WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Права користування природними ресурсами та майном як складові нематеріальних активів - Реферат

Права користування природними ресурсами та майном як складові нематеріальних активів - Реферат

Реферат на тему:

Права користування природними ресурсами та майном як складові нематеріальних активів

Питання бухгалтерського обліку та оподаткування операцій з нематеріальними активами наразі є досить популярним. Проте більшість публікацій стосується таких складових нематеріальних активів як об'єкти прав інтелектуальної власності.

На нашу думку такі групи нематеріальних активів як права користування природними ресурсами та права користування майном заслуговують не меншої уваги.

Вважаємо, що є необхіднім детальніше з'ясувати, ніж це визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи" (далі П(с)БО, склад цих двох груп та сутність кожного об'єкту нематеріальних активів який входить до їх складу [1].

Відповідно до П(с)БО 8 до прав користування природними ресурсами належать права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо. На нашу думку дане визначення може бути дещо розширене на основі відповідної законодавчої бази (Земельний кодекс України, Кодекс України про надра, Водний кодекс України тощо):

- право користування надрами включають право на геологічне вивчення; видобування корисних копалин; геологічне вивчення нафтогазоносних надр; будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних і супутніх вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, рекреаційно-оздоровче значення, тощо;

- право користування водними, лісними та біологічними ресурсами включають право користування для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт, право на полювання, рибальство тощо;

- право користування геологічною, геоморфологічною та іншою інформацією включають право на користування зафіксованих даних геологічного, геофізичного, геохімічного, аерокосмічного, економічного змісту, що характеризують будову надр, наявні в них корисні копалини, умови розробки родовищ, інші якісні і кількісні параметри та особливості надр і отримані за результатами геологорозвідувальних, геолого-екологічних, науково-дослідних, експлуатаційних та інших робіт.

Автор не погоджується з думкою певних авторів [2] стосовно включення до прав користування природними ресурсами права на користування землею, оскільки за п.5 П(с)БО 8 право користування земельною ділянкою включено до права користування майном. Аналіз нормативно-законодавчих актів показав, що поняття земельна ділянка і земля тотожні.

Група прав користування майном включає: право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до земельного законодавства; право користування будівлею; право на оренду приміщень тощо.

Ми погоджуємося з твердженням Польової Т.В. [3], що до права користування земельною ділянкою слід включати саме право земельного сервітуту, а не право оренди земельної ділянки. Оскільки відповідно до Земельного кодексу України [4] право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). А право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, тобто для бухгалтерського обліку це звичайна операція оренди, облік якої слід вести відповідно до вимог П(с)БО 14 „Оренда". Отже до групи прав користування земельною ділянкою слід віднести права на право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути. Земельні сервітути бувають постійними та строковими. Відповідно до вимог п. 5 П(с)БО 8 до нематеріальних активів слід включати лише строкові (більше 1 року чи одного операційного циклу).

Такі складові групи користування майном як право користування будівлею та право на оренду приміщень викликають певні сумніви щодо віднесення до нематеріальних активів. Бутнік-Сіверський О.Б. в загальній класифікації нематеріальних активів як об'єктів бухгалтерського обліку пропонує до права користування будівлею включити право користування будівлею на правах власника та на правах оренди [5]. Водночас право власності на будівлю говорить про те, що будівля є власністю підприємства, а значить вона повинна відображатись у складі основних засобів. Право користування на правах оренди це не що інше як оренда, а отже вона повинна відображатись відповідно до вимог П(с)БО 14 як оренда.

До прийняття Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна [6] до складу прав на оренду приміщень слід було включати патент на право оренди будівель (споруд, приміщень). Указом президента України „Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в України" 30 грудня 1994 року N 827/94 було затверджено Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) від 31.01.1995 року щодо якого надання приміщень у оренду здійснюється державними органами приватизації на строк не менш як 10 років шляхом продажу патентів на право оренди приміщень. Вартість патентів на право оренди приміщень визначається з урахуванням потенційної прибутковості об'єктів малої приватизації, розташованих у цих приміщеннях, відповідно до Положення про оцінку вартості патенту на право оренди будівель (споруд, приміщень), затверджене Фондом державного майна України. Договір оренди укладається орендарем з оренддодавцем на підставі патенту. Тобто Патент на право оренди і договір оренди це дві зовсім різні речі.

Наразі Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) та Положення про оцінку вартості патенту на право оренди будівель (споруд, приміщень) втратили свою чинність згідно з Наказом Фонду державного майна України від 24.11.2000 N 2459 [7], а процедура надання в оренду об'єктів державної форми власності врегульована Порядком проведення конкурсу на право оренди державного майна від 13.10.2004 № 2149, згідно з яким орендодавець укладає договір оренди за результатами конкурсу з переможцем конкурсу[8].

Такі автори як І.А. Бігдан, О. Кононенко, Сунь Лінь, С. Яремчук, розділяють права користування на дві групи – право користування матеріальним майном та право користування майном нематеріальним майном [9,10,11,12]. При цьому тлумачення поняття нематеріальне майно відсутнє в нормативних актах. Аналіз праць авторів приводить до висновку, що в цю групу входять права користування об'єктами інтелектуальної власності, право користування місцем на біржі, право франчайзингу, право на провадження окремих видів діяльності, інші права. На нашу ж думку права користування об'єктами інтелектуальної власності підпадає під визначення оренда [13]. Право користування місцем на біржі та право на провадження окремих видів діяльності слід включити до групи інші нематеріальні активи, що відповідає вимогам п. 5 П(с)БО 8.

Автором було проведене дослідження такої економічної категорії як франчайзинг результати якого дають всі підстави не визнавати франчайзинг (договір комерційної концесії) нематеріальним активом. Вважаємо, що разові платежі за договором комерційної концесії у правовласника слід включати до доходів майбутніх періодів, а періодичні до інших операційних доходів періоду; разові платежі за договором комерційної концесії у користувача слід включати до витрат майбутніх періодів, періодичні – до складу інших витрат періоду; додаткові послуги франайзера франчайзі, які надаються понад межі переданих прав, у франчайзера слід відображати у складі доходів від надання послуг, а у франчайзі - у складі інших операційних витрат.

Література:

  1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом Мінфіну України від 18.10.99 № 242. //zakon.rada.gov.ua.

  2. Шульга С.В. Облік і аудит нематеріальних активів: теорія, організація, методика. Дис...канд. экон. наук. – Київ, 2006.

  3. Полева Т.В. Учёт, аудит и анализ нематериальних активов. Дис...канд. экон. наук. – Харьков, 2006.

  4. Земельний кодекс України вiд 25.10.2001 № 2768-III//zakon.rada.gov.ua.

  5. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Науч.-практ. изд.: В 4 т. / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого. – К.: Iн Юре, 1999. – Т.4: Оценка интеллектуальной собственности. Бухгалтерский учет и налогообложение. – 384 с.

  6. Наказ Фонду державного майна України 13.10.2004 N 2149 Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна //zakon.rada.gov.ua.

  7. Наказ Фонду державного майна України N 2459 від 24.11.2000 Про визнання такими, що втратили чинність, Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень) та Положення про оцінку вартості патенту на право оренди будівель (споруд, приміщень) //zakon.rada.gov.ua.

  8. Порядок проведення конкурсу на право оренди державного майна затверджений Наказом Фонду державного майна України N 2149 від 13.10.2004 //zakon.rada.gov.ua.

  9. Яремчук С., Сова М. Нематериальные активы: налоговый и бухгалтерский учет. – Харьков: "Фактор", 1998. – 132 с.

  10. Сунь Лінь. Облік, аудит і аналіз нематеріальних активів: Автореф. дис...канд. екон. наук: 08.06.04 / КНЕУ. – К., 2001. – 20 с.

Loading...

 
 

Цікаве