WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Основні проблеми методології планування діяльності підприємств в ринкових умовах господарювання - Реферат

Основні проблеми методології планування діяльності підприємств в ринкових умовах господарювання - Реферат

Реферат на тему:

Основні проблеми методології планування діяльності підприємств в ринкових умовах господарювання

Намічена програма розвитку реформ і стабілізації економіки передбачає створення соціально-орієнтованої, ефективної економіки, яка забезпечує ринок високотехнологічною, конкурентоспроможною продукцією. Вона повинна мати можливість динамічно розвиватись на основі власних внутрішніх ресурсів, сприйняття прогресивних досягнень науки, міцного й органічного включення у світове співтовариство при забезпеченні економічної невразливості й екологічної безпеки. Підприємство із виробничого суб'єкта стає дійсно господарюючим [1, с. 140]. Тому формування цілей і задач стає прерогативою самого господарюючого суб'єкта. Цей процес ускладнюється необхідністю пошуку та вибору свого місця в системі національного господарства і набуває особливого значення, так як визначає всі наступні дії суб'єкта та його результати. В повсякденній економічній діяльності підприємств та повсякденному житті людей, як писав А.Маршал, виникла відома ринкова самостійність та звичка кожного самому вибирати свій правильний шлях, віра у власні сили, обачливість і разом з тим швидкість прийняття рішень, вміння та здібності передбачати майбутнє і визначати курс своїх дій з врахуванням реальних цілей [2, с. 60].

Сьогодні все більше і більше з'являється потреба в плануванні виробничо-господарської діяльності підприємств для ефективного функціонування в умовах ринку, "...так как любому предприятию необходимо планировать как динамичный процесс, позволяющий предвидеть и учитывать происходящие изменения внешней среды (концепція підприємства як відкритої системи) и, приспосабливаясь, адаптировать внутренние факторы производства для своего развития и дальнейшего роста" [3, с. 7].

За останні десятиліття рівень планування на підприємствах знизився. Такий стан справ, в першу чергу, пояснюється рядом об'єктивних та суб'єктивних причин. Об'єктивні причини полягають в недоліках довготривалої централізованої системи планування, яка є неадекватною до ринкових умов господарювання. Суб'єктивні причини обумовлені недостатньою кваліфікацією керівників та спеціалістів підприємств, протиріччя між економічною наукою та практикою господарювання, відсутністю методологічної бази, яка була б прийнятною для сучасних умов господарювання тощо.

Вивченням проблем планування займаються багато вчених, зокрема: О.Орлов, Є.Рясних, В.Бесєдін, Р.Тян, І.Смолін, А.Богатирьов, Б.Панасюк, О.Кузьмін та ін. В ряді праць поняття методології планування розглянуті в загальній формі, в роботах сучасних вчених викладені лише погляди на проблеми планування в ринкових умовах господарювання, науково-обґрунтованої методики такого планування в країні не вироблено. В теперішній час, як зазначає М.Чумаченко, "...в якості такого путівника діяльності промислового підприємства є підручник створений професором О.Орловим [5]. Але цього не достатньо. Підприємства потребують сучасної методики планування господарської діяльності..." [4, с. 11].

Приділяючи важливе значення розкриттю понять методології планування підприємства, ми вважаємо що більш важливим є обґрунтування та формулювання тих принципових положень, які прийнятні для вітчизняних підприємств в ринкових умовах господарювання.

Відомо, що функція планування служить основою для прийняття управлінських рішень і являє собою управлінську діяльність, яка передбачає розробку цілей і задач управління виробництвом, а також визначення шляхів реалізації планів для досягнення поставлених цілей.

Сьогодні потрібні нові підходи та принципи планування, які будуть враховувати специфіку діяльності українських підприємств.

І ці нові підходи, на нашу думку повинні полягати в наступному:

1. Підприємство потрібно розглядати для цілей планування, управління в цілому, як "відкриту систему", оскільки в умовах ринку, воно повинне адаптуватись до оточуючого його середовища — в політиці, економіці, суспільстві, екології і т.д.

2. План потрібно розглядати не як директиву, а як неперервний процес, який забезпечує економічну автономію підприємству і є основою для прийняття управлінських рішень. В ході цього процесу встановлюються та уточнюються за часом цілі та завдання розвитку підприємства в зв'язку із змінами навколо нього, і визначаються ресурси для їх досягнення.

3. Плануванню повинен бути притаманний підприємницький дух, оскільки підприємницькі здібності — це здатність прийняття рішень і здатність ризикувати, без чого неможливо виробити стратегію виживання, розвитку і росту.

4. Планування повинне базуватись на аналізі попередніх та теперішніх подій, обов'язково враховувати вимоги майбутнього. Планування повинне носити характер розвитку, і обов'язковим видом планування повинне стати стратегічне, в основі якого повинна бути покладена інноваційно-інвестиційна модель розвитку підприємств. А стратегія, як відомо, це інструмент, за допомогою якого підприємство приводить свої можливості у відповідність до ситуації, що складається на ринку, в ній містяться рішення відносно майбутніх сфер діяльності та вибір нових напрямків розвитку, оскільки "ефективний" власник зацікавлений у постійному розвитку підприємства.

5. На даному етапі становлення та розвитку вітчизняних підприємств, на нашу думку, важливим є те, що сьогодні потрібно застосовувати "змішані" інструменти, які притаманні як директивній системі планування так і ринковій, тобто створити ту модель здійснення процесу планування, в якій елементи ринку переплітались би з елементами контролю, і дієвість цієї моделі забезпечувала б постійний контроль за виконанням намічених цілей, планів, з позицій можливості, прийняття вчасних ефективних управлінських рішень з метою виявлення "гальмів" отримання запланованих результатів діяльності, які враховують як інтереси власників, працюючих, так і суспільства. Тобто потрібно здійснювати моніторинг стану об'єкту планування в процесі виконання плану та "контроль за здійсненням планів" тощо.

6. Також необхідне особливе поєднання централізованого державного регулювання з децентралізованим приватнопідприємницьким саморегулюванням, зміна їх характеру і взаємовідносин в міру вирішення завдань перебудови планової системи. Тобто мова йде про так зване індикативне планування або непряме державне регулювання, при якому елементи ринку переплітаються з елементами державного регулювання і контролю.

7. Планування слід здійснювати таким чином, щоб воно собою являло визначення оптимальних шляхів реалізації цілей і щоб функціонування господарюючого суб'єкта було рентабельним та/або соціально значимим, забезпечувало грошові надходження на всіх рівнях (в т.ч. і наповнення бюджету), прибуток в обсязі, який задовольняв би усіх зацікавлених в його діяльності (власників, засновників, акціонерів, державу і т.д.).

Література:

  1. Юденко В.А. Аналіз фінансових результатів підприємства в умовах реформування бухгалтерського обліку // Фінанси України. - 2000. - №8. - С. 140.

  2. Маршалл А. Принципи экономической науки / Пер. с англ. Т. 1. - М.: Прогресс, 1993. - 416 с.

  3. Любанова Т.П., Мясоедова Л.Л., Олейникова Ю.А. Стратегическое планирование на предприятии: Учебное пособие для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. серия "Зкономика и управление". - М.: ИКЦ "МарТ"; Ростов н/Д: Издательский центр "МарТ", 2005. - 400 с.

  4. Статистичний щорічник України за 2005 р. / За ред. О.Г.Осауленка, - К.: "Техніка", 2006.

  5. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.

Loading...

 
 

Цікаве