомочностей;
o право управління, тобто право вирішувати, як і ким може бути використана річ;
o право на дохід, тобто на ті блага, що дає реалізація двох попередніх повноважень;
o право на відчуження, споживання, витрату на свій розсуд, зміну або знищення речі;
o гарантія від експропріації, або право на безпеку;
o право передавати річ;
o безстроковість;
o заборона використовувати річ на шкоду іншим;
o можливість вилучення речі на сплату боргу;
o залишковий характер, тобто існування правил, що забезпечують відновлення порушеної правомочності.
Конкретне право власності може охоплювати лише деякі із зазначених елементів. Отже, на те саме майно може існувати кілька прав власності.
Деякі західні автори, поділяючи в цілому погляди А. Оноре, вносять у визначення власності окремі уточнення. Так, американський юрист Л. Беккер вважає, що правом власності можна назвати далеко не всі із згаданих правомочностей. На його думку, найбільш фундаментальним є право на відчуження, що (взяте ізольовано або в поєднанні з іншими елементами) можна розглядати як право власності. Крім того, до власності він зараховує право на володіння, користування, дохід за умови, що кожна з цих правомочностей є безстроковою або ж є гарантія від експропріації. Нарешті, до права власності можна зарахувати і будь-яке поєднання елементів, зазначених А. Оноре, якщо в це право входить хоча б одна з перших п'яти правомочностей, що містяться в наведеному переліку прав власника. За підрахунками Беккера, може існувати близько 1500 варіантів прав власності. Ця кількість значно збільшується, якщо у визначенні власності враховувати і цілі відповідного права.
Розвиток акціонерної і державної форм власності, в яких влада великих приватних власників реалізується не прямо, а опосередковано, що фактично призводить до усунення дрібних і навіть середніх власників від влади, спричинив появу різних теорій.
Проблема власності і влади в акціонерних товариствах є однією з найгостріших. Велика частина теорій розвитку економіки і всього західного суспільства в цілому пояснюється процесами, що відбуваються у зв'язку з поширенням і розвитком акціонерної форми власності, а також процесами, що спостерігаються усередині акціонерних компаній. Відтак два явища привернули пильну увагу західних дослідників: поширення акцій серед досить значної частининаселення країн Заходу і виокремлення функцій управління господарською діяльністю від власності на капітал. Сама постановка питання про виокремлення від власника управлінських функцій пов'язана з поширенням акціонерних товариств. "Промислові акціонерні товариства, - підкреслював Р. Гільфердинг, - приносять із собою в якості принципу те, що для індивідуального підприємства є тільки випадковістю -
Loading...

 
 

Цікаве