WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об'єктивно існують певні тенденції поступального розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

1) підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних у них знань;

2) зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;

3) перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;

4) трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи;

5) поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;

6) підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, поступовий перехід до гнучкої автоматизації виробництва, зумовленої його кількісним урізноманітненням і зменшенням серійності.

25. Поняття, види та методичні основи визначення обсягу та ступеню використання виробничої потужності підприємства.

Вир-ча потужність під-вахарактеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації вир-ва.Три види потужності під-ва: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції діючого або будівництва нового під-ва Поточна (фактично досягнута) вир-ча потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов вир-ва або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність під-ва.Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості, харчовій, транспортній, машинобудування та ін. галузі Величина вир-чої потужності під-ва формується під впливом багатьох чинників. Головнимиз них є: номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється; кількість встановленого устаткування, розміри і склад вир-чих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року; прогресивні техніко-економічнінорми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з вир-чих площ, нормативи тривалості вир-чого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється.

26. Сутнісно-видова характеристика та переваги лізингу.

Лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем (юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу (особі, котра одержує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (з доручення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (постачальника-виробника майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, що належить до основних фондів, у тім числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно яких немає обмежень щодо передавання їх у лізинг (оренду). Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти (мисливські угіддя, ліси, водоймища тощо).

Можливі види лізингу за певними класифікаційними ознаками наведено нижче:

ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ЛІЗИНГУ

Класифікаційна ознака

Вид лізингу

 Строк використання об'єкта лізингу

 Оперативний (із неповною окупністю)

 Фінансовий (із повною окупністю)

 Масштаб поширення лізингових відносин

 Внутрішній (загальнодержавний)

 Міжнародний

 Характер лізингових операцій

 Сервісний

 Зворотний

27. Виробничий процес на підприємстві: сутність, структура та принципи організації.

Вир-чий процес—це сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами вир-чого проце-су є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес- сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці. Вир-чі процеси поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації. За призначенням вир-чі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. Основні процеси це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції під-ва, яка визначає його вир-чий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу. До допоміжних належать процеси виготовлення продукції, яка використовується на самому під-ві для забезпечення нормального перебігу основних процесів. Обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних. До них належать складські, транспортні процеси.За перебігом у часі вир-чі процеси поділяють на дискретні (переривані) та безперервні. Дискретним процесам притаманна циклічність, зв'язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках Безперервні процеси властиві вир-ву продукції, яка не має сталого об'єму й форми , тому їхній перебіг не потребує технологічної циклічності. За ступенем автоматизації розрізняють ручні, механізовані, автоматизовані та автоматичні процеси. Основною структурною одиницею вир-чого процесу є операція. Операція — це закінчена частина вир-чого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над тим самим предметом праці без переналагоджування устаткування. З усіх операцій спеціально виділяють технологічні, сукупність яких утворює технологічний процес

Принципи раціональної організації виробничого процесу.

П-п спеціалізації означає обмеження різноманітності ел-тів вир-чого процесу, передусім зменшення номенклатури продукції, яка виготовляється на кожній ділянці підп-ва, а також різновидів виробничих операцій, що виконуються на робочих місцях; уніфікація продукції.

П-п пропорційності потребує узгодження пропускної спроможності всіх частин виробничого процесу, усієї взаємозв'язаної системи підрозділів і машин.

П-п паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів.

П-п прямоточності означає, що предмети праці в процесі обробки повинні пересуватися найкоротшим шляхом на всіх стадіях та операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень.

П-п безперервності потребує, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальними або Їх було зовсім ліквідовано. Найбільшою мірою цей принцип реалізується в безперервних виробництвах — хімічному, металургійному, енергетичному та ін

П-п ритмічності полягає в тім, що робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції мають здійснюватися за певним ритмом, планомірною повторюваністю.

П-п автоматичності передбачає економічно обгрунтоване звільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу.

П-п гнучкості означає, що виробничий процес має оперативно адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, зв'язаних із переходом на виготовлення іншої продукції або з її модифікацією.

П-п гомеостатичності полягає в тім, щоб виробнича система була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам.

28. Типи та методи організації виробництва.

Тип вир-ва — це класифікаційна категорія вир-ва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи вир-ва: одиничне, серійне й масове. Одиничне вир-во характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску одинакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Серійне вир-во має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями і сумарний їхній випуск може бути досить значним. Масове вир-во характеризується вузькою номенклатурою продукцїї, великим обсягом безперервного й тривалого виготовлення однакових виробів Окремо виділяють дослідне виробництво, що в ньому виготовляються зразки або партії виробів для проведення дослідних робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій Коефіцієнт закріплення операцій(хар-зує рівень спеціалізації робочих місць) це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць. Він обчислю ється за формулою:Кз.о.=mi/M, де Кз.о.- коефіцієнт закріплення операцій; п – кіль кість найменувань предметів, які обробляю ться на даній групі робочих місць (на дільниці, в цеху) за місяць; т, кількість операцій, що їх проходить і-л предмет у процесі обробки на даній групі робочих місць; М — кількість робочих місць, для яких обчислюється Кз.о. Робочі місця одиничного вир-ва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливос тей устаткування. Останнє є універсальним, розміщується однотипними технологічними групами. Виконання різноманітних операцій за умов недостатньо опрацьованих унаслі док частої зміни об'єктів вир-ва технологічних процесів потребує висококваліфікованих робітників-універсалів. Орієнтовно для одиничного виробництва Кз.о. > 40.

Loading...

 
 

Цікаве