WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Договірні взаємовідносини та партнерські зв‘язки у підприємницькій діяльності - Курсова робота

Договірні взаємовідносини та партнерські зв‘язки у підприємницькій діяльності - Курсова робота

адреси і розрахункові рахунки сторін.
o Договір поручительства укладається між трьома сторонами (поручителем, кредитором і боржником) і кваліфікується як доповнення до кредитного договору. Підставою договору є дійсна вимога кредитора до боржника по зобов'язаннях останнього, встановлених кредитним договором. Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором у тій самій мірі, що й боржник; він повинен протягом обумовленого терміну з моменту настання строку платежу відшкодувати кредитору несплачену боржником суму.
o Ліцензійний договір загального типу укладається між ліцензіаром (власником новацій) і ліцензіатом (особою, що хоче набути права на Їх використання) щодо надання виключної ліцензії на використання винаходів, захищених авторськими свідоцтвами або патентами, а також "ноу-хау" за певну винагороду у вигляді пашуального платежу чи роялті. Ліцензійний договір є порівняно складним за змістом документом і містить, як правило, такі розділи: 1) визначення термінів; 2) предмет договору; 3) технічна документація; 4) вдосконалення і поліпшення (щодо винаходів, "ноу-хау", продукції по ліцензії); 5) гарантії та відповідальність; 6) технічна допомога в освоєнні виробництва продукції по ліцензії; 7) платежі, збори і податки; 8) інформація І звітність; 9) забезпечення конфіденційності; 10) захист відступлених прав; 11) реклама; 12) вирішення суперечок; 13) термін дії договору та умови його скасування; 14) інші умови.
o Договір про спільну діяльність належить до порівняно нескладних документів господарського призначення, згідно з якими організується спільна діяльність без створення для цієї мети юридичної особи. За укладеним договором про спільну діяльність створюється фактично просте товариство, учасники котрого об'єднують майно і зусилля задля досягнення загальної господарської або іншої мети. У такому договорі істотною є умова щодо здійснення учасниками майнових або грошових внесків, які стають загальною пайовою власністю. Порядок розподілу доходів, покриття витрат і збитків, що виникають у процесі спільної діяльності, визначаються за згодою між ЇЇ учасниками.
Оскільки договір будь-якого типу характеризує певний компроміс сторін, то й форма, в якій його укладають, має вільний (типовий) характер. Типові форми договорів позбавлені обов'язковості (директивності). Їх використовують як основу для укладення конкретного договору. Водночас варто зазначити, що існують певні вимоги які треба виконувати за підготовки і юридичного оформлення будь-якого договору.
Оскільки зміст договору визначається, про що вже йшлося раніше, його предметом, то задля ілюстрації можна навести, наприклад зміст договору купівлі-продажу. Цей договір включає такі складові:
1) предмет договору;
2) кількість товару;
3) якість пропонованої на продаж продукції;
4) відпускна (договірна) ціна одиниці товару;
5) форма оплати;
6) термін поставки;
7) упаковка (перелік вимог щодо цього);
8) порядок приймання товару;
9) штрафні санкції;
10) форс-мажорні обставини;
11) Вирішення суперечок;
12) інші умови договору.
Правове регулювання відносин, котрі виникають у процесі реалізації економічних інтересів партнерів, покладено на особливу галузь права -договірне право.
Розділ ІІ: Формулювання умов укладення угод (договорів)
підприємцем з партнерами.
§ 2.1. Типовий зміст. Специфічні і загальні умови договору
Робота з формулювання умов договору належить до підготовчого періоду. На цій стадії підприємець формулює умови договору не лише у вигідній для себе, а й у прийнятній для партнера формі. Однак для проведення цієї підготовчої роботи необхідно знати, в яких можливих формах можна формулювати ту чи іншу умову договору.
Виконання укладеного договору повинно строго відповідати його умовам. Для того, щоб визначити ступінь виконання або невиконання прийнятих сторонами зобов'язань, необхідно встановити точний зміст умов договору. Жодна зі сторін не повинна тлумачити умови договору по-своєму. Тому в формулюванні договорів та їхніх умов, як правило, беруть участь кваліфіковані юристи, інші спеціалісти і досвідчені практики.
У країнах "загального права" ці питання вирішуються на основі вже розроблених і широко використовуваних стандартів та інших нормативних документів. Саме про це йтиметься далі.
На практиці Існують певні вимоги, котрих партнери мають дотримуватись у процесі підготовки умов договору. Передовсім це стосується структури документа. Як уже зазначалось, будь-який договір складається з преамбули, основної і заключної частин.
Преамбула - це своєрідний вступ до самого договору, в ній мають бути зазначені:
o назва договору (договір купівлі-продажу, бартерний договір тощо);
o вказівка щодо місця і часу укладення договору;
o фіксування факту укладення договору згідно з тими умовами, які викладені у самому тексті;
o юридична назва підприємницьких утворень (партнерів, сторін договору); причому виробник (посередник) записується першим, а
o покупець споживач) - відповідно другим.
Основна частина договору складається зі специфічних і загальних умов.
До специфічних належать лише ті умови, котрі є характерними для конкретної угоди (наприклад, ціна товару).
Як правило, специфічні умови договору охоплюють таке:
o предмет договору і кількість товару;
o якість товару;
o знижка з ціни або надвишка до ціни (якщо вони застосовуються);
o базові умови поставки;
o форма оплати;
o термін поставки;
o маркірування, пакування, тара;
o здавання-приймання товару;
o відповідальність сторін;
o наявні застереження (наприклад, заборона перепродажу товару).
Саме специфічні умови договору становлять тему і зміст обговорення партнерами. Ось чому конкретну форму можної зі специфічних умов ретельно обмірковує підприємець при підготовці до переговорів про укладення угоди(договору).
До загальних умов договору належать ті його змісту. Такими положеннями є:
o арбітражний припис (застереження);
o форс-мажорні обставини тощо.
У заключній частині договору містяться:
o юридичні адреси сторін (партнерів);
o усі додатки, що є невід'ємними частинами договору (ескізи товару, зразки тощо);
o підписи сторін (партнерів);
o місце і дата укладення договору (якщо це не було зафіксовано у преамбулі).
У більшості випадків для укладення договору достатньо згоди сторін. Інколи укладенню договору передують складні і тривалі переговори. В деяких випадках договори укладаються майже автоматично, коли партнери навіть не відчувають договірного характеру своїх взаємин.
§ 2.2. Оферта як особлива форма укладення договору
Укладенню будь-якого договору звичайно передують переговори сторін. Вони можуть проводитися в усній (по телефону, при зустрічі) або у письмовій формі. Ведення переговорів у письмовій формі означає, що одна із сторін готує пропозицію іншій стороні у вигляді проекту договору. Останнє прийнято називати офертою (наміром, пропозицією щодо укладення договору).
При цьому офертою вважають не будь-який проект, а лише той, що підписаний однією стороною - оферентом (автором оферти). Розрізняють тверді і вільні оферти.
Тверда оферта направляється на одну адресу і перетворюється у договір лише тоді, коли:
1. вона підписана іншою стороною (покупцем);
2. після підписання відправлена оференту;
3. отримана оферентом.
Необхідно брати до уваги і те, що кожна оферта має певний термін чинності (дії),
Loading...

 
 

Цікаве