WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

37.Поняття, види, порядок формування і напрямки використання прибутку підприємства.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її ефективності.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток (балансовий) — це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Чистий прибуток (прибуток після оподаткування) – прибуток, який реально поступає в розпорядженні підприємства.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку.

Валовий прибуток — це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

а) продаж (реалізація) продукції (послуг);

б) продаж іншого майна;

в) позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг).

Прибуток від позареалізаційних операцій —це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання чистий прибуток можна розділити на дві частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток);

2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

38.Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності діяльності підприємства.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії 3 визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги.

Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу.

У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.

Ефективність – це відносний ефект, результативність процесу, що визначається як відношення результату (ефекту) до витрат, які зумовлюють його одержання. Ефективність в-ва і продуктивність в-ва – це синоніми. Сутність характеристика ефективності має таку формалізовану форму:

Ефективність (продуктивність) = Ефект (результат) / Ресурси (витрати)

Узагальнюючий показник ефективності застосованих ресурсів підприємства можна розрахувати так:

Ефективність застосування ресурсів (тобто рівень продуктивності суспільної праці) = Обсяг чистої продукції підприємства / ( чисельність працівників + (середньорічний обсяг ОФ за відновною вартістю + вартість Оборотних Фондів) * коефіцієнт повних витрат праці)

Необхідно вирізняти такі види ефективності: ек, соц.

1.за місцем одержання: локальна та народно-господарська

2.за ступенем ефекту: первісна (одноразова) та мультиплікативна

3. в залежності від мети: порівняльна та абсолютна.

Для вимірювання ек та соц ефективності в-ва використовують 4 групи показників:

1)узагальнюючі показники: рівень задоволення потреб ринку, в-во чистої продукції на од продукції, поточні витрати на од товарної продукції, прибуток на од заг витрат, рентабельність в-ва, частка продукції за рахунок інтенсифікації в-а.

2)показники використання персоналу: темпи зростання продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок продуктивності, трудомісткість одиниці продукції, зарплатоміскість одиниці, частка управлінського персоналу в заг чисельності.

3)показники використання виробничих фондів: фондовіддача, рентабельність ОФ, фондомісткість, матеріаломісткість, коеф використання окремих видів матеріалів.

4)показники використання грошових коштів: питомі капітальні вкладення, доходність капітальних вкладень, термін окупності капітальних вкладень, оборотність оборотних коштів.

39.Сутнісна характеристика та організаційні форми трансформації підприємств (організацій) та їх об'єднань.

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства. По суті, реструктуризація підприємства трактується як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, як здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність виробництва.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, ек та фінансової життєздатності підприємств.

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв'язання 2 основних завдань:

1)якнайскоріше забезпечити виживання підприємства;

2)відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку.

Форми:

1)За оперативної реструктуризації підприємства (організації) розв'язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та суттєве поліпшення результатів його (її) діяльності. Період оперативної реструктуризації триває приблизно 3—4 місяці. Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення комплексу заходів, що з них, як правило, спеціально виділяють такі:

-зміна окремих складових організаційної структури підприємства;

-створення й виокремлювання нових структурних підрозділів;

-оперативне зниження дебіторської заборгованості;

-зменшення величини оборотних фондів через виявлення та реалізацію (ліквідацію) зайвих запасів (у тім числі запасів допоміжних матеріалів);

-відмова від пайової участі в інших підприємствах та організаціях, якщо попередній аналіз підтвердив недостатню економічну ефективність останніх;

-скорочення обсягів основних фондів через реалізацію (ліквідацію) зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;

-аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій, крім життєво необхідних для підприємства й обґрунтованих з позицій розвитку ринку.

Loading...

 
 

Цікаве