WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Ефективність реалізації функції контролю (на прикладі ВАТ “Сільгоспхімія”) - Курсова робота

Ефективність реалізації функції контролю (на прикладі ВАТ “Сільгоспхімія”) - Курсова робота

відрізняється від тієї, на якій спеціалізується підприємство, але з такого ж основного матеріалу (не з його відходів), то цехи, які випускають напівфабрикати;
- допоміжні, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукції, але забезпечують безперебійність виробничого процесу в основних цехах, інструментальний, ремонтно-механічний тощо;
- обслуговуючі , які сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів;
- побічні, які займаються переробкою відходів основного виробництва та виготовленням товарів широкого вжитку;
- експериментальні, які призначені для виготовлення дослідних зразків виробів та виконання експериментальних робіт.
Допоміжні виробництва - це сукупність цехів та інших підрозділів підприємства, зайнятих обслуговуванням основного виробництва, виконанням робіт для нього і надання послуг.
Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв ведеться в розрізі наступних видів виробництв:
- інструментальні (ремонт механічного і електричного обладнання);
- енергосилові (забезпечення різними вилами електро і теплоенергії);
- транспортні (залізничний, водний).
Виходячи з потреб основного виробництва, встановлених норм і технічних нормативів споживання послуг, всім підрозділам допоміжних виробництв керівництвом підприємства встановлюються завдання по виробництву виробів, робіт і послуг по собівартості та, відповідно, планово-розрахункова вартість одиниці виробів, робіт і послуг по собівартості та, відповідно, планово-розрахункова вартість одиниці виробів або послуг та інші госпрозрахункові показники. Ці показники необхідні для внутрішньовиробничого госпрозрахунку. Для ефективного контролю за обсягом послуг допоміжних виробництв в цехах основного виробництва встановлюються лічильники, вимірювальні пристрої, деталізуються нормативи і норми для забезпечення контролю за споживанням послуг допоміжних виробництва розподіляються пропорційно кількості послуг, що споживаються.
Зміст і завдання аналізу витрат на виробництво
Оцінка і контроль виробничої діяльності підприємства тісно пов'язані з аналізом затрат на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг як у цілому, так і її окремих видів. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №764 від 19 вересня 1993 року встановлені єдині засади віднесення витрат виробництва та обігу до собівартості продукції робіт, послуг. Згідно з основними положеннями про склад витрат виробництва собівартість продукції робіт (послуг) підприємства формується з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.
Затрати, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:
- матеріальні затрати (за винятком вартості зворотних відходів);
- витрати на оплату праці;
- відрахування на соціальні заходи;
- амортизація основних фондів;
- інші витрати.
До матеріальних затрат належить вартість сировини і матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, що виконуються сторонніми підприємствами чи неосновними підрозділами даного підприємства, придбаного палива, придбаної енергії всіх видів, втрат від матеріальних цінностей у межах норм природного збитку.
До затрат на оплату праці належить основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам і службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, надбавками і доплатами у розмірах не вище встановлених чинним законодавством, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції.
Відрахування на соціальні заходи формуються із обов'язкових відрахувань на державне соціальне страхування у Пенсійний фонд; у Фонд сприяння зайнятості населення та у Фонд Чорнобиля.
Амортизаційні відрахування визначаються за затвердженими нормами на повне відновлення фондів відносно їх балансової вартості, включаючи також прискорену амортизацію їх активної частини.
До інших затрат належать: платежі на обов'язкове страхування майна й окремих категорій працівників, оплата відсотків за короткотермінові кредити і позики, затрати на сертифікацію і збут продукції, плата за оренду об'єктів у межах норм їх амортизації на повне відновлення, плату за пожежну і сторожову охорону та ін.
Затрати, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, при плануванні обліку і калькуванні собівартості групуються за статтями затрат. Перелік статей, їх склад і методи розподілу за видами продукції (робіт, послуг) визначаються галузевими інструкціями з урахуванням характеру і структури виробництва.
Перебудова господарського механізму, перехід на ринкові відносини з особливою гостротою актуалізують проблему раціонального витрачення всіх видів ресурсів, докорінного поліпшення управління затратами для забезпечення стійкої конкурентоспроможності продукції.
Управління собівартістю продукції є комплексним процесом, провідне місце в якому займають облік і аналіз затрат на виробництво. Незважаючи на численні публікації з проблем аналізу собівартості продукції, сформовані різноманітні методики, і тепер ще відчувається гостра потреба у побудові моделі аналітичних досліджень, яка б відповідала сучасним завданням управління собівартістю продукції.
В управлінні собівартістю продукції важливою характеристикою є спосіб включення окремих затрат усобівартість окремих видів продукції. За цією ознакою розрізняють прямі і накладні затрати. Прямі - це затрати на виробництво продукції, обсяг яких змінюється залежно від змін обсягів виробництва і реалізації продукції, легко піддаються стандартизації і бюджетному нормуванню. До них, як правило, належать матеріальні затрати і затрати на оплату праці.
Накладні затрати - це затрати, які пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і непропорційно до змін обсягів виробництва і реалізації продукції і включаються у собівартість продукції за допомогою спеціальних методів (за інструкцією). Частина цих витрат є постійною, величина її залежить лише від умов організації виробництва й управління ним і тривалості аналізованого періоду. До накладних затрат належать: витрати з утримання й експлуатації устаткування, загальновиробничі і загальногосподарські витрати та ін. Залежно від поділу витрат на змінні і постійні застосовують два способи визначення собівартості проданого: з повним поглинанням усіх постійних витрат і з їх розподілом на реалізовану продукцію та її залишки.
Мета аналізу собівартості продукції полягає в інформаційному забезпеченні і всесторонній оцінці досягнутих результатів з формування затрат, обгрунтуванні управлінських рішень. Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на основі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів до аналізу економіки.
На основі системного підходу лежить дослідження об'єктів як системи розкриття їх цінності, виявлення багатьох типів зв'язків зведення їх в єдину теоретичну систему.
Системний
Loading...

 
 

Цікаве