WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Дуже важливою і вкрай необхідною є активна державна політика підтримки ініціативи підприємств щодо розробки, запровадження й сертифікації систем якості продукції.

До найважливіших методів забезпечення належної якості та конкурентоспроможності продукції належать державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль.

В Україні створено державну систему стандартизації та сертифікації. Національним органом, що проводить і координує роботу із забезпечення її функціонування, є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Основними функціями Держстандарту України стосовно сертифікаційних робіт є: 1) визначення принципів, структури та правил системи сертифікації; 2) затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації; 3) акредитація органів із сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), атестація експертів-аудиторів; 4) установлення правил визнання сертифікатів інших країн; 5) постійне інформування споживачів через відповідні інформаційні фонди щодо стандартів різних категорій, сертифікатів, класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації, випробувальних центрів тощо.

У межах державної системи стандартизації та сертифікації в Україні функціонує державний нагляд за якістю, який здійснюють відповідні органи. Він передбачає конкретно визначену відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм.

Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснюють Держстандарт України та його територіальні органи. За порушення вимог стандартів – матеріальна відповідальність - штраф.

Внутрішньовиробничий технічний контроль. На підприємствах функції безпосереднього контролю якості складових частин і готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК).

Головне завдання технічного контролю – постійно забезпечувати необхідний рівень якості, зафіксований у нормативних документах, через безпосередню перевірку кожного виробу й цілеспрямований вплив на умови й чинники, що забезпечують таку якість. Об'єктами контролю мають бути всі компоненти виробничої системи та взаємопов'язаних з нею елементів: ресурси, сам виробничий процес, продукція.

34.Стандартизація та сертифікація продукції підприємства.

Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:

1)установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

2)розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

3)визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запобігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;

4)формування єдиної системи показників якості продукції, методі н її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

5)створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Державні стандарти України встановлюють на:

1)вироби загально-машинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо);

2)продукцію міжгалузевого призначення;

3)продукцію для населення й народного господарства;

4)організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти;

5)елементи народногосподарських об'єктів державного значення;

6)методи випробувань. Вони містять обов'язкові й рекомендовані вимоги.

Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність, найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управління якістю зокрема стає сертифікація продукції. В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов'язковими (на договірних засадах).

Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, виконавці та продавці продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації) повинні:

1)у належному порядку та у визначений термін проводити сертифікацію відповідних об'єктів;

2)забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того нормативного документа, за яким її сертифіковано;

3)реалізовувати продукцію тільки за наявності сертифіката;

4)припиняти реалізацію сертифікованої продукції, якщо виявлено її невідповідність вимогам певного нормативного документа або закінчився термін дії сертифіката.

Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системи сертифікації.

35.Сутнісно-видова характеристика витрат підприємства.

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети.Усі витрати на підприємстві можна умовно поділити на інвестиційні та поточні.

Поточні витрати пов'язані безпосередньо з процесом в-ва та реалізацією продукції.

Класифікація витрат

1.за способом віднесення витрат на собівартість:

- прямі – розраховуються прямим методом на об'єкт віднесення витрат

- непрямі – пов'язані з 2 і більше об'єктами віднесення витрат і розподіляються на один об'єкт витрат пропорційно до економічно обгрунтованої бази.

2.за відношенням до процесу виготовлення продукції:

- основні – характеризують ресурси, які використані в процесі безпосереднього виготовлення продукції

- накладні – характеризують ресурси, які використані в процесі обслуговування та управління виробництвом

3.за ступенем залежності від обсягів виробництва

- постійні

- змінні – витрати, які змінюються пропорційно до зміни обсягів виробництва

4.за сферами виникнення витрат:

- виробничі

- невиробничі

5.за змістом та призначенням витрат

- економічні елементи – характеризують використані ресурси за ек змістом і незалежно від форм і сфер їх виникнення.

Виділяють 5 економічних елементів:

1)матеріальні витрати

2)з/п

3)нарахування на з/п

4)амортизація

5)інші витрати

- статті калькуляції – характеризують склад використаних ресурсів залежно від сфери та місця їх виникнення.

6.за послідовністю формування витрат:

- технологічну собівартість

- цехову

- виробничу

- повну

36.Калькуляція собівартості окремих виробів.

Визначення собівартості одиниці продукції окремих виробів здійснюється на основі калькулювання. В одну калькуляційну статтю включаються витрати не залежно від їх належності до того чи іншого економічного елементу, але виконуючи однакову роль у виробничому процесі або його обслуговуванні..

Калькуляційні статті:

1.Сировина і матеріали (матеріальні витрати): сировина і матеріали, які витрачаються на виготовлення 1 виробу; покупні вироби і напівфабрикати, витрати на придбання упаковки і тари, транспортно-заготівельні витрати.

2.Зворотні відходи: вартість зворотніх відходів вираховується.

3.Паливо та енергія на технологічні цілі: вартість всіх видів палива та енергії, які використовуються безпосередньо на технологічні цілі.

4.Основна ЗП: ЗП робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію.

5.Додаткова ЗП: виплати, які додатково здійснюються основному виробничому персоналу (премії основним робітникам).

6.Витрати, які пов'язані з підготовкою та освоєнням в-ва: витрати на винахідництво, раціоналізацію.

7.Витрати на утримання та експлуатацію обладнання: амортизація виробничого устаткування, витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів, ЗП робітників, які обслуговують виробниче устаткування і відповідну вартість витрачених матеріалів.

8.Загально-виробничі витрати: ЗП персоналу, який здійснює управління в-вом, витрати на службові відрядження в межах норм, амортизація будівель, споруд, в яких здійснюються процес вироблення продукції, витрати на протипожежну охорону.

9.Загально-господарські витрати: ЗП управлінського персоналу; витрати на відрядження в межах норм, на перепідготовку кадрів, виплати, які здійснюються за банківськими кредитами.

10.Невиробничі або комерційні витрати: відшкодування складських та вантажно-розвантажувальних робіт, витрати на рекламу, виплати за відшкодування транспортно-експедиційних послуг.

Loading...

 
 

Цікаве