WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

— Рентабельність виробничих фондів=прибуток/С,о.ф. + С н.о.з.

С.о.ф. — середньорічна вартість осн. виробничих фондів

С.н.о.з. — середньорічна вартість нормованих оборотних засобів

Показує ефективність використання виробничих фондів

— Рентабельність продажу (чистої виручки від реалізації)= прибуток / валовий дохід

Показує ефективність продажу, частку прибутку у валовому доході

— Рентабельність трудових ресурсів = прибуток/середньорічна чисельність працюючих, або прибуток/середня з/п

Характеризує ефективність витрат на утримання робочої сили на підприємстві

— Рентабельність сукупних активів на підприємстві= прибуток/сума вартості активів

Характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства

— Рентабельність власного капіталу= чистий прибуток/ сума власного капіталу.

Основні фактори підвищення рентабельності:

  • оптимізація витрат виробництва (раціоналізація управління виробничими запасами та джерелами постачання);

  • зниження матеріаломісткості та енергомісткості виробництва багатьох видів продукції;

  • застосування новітніх технологій та високопродуктивного устаткування у виробничому процесі;

  • підвищення якості і конкурентоспроможності продукції та послуг;

  • підвищення продуктивності праці працівників

20. Типова схема використання прибутку ( доходу ) підприємства різних форм власності

Основною ціллю розподілу прбутку, що залишається в розпорядженні підприємства ( основа цієї політики є дивідентна політика ) є оптимізація між часткою прибутку, що капіталізується ( фонд нагромадження ) і споживається з урахуванням забезпечення реалізації стратегії його розвитку і росту ринкової вартості.

Процес формування політики розподілу прибутку повинен вирішувати наступні задачі:

  1. забезпечення одержання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал ( 25% чистого прибутку державних підприємств повинно направлятись на виплату дивідендів)

  2. забезпечення пріорітетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок реінвестованого прибутку

  3. забезпечення стимулювання трудової активності і додаткового соціального захисту персоналу

  4. забезпечення формування в необхідних розмірах резервного та ін. фондів підприємства.

Принципи розподілу прибутку:

  1. зв'язок політики розподілу прибутку підприємства з загальною стратегією розвитку

  2. стабільність політики розподілу прибутку(ПРП)

  3. передбачуваність ПРП

  4. пріорітетність врахування інтересів і менталітету власників підприємства (велика кількість власників вимагає готівкових дивідендів, їх не цікавить розвиток підприємства; вузьке коло акціонерів прагне розвивати підприємство і підвищити ціну акцій )

  5. оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку підприємства

Фактори, що впливають на політику розподілу прибутку підприємства:

Зовнішні:

  1. правові обмеження

  2. податкова система (в Україні ставка податку однакова для прибутку, що капіталізується і споживається )

  3. альтернативні зовнішні джерела формування фінансових ресурсів

  4. темп інфляції

  5. стадія кон'юнктури товарного ринку

  6. прозорість фондового ринку

Внутрішні:

  1. рівень рентабельності діяльності підприємства

  2. інвестиційні можливості реалізації прибуткових проектів

  3. стадія життєвого циклу підпрємства

  4. рівень концентрації управління

  5. рівень поточної платоспроможності підприємства.

21. Дивідендна політика підприємства

Дивідендна політика (ДП) — це складова загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в оптимізації пропорцій між між частинами прибутку, що споживається та реінвестується з метою забезпечення росту ринкової вартості акцій.

Типи ДП:

  1. Теорія незалежності дивідендів (теорія Міллера-Модильяні). Власникам акцій все рівно, як буде розподілятися прибуток, оскільки характер розподілу не впливає на ринкову вартість акцій підприємства;

  2. Теорія синиці в руці ( теорія Гордона ). Акціонери віддають перевагу отриманню готівкових дивідендів , а не їх реінвестуванню

  3. Теорія податкових переваг (основний критерій при розподілі прибутку мінімізація податкових виплат). В Україні не має різниці в оподаткуванні розподіленого і нерозподіленого прибутку, лише за умови виплати дивідендів акіями не сплачується 30% податку на дивіденди.

Методи ДП:

  1. залишкова політика дивідендних виплат ( весь прибуток вкладається в певні проекти, які приносять прибутки, а інші кошти направляються на виплату дивідендів )

  2. політика стабільності розміру дивідендних виплат ( зв'язок з реальними прибутками підприємства слабкий, тобто, якщо прибуток підприємства падає, акціонери отримують дивіденди з резервного фонду).

  3. політика мінімальної стабільності розміру дивідендних виплат з надбавкою в окремі періоди ( екстрадивіденди ). Незалежно від прибутку встановлюють мінімальну межу дивідендів, яка буде доповнюватись в періоди з різким зростанням прибутку.

  4. політика постійного зростання дивідендів, можуть собі дозволити лише реально зростаючі підприємства.

  5. політика стабільного рівня дивідендів по відношенню до прибутку ( використовується зрілими компаніями з постійним, стабільним прибутком; дивіденди зростають пропорційно прибутку ).

Планування розподілу прибутку підприємства:

  1. Планування прибутку для капіталізації, тобто на розвиток підприємства розраховується в розрізі основних елементів:

-визначення необхідного прирісту виробничих фондів

-прирісту нематеріальних активів

-прирісту власних і оборотних активів

- визначення розміру відрахування у резервний фонд

2.Планування прибутку, що споживається здійснюється за такими елементами:

-виплата доходу власникам підприємства у відповідності до дивідендної політики

-розрахунок бюджету участі найманих працівників в прибутку

-інші соціальні програми.

22. Прямі і непрямі податки, їх вплив на ефективність діяльності підприємства

Податки — це обов"язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються чинними законодавчими актами.

За формою оподаткування податки класифікують на прямі і непрямі.Прямі податки встановлюються беспосередньо щодо платників, це податки на їхні доходи і майно. Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів, це податки на споживання, обто на товари та послуги. З їх підвищенням зростають ціни.

Прямі податки: особистий прибутковий податок, податок на прибуток підприємств, на соціальне страхування і на фонд заробітної плати, майнові податки, в тому числі податки на власність тощо.Основними видами непрямих податків є акцизи ( найпоширенішою формою яких є ПДВ), фіскальні монополії, мита.

Принципи формування податкової політики підприємства:

  1. дотримання діючого податкового законодавства

  2. пошук і використання найбільш ефективних господарських рішень, що забезпечують мінімізацію податкової бази

  3. цілеспрямована дія на різні елементи бази оподаткування в залежності від груп податків по джерелам їх оплати

  4. оперативне врахування змін діючого податкового законодавства

  5. планове визначення податкових платежів.

Етапи формування податкової політики:

  1. визначення напрямків господарської діяльності, що дозволяють мінімізувати податкові платежі за рахунок різних ставок оподаткування

  2. виявлення можливостей зменьшення бази оподаткування за рахунок прямих податкових пільг ( пільги в залежності від виду продажу, пільги, пов"язані з тим, що засновниками підприємства є інваліди, студенти)

  3. врахування непрямих податкових пільг у формуванні податкової політики підприємства ( прискорена амортизаційна політика )

  4. врахування регіональних особливостей формування податкової політики ( вільні економічні зони, оффшорні території тощо)

  5. планування суми податкових платежів майбутніх періодів

оцінка ефективності розробленої податкової політики підприємства

23. Сутність і функціонально-елементний склад інвестицій підпр.

Інвестиції – це всі види майнових та інтелект. цінностей, що вклад в об"єкти підпр діяльності з метою отримання прибутку або певного соц ефекту.

КЛАСИФІКФЦІЯ:

За напрямом вкладання цінностей:

  • Реальні (прямі) – беспосер. вклад. коштів у виробн активи підпр. (капіталовклад. в О.Ф.; інвестиції в товар - мат-ні запаси )

  • Фінансові – довгострок. грош. вкладення у різні грошові і фондові інструменти.( Цінні папери ; депозит. вклади в банк; вклад. коштів в облігації.)

  • Інноваційні – вклад коштів в нематер активи. (придбання нематер активів (патенти, ліценз; фінансув наук розробок; підготовка та перепідготовка спеціалістів ).

Loading...

 
 

Цікаве