WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Суспільні форми організації виробництва - Реферат

Суспільні форми організації виробництва - Реферат

Реферат на тему:

Суспільні форми організації виробництва

На різногалузевих підприємствах під впливом науково-технічного прогресу відбуваються складні й суперечливі процеси дальшого усуспільнення й суспільного поділу праці. Ці процеси проявляються в еволюційному розвитку низки суспільних форм організації виробництва. Серед них провідна роль належить концентрації виробництва, на засаді якої створюються й розвиваються інші форми його організації — деконцентрація, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування і диверсифікація, кожна з яких має свої об'єктні види та показники рівня розвитку (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

ОБ'ЄКТНІ ВИДИ Й ПОКАЗНИКИ РІВНЯ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

Форми організації

Об'єктні види

Показники рівня розвитку

Концентрація (деконцентрація)

 Агрегатна

 Технологічна

 Заводська (фабрична)

 Середній розмір підприємства

 Частка великих підприємств

 Частка дрібних і середніх підприємств

Спеціалізація

 Предметна

 Подетальна (повузлова)

 Технологічна (стадійна)

 Функціональна

 Частка основної (профільної) продукції в загальному її обсязі

 Кількість видів технологічно однорідних виробів

 Частка продукції подетально (технологічно) спеціалізованих підприємств і цехів у загальному її обсязі

Конверсія

 Предметно-функціональна

 Частка цивільної продукції (продукції перепрофільованих виробничих ланок) у загальному обсязі виробництва

Кооперування

 Предметне (технологічне)

 Галузеве (міжгалузеве)

 Регіональне

 Міждержавне

 Частка покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у загальному обсязі продукції

 Коефіцієнт кооперування (кількість підприємств-суміжників у розрахунку на один вид кінцевої продукції)

 Частка окремих видів кооперованих поставок у загальному їхньому обсязі

Комбінування

 Вертикальне (поєднання послідовних стадій обробки сировини)

 Горизонтальне (на базі комплексного використання вихідної сировини)

 Змішане

 Частка виду продукції, виробляється комбінатом (комбінатами) у загальному обсязі її виробництва в країні

 Частка напівфабрикатів, що переробляється на інший продукт за послідовною технологією

 Коефіцієнт комбінування (співвідношення валового обороту й товарної продукції)

Диверсифікація

 Різногалузева техноло-гічно не зв'язана

 Частка продукції інших галузей (непрофільних видів) у загальному її обсязі

Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах.

У господарській практиці виокремлюють три основні види концентрації: агрегатну — збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних установок, агрегатів, устаткування; технологічну — укрупнення виробничих одиниць (цехів, відділів, виробництв) підприємства; заводську (фабричну) — процес збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів, виробничих та інших об'єднань); що здійснюється на засаді агрегатної та технологічної концентрації виробництва.

Заведено розрізняти абсолютний і відносний рівні концентрації виробництва. Перший характеризується середнім розміром підприємств тієї чи тієї галузі народного господарства, другий — часткою великих підприємств за певним показником. Для визначення відносного рівня концентрації виробництва всі підприємства групують за їхніми розмірами. Групувальною ознакою може бути чисельність персоналу, вартість основних фондів, обсяг продукції. Однак треба усвідомлювати, що чисельність персоналу (особливо за умови високомеханізованого й автоматизованого виробництва) не спроможна дати вірогідну характеристику рівня концентрації, а вартість основних фондів лише опосередковано характеризує розмір підприємства. Інакше кажучи, тільки обсяг чистої продукції найбільш точно й повно відображає рівень концентрації виробництва. У монопродуктових галузях розмір підприємств доцільно визначати за обсягом продукції в натуральному виразі, а в галузях з однорідним устаткуванням, але широким асортиментом продукції, — за кількістю встановленого устаткування (наприклад, у текстильній промисловості — за кількістю ткацьких верстатів або веретен). У сезонних галузях (наприклад цукровій промисловості) розмір підприємств обчислюють за показником середньодобової переробки сировини.

Підвищення рівня концентрації виробництва має забезпечувати зростання його внутрішньої ефективності. Зі збільшенням розмірів підприємств поліпшуються, як правило, усі техніко-економічні їхні показники: зменшуються питомі капітальні вкладення, зростають фондовіддача й продуктивність праці, ліпше використовуються матеріальні ресурси, знижується собівартість продукції, зростає рентабельність. Це зумовлюється тим, що вартість сконцентрованих засобів виробництва зростає повільніше, ніж економічний ефект від їхнього спільного використання.

Проте рівень концентрації має верхню економічну межу, перевищення якої унеможливлює дальше зростання ефективності виробництва. Створення і функціонування надміру великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних, а й з екологічних та соціальних міркувань; воно призводить до посилення монополізму і через це заважає розвитку конкуренції продуцентів на світовому й національному ринках. Тому в період переходу до ринкових відносин між виробниками і споживачами більш важливим стає зворотний процес — деконцентрація виробництва. Такий процес повинен здійснюватись завдяки утворенню широкої мережі малих та середніх підприємств і поділу існуючих великих підприємств.

Світовий досвід свідчить про те, що малі підприємства (фірми) є технічно (технологічно) передовими, спеціалізованими, мобільними та економічно ефективними виробництвами, які домінують передовсім у науково-виробничій сфері діяльності. Наприклад, у США в науково-дослідно-конструкторській сфері близько 90% усіх компаній — це малі фірми, так звані венчурні (ризикові) організації, які на одиницю витрат створюють новин і реалізують нововведень у кілька разів більше, ніж великі концерни; понад 80% несільськогосподарських підприємств належать до дрібних і середніх (з чисельністю робітників менше 500 осіб, а на більшості з них — навіть менше 50 осіб). Їх частка в загальній кількості робочих місць становить понад 45%.

Loading...

 
 

Цікаве