WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПідприємництво → Цивільне право в західній правовій системі - Реферат

Цивільне право в західній правовій системі - Реферат

виникають у зв'язку зі створенням і використанням продуктів творчої діяльності (так звана інтелектуальна власність), визнається розділом торгового права, а у ФРН і Швейцарії воно розглядається як частина права цивільного. В Італії і Швейцарії трудові відносини регламентуються нормами цивільних кодексів, тоді як убільшості інших західних країн прийнято спеціальні трудові кодекси.
У цьому посібнику під цивільним правом мається на увазі той розділ права, котрий містить норми, які регулюють майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у суспільстві під впливом закону вартості.
Отже, цивільне право в нашому трактуванні охоплюватиме крім власне цивільного також і право торгове. Необхідно зазначити, що сімейні відносини в західних країнах традиційно зараховують до предмета цивільного права.
Правові норми, що регулюють відносини у сфері наймання і використання робочої сили, виокремилися в самостійну галузь трудового права.
Предмет цивільного права передбачає використання особливого методу. Регламентація відносин цією галуззю здійснюється на засадах формальної юридичної рівності їх учасників.
У західній юридичній літературі цивільне право визначається через з'ясування його місця в юридичній надбудові. Основна проблема, що при цьому виникає, полягає в розмежуванні права на цивільне (приватне) і публічне. Зазначений поділ у всіх країнах романо-германського права розглядається як основний.
Західноєвропейська юридична наука запропонувала низку критеріїв розмежування публічного і приватного права, намагалася пояснити необхідність існування цього дуалізму. Умовно всі доктринальні концепції в цій сфері можна розділити на три основні різновиди: теорія інтересу, теорія методу і, нарешті, теорія предмета правового регулювання, залежно від того, який критерій брався за основу класифікації правовідносин як публічної чи приватної.
Найдавнішою, безумовно, є теорія інтересу, суть якої зводиться до того, що приватне право відповідає приватній користі, а публічне служить суспільній користі. Тому зусилля багатьох західноєвропейських дослідників зосереджувалися на трактуванні поняття "користь". Відповідно до тверджень прихильників цієї теорії публічне і приватне право потрібно розмежовувати за цільовою ознакою. Якщо в публічному праві людина - тільки засіб для досягнення загальної мети, то в приватному - метою є саме вона, а засобом досягнення мети служать правовідносини.
Ця теорія зазнала різкої критики. Противники теорії інтересу звертали увагу на її очевидне розходження з реальним життям. Вони зазначали, що багато публічних служб використовують інститути приватного права, нерідко публічний і приватний інтерес пов'язані нерозривно. Нарешті, вони правомірно твердили, що всі норми права тією чи іншою мірою одночасно служать і приватному, і публічному інтересу.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. теорія інтересу була витіснена конструкціями, в яких за критерій розмежування публічного і приватного права пропонувалося використовувати метод правового регулювання. На перший план висувалося не те, що захищається правом, а як захищається. Якщо охорона надається тільки на вимогу особи, чиє право порушено, то й саме це право варто визнати приватним. Якщо ж порушене право охороняється тільки з ініціативи держави, у тому числі не за згодою потерпілої особи, то перед нами сфера публічного права.
Однак і теорія методу вразлива як з теоретичної, так і з практичної точок зору. Деякі відносини у сфері цивільного права виникають незалежно від волі учасників, а в публічному праві є норми, що застосовуються за добровільною згодою сторін. Слід зазначити, що і координаційні відносини не є монополією приватного права, а відносини субординації - монополією публічного права. Наприклад, відносини між неповнолітніми дітьми і батьками є відносинами субординації. Відносини між органами місцевого самоврядування того самого рівня, хоча вони і регламентуються положеннями публічного права, вважаються відносинами координації.
Очевидні недоліки теорії інтересу як методу правового регулювання спонукали юристів зосередити зусилля на пошуках критерію розмежування публічного і приватного права у сфері предмета правового регулювання. Відомий російський юрист К. Д. Кавелін стверджував, що для цивільного права "речовинна цінність є найбільш правильним, безпомилковим і наочним показником..." Звідси висновок: предметом цього права є тільки майнові відносини. Оскільки такий висновок явно суперечив позитивному праву, цей вчений пропонував, аби підкріпити цю теоретичну схему, змінити структуру
діючого права, зокрема виключити з цивільного права регламентацію сімейних відносин, відносин з опіки, піклування й одночасно включити до нього інститути податкового і деяких інших галузей права.
Останнім часом багато західних юристів з огляду на безрезультативність теоретичних спроб їхніх попередників пояснити правовий дуалізм обмежуються простою констатацією існування двох розділів у праві, а розмежування між ними здійснюють за формальним критерієм - суб'єктним складом відповідних відносин. "Публічне право, - наголошує П. Вуарен, - регулює відносини індивіда з державою... Приватне право визначає відносини індивідів між собою".
Нерідко західні дослідники пропонують використовувати з тими або іншими застереженнями при розмежуванні права на публічне і приватне не один, а два або кілька критеріїв: суб'єктний склад відносин і метод правового регулювання; суб'єктний склад відповідних категорій інтересу; метод регулювання або спосіб охорони і критерій інтересу та ін.
Розвиток господарських функції держави, розширення її підприємницької діяльності, різноманітні обмеження права приватної власності і свободи договору - це ті явища, що відбувалися в західноєвропейській економіці другої половини XX ст. і значно ускладнили й без того непросту проблему розмежування публічного і приватного права. Різні теорії права, що претендували на адекватне відображення зазначених змін у соціально-економічному житті країн Західної Європи, або взагалі відкидали поділ права на публічне і приватне, або відзначали марність такого поділу з погляду загальної систематизації права.
Активне проникнення публічних засад у сферу цивільного права, що стало особливо помітно у роки Першої світової війни, спричинило появу буржуазних конструкцій господарського права. Основоположниками цієї теорії були німецькі юристи Гедеман, Гольдшмідт, Румпф, Нассбаум та ін.
Згодом ідеї господарського, або економічного, права були сприйняті юридичними доктринами Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів. Варто зазначити: те, що називається теоріями господарського права, позбавлено
Loading...

 
 

Цікаве