WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Методичні основи планування продуктивності праці - Реферат

Методичні основи планування продуктивності праці - Реферат


Реферат на тему:
Методичні основи планування продуктивності праці
Продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня і динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці, обсяг випуску продукції тощо. Тому планування трудових показників починається з планування продуктивності праці.
Для розроблення плану продуктивності праці необхідно мати план організаційно-технічних заходів, звітний і плановий баланси робочого часу одного робітника, а також дані про втрати робочого часу у звітному періоді на основі фотографій і самофотографій робочого дня, або дані табельного обліку.
Основні етапи планування продуктивності праці такі:
o аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;
o виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;
o визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді;
o розроблення плану заходів щодо використання виявлених резервів;
o розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці;
o визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.
Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівнюючи середній виробіток на одного працівника в плановому періоді з аналогічними показниками базисного періоду.
Метою аналізу продуктивності праці є оцінка рівня і динаміки планових і фактичних показників, виконання плану з виробітку на одного працюючого і на одного робітника, а також визначення зміни виробітку порівняно з попереднім періодом, установлення частки приросту випущеної продукції у результаті підвищення продуктивності праці тощо.
Зміна співвідношення між затратами робочого часу і кількістю виробленої продукції характеризує рух продуктивності праці. Рівень і динаміка продуктивності праці визначаються складною взаємодією чинників: матеріально-технічних, організаційних, економічних, соціальних, природнокліматичних, структурних.
Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватися вартісні й натуральні показники виробництва. Проте вимірювання продуктивності в натуральних одиницях практично не застосовується через різноманітність і непорівнянність продукції. Вона часто обновлюється, змінюються її споживчі властивості. Цим пояснюється повсюдне використання вартісних показників. Під час планування продуктивності праці визначають рівень, темпи і фактори її зростання.
Метою планування зростання продуктивності є:
o розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства на стадії підготовки і порівняння варіантів проекту плану;
o найповніший облік ефективності впровадження заходів плану технічного й організаційного розвитку виробництва;
o визначення ролі й завдань окремих служб, відділів та інших виробничих підрозділів у підвищенні продуктивності праці;
o аналіз динаміки зростання продуктивності праці.
Найпоширенішим методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання.
Усі фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці, можна поділити на такі:
1) структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва;
2) підвищення технічного рівня виробництва;
3) удосконалення управління організації виробництва і праці;
4) зміна обсягу виробництва продукції;
5) галузеві фактори, наприклад зміна гірничо-геологічних умов, вміст корисних речовин у руді тощо;
6) уведення в дію і освоєння нових об'єктів.
Складанню плану по праці передують вивчення даних про фактичну чисельність персоналу по посадах, про виконання плану заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів; вивчення причин плинності кадрів; аналіз даних про рецептуру, товарообіг і ін.
По характері діяльності персонал аптеки поділяється на адміністративно-управлінський і господарсько-обслуговуючий, провізорський, середньо-фармацевтичний і допоміжний.
До першої групи відносяться завідувач аптекою - провізор, зам. завідувача - провізор, головний чи бухгалтер старший бухгалтер на правах головного бухгалтера, старший бухгалтер, бухгалтер, рахівник, економіст, старший касир, касир, водії автотранспорту аптеки, підсобний робітник, прибиральник службових приміщень і інший господарсько-обслуговуючий персонал.
В другу групу входять провізор-технолог, провізор-аналітик, старший провізор, зав. аптечним пунктом - провізор, фармацевт, завідувач і зам. завідувача відділом - провізор, фармацевт, фасувальник, санітарка-мийниця.
Адміністративно-управлінський і господарсько-обслуговуючий персонал аптек установлюється по типових штатах. Типові штати передбачають найменування і кількість посад у залежності від показників, які характеризують обсяг роботи - товарообігу в тис. р. і рецептури в тис. од. Рецептура і товарообіг установлюються, як правило, у визначеному інтервалі.
Для розрахунку штату провізорського, середньофармацевтичного і допоміжного персоналу встановлені штатні нормативи. Штатні нормативи передбачають найменування посад, конкретний вид роботи й обсяг роботи в розрахунку на 1 посаду в рік. Зі збільшенням обсягу роботи збільшується кількість посад.
Штатні нормативи призначені для розрахунку максимальної кількості посад. Методи і форми організації роботи аптеки, конкретні найменування посад фармацевтичних і інших працівників, їхня кількість по підрозділах визначаються в залежності від місцевих умов по розсуду її керівника.
При розрахунку штатів провізорського персоналу показники, що використовуються в нормативах, встановлюються індивідуально по наступним видах діяльності.
Посади провізора-технолога:
- для прийому рецептів, відпустки і контролю якості
лік;
- для внутріаптечного готування лік по найбільш розповсюджених прописах, концентрованих розчинів і напівфабрикатів, поповнення запасів медикаментів у відділах аптеки, відпустки медикаментів і інших товарів лікувально-профілактичним і іншим установам;
- для контролю за роботою фармацевтів по виготовленню лік;
- для проведення інформаційної роботи;
- для забезпечення роботи в двох змін;
- для забезпечення роботи однієї з аптек міста (району) у нічний час.
Посада провізора-аналітика встановлюється на кожні 200 тис. рецептів у рік.
Для розрахунку штату посад старших провізорів у ЦРА сільського і міського району в увагу приймається кількість підлеглих аптек і товарообігів у них.
При розрахунку штату середнього фармацевтичного персоналу посади фармацевтів установлюються по показниках готування лікарських форм, написання копій рецептів; відпустки лікарських засобів без рецептів. Посади молодших фармацевтів установлюються по показниках товарообігу по відпустці лікарських трав, предметів відходу за хворими, санітарії і гігієни.
У залежності від умов, форм і методів роботи можуть уводитися додаткові посади. Наприклад, для прийому рецептів,відпустки і контролю лікарських засобів в аптеках з кількістю рецептів у рік понад 10 тис. установлюється не менш 0,5 посади провізора-технолога. В аптеках з кількістю рецептів індивідуального виготовлення понад 7 тис. у рік установлюється посада фармацевта.
Продуктивність праці - це показник плодотворності доцільної діяльності людей. Продуктивність праці виміряється кількістю продукції, що випускається в одиницю часу. Вона є визначальним показником у плані по праці і заробітній платі.
Продуктивність праці аптечних працівників виміряється і планується в двох показниках: в абсолютній сумі товарообігу в роздрібних цінах на один працівника; у % темп росту в порівнянні з базисним роком.
При аналізі продуктивності праці виробничого персоналу аптеки варто обчислювати також натуральний вимірник продуктивності праці (наприклад, число виготовлених лікарських засобів в одиницю часу). Діяльність фармацевтичних працівників надзвичайно відповідальна, зв'язана з відпусткою лікарських засобів хворій людині, тому вимагає максимальній точності і високій кваліфікації. Усе це необхідно враховувати при проведенні аналізу продуктивності праці.
Важливим фактором зростання продуктивності праці є підвищення технічного рівня виробництва, що досягається за рахунок комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів, упровадження передової технології, модернізації діючого устаткування, зміни конструкції і технічних характеристик виробів, підвищення якості продукції, поліпшення використання матеріалів, палива та інших енергоресурсів, упровадження нових, ефективніших видів сировини, матеріалів та енергоресурсів.
Розраховуючи місячну і річну продуктивність праці, слід урахувати середню кількість відпрацьованих годин за зміну середньо-обліковим працівником, а також середню кількість явочних днів одного середньооблікового працівника в плановому і базисному періодах.
Індекс зростання річної (місячної) продуктивності праці визначається за формулою:
Іпр = Ірг · Ізмф · Іяв дн,
де Іпг - індекс годинної продуктивності праці;
Ізмф - індекс використання змінного фонду робочого часу;
Іяв дн - індекс зміни кількості явочних днів за рік у середньооблікового працівника.
При цьому:
де Фпл і Фб -- відповідно середня кількість відпрацьованих годин за зміну
середньообліковим працівником у плановому і базовому періодах, год.;
Дяв пл і Дяв баз - відповідно середня кількість явочних днів середньооблікового
працівника в плановому і базисному періодах, днів.
Щоб розрахувати денну або річну (місячну) продуктивність праці на основі повної трудомісткості, необхідно індекс годинної продуктивності праці скоригувати на індекс використання змінного і річного фонду робочого часу працюючих. Визначаючи підвищення продуктивності праці працівників за годинною продуктивністю, яка розрахована на основі виробничої, або технологічної, трудомісткості, необхідно врахувати вплив зміни структури кадрів виробничих або основних робітників.
Список використаної літератури
1. Абрамов В. М., Данюк В. М, Гриненко А. М., Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці. - К., 1995.
2. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. - К., 1997. 18. 28. Погосян Г. Р., Жуков Л. И., Горшков В. В. Практикум по экономике, огранизации, нормированию труда. -М.: Экономика, 1991.
3. Прокопенко И. И. Управление производительностью. - К.: Техніка, 1990.
Loading...

 
 

Цікаве