WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Цивільне право в західній правовій системі - Реферат

Цивільне право в західній правовій системі - Реферат

характеру єдиної, цілісної і чіткої конструкції.
Серед західних дослідників існують різноманітні погляди на сутність господарського права. Єдина риса, що їх об'єднує, полягає в негативному ставленні до дуалізму права. Прихильники господарського права, за всіх розходжень їхніх уявлень, вважають поділ права на публічне і приватне (принаймні у сфері підприємницької діяльності) віджитим явищем.
Нині в західному правознавстві сформувалися два основних напрямки щодо тлумачення природи господарського права. Згідно з першим - господарське право не визнається галуззю права чи галуззю законодавства. Це лише новий прийом, технікарозробки, застосування, тлумачення або вивчення норм права. Згідно з другим підходом - господарське право являє собою нову галузь права. Однак і серед адептів такого розуміння господарського права немає єдності, оскільки є прихильники як вузького трактування, так і широкого розуміння господарського права.
Перші вважають, що господарське право містить норми, які регулюють діяльність держави в економіці, в тому числі правила, що стосуються до націоналізації, статусу державних підприємств, планування, контролю за цінами, економічних угод і торгової практики. Сюди ж досить часто зараховують норми податкового, валютного, митного права, положення, що стосуються виконання громадських робіт і обігу цінних паперів. Інакше кажучи, господарське право розглядається як розділ публічного права, що регламентує різні аспекти державного управління економікою. Ця точка зору переважає нині в юридичній практиці ФРН і Нідерландів. Деякі французькі і бельгійські юристи відстоюють погляд на господарське право як на трохи розширене традиційне торгове право, до якого додаються норми, що регулюють створення і діяльність різних професійних організацій, пов'язаних з господарським життям, а також правила, що обмежують свободу підприємницьких дій.
Нарешті, деякі автори наполягають на широкому розумінні господарського права. Вони протиставляють приватне господарство, у якому свобода учасників економічних відносин нічим не обмежена, суспільному господарству. Приватне господарство, регламентоване законодавством, є перехідним етапом до суспільного. Ця перехідна форма господарського життя, так само, як і суспільне господарство, відрізняються від приватного тим, що вони виступають як організовані господарські системи. Будь-які юридичні норми, що належать до цього організованого господарства, утворюють особливе господарське право. У ньому об'єднуються публічно-правові і приватноправові елементи. Прихильники широкого трактування господарського права вважають, що воно повинно включати норми багатьох традиціиних галузей права - цивільного, торгового, адміністративного, фінансового, трудового і навіть кримінального, - аби тільки вони прямо чи опосередковано регламентували організацію і функціонування економічного механізму суспільного виробництва.
Економічна і політична організації суспільства в західних країнах відносно самостійні, автономні. Тому існує певне розмежування між економічним і політичним примусом. "Дуалізм економічного і політичного примусу в сучасному праві проявляється також у розмежуванні приватного і публічного права, точніше кажучи, у ще більш підкресленому розмежуванні приватноправових і публічно-правових відносин, ніж це робило колись римське право. Водночас це відносини правові, а це означає, що за ними стоїть політичний примус; тим більше спосіб, яким економічний примус впливає на виникнення приватноправових, а політичне - публічно-правових відносин, є істотним чинником, що визначає розходження між цими двома видами суспільних відносин".
Відсутність такого дуалізму в країнах загального права пояснюється історичними особливостями становлення його системи в Англії, точніше, специфікою буржуазної революції в цій країні, яка закінчилася компромісом між лендлордами і промисловцями. В результаті англійське право зберегло безліч феодальних елементів, включаючи структуру правової надбудови. Це привело, крім усього іншого, до того, що розмежування громадянського і політичного суспільства не було чітко визначено і не дістало такого доктринального і законодавчого відображення, як у результаті Великої французької революції.
Поділ права на публічне і приватне, як ми вже зазначалося, має практичне значення, оскільки спори з приводу публічних прав розглядаються не в судах загальної юрисдикції, а в адміністративних судових органах. У країнах загального права відсутня єдина система адміністративних судів. Однак у цих державах в останні десятиліття помітно збільшилася кількість спеціальних юрисдикційних органів, що створюються переважно для розв'язання конфліктів за участю держави або її органів. Наприклад, у Великобританії були створені особливі трибунали у справах про примусовий викуп майна у власників, з питань оподатковування та ін. У США існують Претензійний суд, що розглядає позови до уряду, Апеляційний суд з митних і патентних справ, Тимчасовий апеляційний суд, створений на основі статуту про економічну стабілізацію, Митний суд, Податковий суд. Крім того, діють численні адміністративні трибунали, наділені повноваженнями розглядати певні категорії спорів, переважно між органами державного управління і приватними особами. Такі права, наприклад, мають Федеральна комісія з продажу і обігу цінних паперів, Федеральна торгова комісія та ін. І хоча за діяльністю таких адміністративних судових органів наглядають загальноцивільні суди, цей нагляд має обмежений, поверховий характер. Практично й у країнах загального права адміністративна юстиція значною мірою стала автономною судовою системою зі своїми процедурними правилами, що нерідко істотно відрізняються від норм процесуального права, якими керуються загальноцивільні суди.
Фактично поділ права на публічне і приватне існує й у країнах англо-американської сім'ї правових систем.
Розширення використання публічно-правових засад у сфері регулювання відносин власності, договірних зв'язків, з одного боку, і одночасне застосування приватноправових інститутів для реалізації публічних потреб - з іншого ускладнили проблему розмежування публічного і приватного права. Ці процеси, однак, нерівнозначні. Розширення, "захоплення" території приватного права публічним є переважною тенденцією, її називають "публіцизацією" приватного права (Р. Саватьє). Деякі юристи оцінюють її як прояв трансформації всього масиву права в публічне (Ж. Ріпер). У працях західних авторів йдеться про "анексію", "вторгнення", "підпорядкування", "поглинання" приватного права публічним. Відтак вважають, що приватне право втрачає свою провідну роль і оригінальність; воно змінилося під дією публічного права, дух якого
Loading...

 
 

Цікаве