WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

В Україні поряд із добровільними створюються й функціонують так звані інституціональні об'єднання, діяльність яких започатковується в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібні об'єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), продукування, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання. У народному господарстві України функціонують потужні державні корпорації, створені на базі колишніх вузько галузевих міністерств. Інституціональні міжгалузеві об'єднання підприємств та організацій створюються і діють під різноманітними офіційними назвами в агропромисловому комплексі, будівництві, житлово-комунальному господарстві та інших взаємозв'язаних секторах економіки України. До таких інтеграційно-організаційних утворень застосовуються економічні методи управління корпоративного характеру, які належним чином корелюють з методами управління первинними ланками (підприємствами, фірмами, компаніями) відповідних виробничо-господарських систем.

7.Ринкове середовище функціонування підприємств.

Під зовнішнім середовищем розуміють сукупність господарських суб'єктів, ек, суспільних і природних умов, національних і міждержавних інституціональних структур та інших зовнішніх стосовно підприємства умов і чинників, які діють в глобальному оточенні. Залежно від х-ру впливу зовнішнє середовище поділяють на мікро- та макро середовище.

Мікросередовище – це середовище прямого впливу на підприємство. Його утворюють певні суб'єкти:

а) постачальники ресурсів – це суб'єкти господарства, які забезпечують підприємство необхідними йому матеріально-технічними та енергетичними ресурсами. Тому кожне підприємство повинно ретельно стежити за динамікою цін на об'єкти постачання та регулярністю поставок ресурсів, їх розмірами відносно задоволення потреб виробничої програми.

б) посередники – це організації або окремі фіз. особи, які допомагають виробникам в реалізації їх товарів на певному ринку. До складу посередників відносяться: торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарообігу та агентства з надання маркетингових послуг.

в) споживачі – виробники повинні ретельно вивчати своїх клієнтів та відстежувати кон'юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни, які повсякчасно відбуваються на ринку.

г) конкуренти – витримування конкуренції є найскладнішим завданням, яке належить розв'язувати всім суб'єктам, які намагаються як найдовше функціонувати на відповідному ринку. При чому вирішальне значення має розробка та дотримання ринкової стратегії і тактичної поведінки з урахуванням багатьох чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорстокості конкуренції.

д) держ органи – вони наглядають за дотриманням законів і видають необхідні нормативні акти. Чим вища міра втручання держави в ек процеси, тим менша підприємницька свобода.

Макросередовище охоплює матеріально-технічні та ек умови, суспільні відносини та інститути та інші чинники, які впливають на підприємство та їх мікросередовище опосередковано. Серед найважливіших компонентів макросередовища виділяють:

1.Природний – він враховується при розробці національної стратегії імпорту ресурсів або продукції, обґрунтування власних та іноземних інвестицій розвитку в-ва відповідних видів продукції та політики ресурсозбереження.

2.Демографічний – враховується при виборі перспективних напрямів підприємницької діяльності щодо задоволення потреб різних верств населення та забезпечення в-ва необхідними трудовими ресурсами.

3.Науково-технічний – враховується при визначенні попиту ринку, пріоритетів інвестування інноваційних проектів, організації нових в-в з використанням новітньої технології.

4.Економічний - враховується шляхом постійної діагностики та оцінки можливих для підприємств наслідків зміни ек важелів і регуляторів.

5.Екологічний – враховується при обґрунтуванні та реалізації проектів екологізації в-ва, включаючи забезпечення безпечних умов в-ва та виготовлення екологічно чистої продукції.

6.Політичний – враховуються шляхи впливу на акції держави, недопущення протистоянь у суспільстві та некомпетентного втручання політиків в процеси управління економікою.

7.Міжнародний – враховується при встановлені прямих контактів з іноземними партнерами та створенні спільних підприємств, розробці стратегій розвитку в-ва та підготовки кадрів.

Ринок – це сфера товарного обігу і пов'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками або продавцями та споживачами або покупцями в процесі купівлі-продажу товарів. Виділяють 3 основні ф-ції ринку:

1.Спеціальна – завдяки ній забезпечується рух товарів від виробника до споживача.

2.Регулятивно-контрольна – здійснюється через посередництво ринку та визначає що? скільки? коли? як? і для кого? виробляти. Внаслідок дії закону вартості та закону попиту і пропозиції встановлюються необхідні відтворювальні пропорції, оптимізується розподіл інвестиційних, матеріальних і трудових ресурсів між сферами діяльності та галузями в-ва, забезпечується дійовий ек контроль за раціональним суспільно-припустимим рівнем виробничих витрат.

3.Стимулююча полягає в тому, що ринок ініціює в-во саме тих товарів, які потрібні споживачам.

Існує багато видів ринків, які класифікується за наступними ознаками:

1.За суб'єктивним складом:

- ринок споживачів

- р. виробників

- р. держ установ

- р. міждержавних установ, продавців та посередників.

2.За продуктивно-ресурсним наповненням:

- ринок продовольчих і непродовольчих товарів

- ринок знаряддя та предметів праці

- ринок житла, землі, природних багатств та корисних копалин

- ринок побутових, транспортних та комунальних послуг

- ринок грошей, валюти, цінних паперів.

3.За елементно-технологічними зв'язками:

- ринок засобів в-ва

- ринок предметів споживання

- ринок інновацій та інформації

- ринок інвестицій

- ринок трудових ресурсів

- грошово-кредитний та валютний ринок.

4.За територіально-просторовою організацією:

- місцевий ринок

- регіональний

- національний

- світовий

Безперебійне функціонування такої складної системи як ринок потребує розвинутої інфраструктури.

Інфраструктуру ринку становить сукупність організацій, які мають різні напрями діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють оборот товарів, просування їх зі сфери в-ва у сферу споживання.

8.Управління підприємством: сутність, функції та методи здійснення.

Об'єктивну необхідність управління будь-яким суб'єктом господарювання зумовлено процесами поділу праці у виробництві чи іншій діяльності.

Управління підприємством або іншими первинним суб'єктом господарювання – це постійний і системний вплив на діяльність його структур для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

Управління є діяльністю, спрямованою на координацію роботи інших людей (трудових колективів).

Функції управління - об'єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.

Ф-ції управління:

1. Планування - процес визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання колективних (індивідуальних) завдань для одержання очікуваного загального результату.

2. Організація — це процес формування структури системи, розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми для досягнення загальної мети її діяльності.

3. Мотивація — це, власне, причина, яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій, аби забезпечити досягнення поставленої мети.

4. контролююча – процес визначення досягнутих за певний період результатів діяльності, порівняння досягнутих результатів із запланованими і коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань плану на належному рівні.

Управління підприємством відображає сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємства.

Методи управління — це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації).

Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємств.

Loading...

 
 

Цікаве