WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Ефективність реалізації функції контролю (на прикладі ВАТ “Сільгоспхімія”) - Курсова робота

Ефективність реалізації функції контролю (на прикладі ВАТ “Сільгоспхімія”) - Курсова робота

Зниження собівартості - це вирішальна умова збільшення нагромаджень.
Управління затратами і собівартістю - важливий елемент управління господарством. Основні напрями цієї роботи: обгрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначення ціни продукції, визначення рентабельності, побудова внутрішньогосподарських відносин, правомірність та доцільність організаційно-технічних заходів тощо. Ці питання становлять зміст внутрішньогосподарського обліку.
Зміст процесу виробництва як суспільне явище та значення показника собівартості в управлінні господарством дають змогу визначити цільову функцію обліку затрат виробництва .
Цільова функція бухгалтерського обліку виробництва вимагає відповіді на такі питання: що було затрачено, де було затрачено, для чого було затрачено, як проходив процес затрат, на що були затрачені речовини та сили природи. Із цього випливає, що з даних бухгалтерського обліку має бути видно: скільки, яких ресурсів було затрачено на виробництво, їх натуральні вартісні параметри, характеристика процесу трансформації речовин та сил природи у новий продукт праці, кількісні та вартісні характеристики нового продукту праці.
Ці характеристики мають сприяти оцінці відповідності затрат попередньо визначеним нормам (квоті, плану тощо).
За своїм змістом термін "затрати" є багатогранним і багатоаспектним.
Класифікація затрат потрібна для визначення вартості продукції і, відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.
Затрати підприємств за своїм характером різні. Вони можуть бути пов'язані з виробничим процесом безпосередньо або можуть бути з ним не пов'язані, але з погляду суспільних потреб є обов'язковими.
У межах конкретного виробничого господарського формування до затрат, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва, належать затрати, пов'язані з:
- підготовкою та освоєнням виробництва;
- виготовленням (поточним виробництвом) продукції;
- удосконаленням технології та організації виробництва (некапітального характеру);
- винахідництвом та раціоналізаторством;
- обслуговуванням виробництва;
- забезпеченням нормальних умов праці;
- набором робочої сили;
- управлінням виробництва;
- підготовкою та перепідготовкою кадрів;
- збутом продукції та деякі інші.
Разом з тим слід відмітити, що виробничі підприємства можуть здійснювати не тільки виробництво та збут продукції, але і ряд інших видів діяльності: підготовку кадрів, науково-дослідні роботи, обслуговувати різні побутові, культурні та інші потреби своїх працівників. Уся ця діяльність також пов'язана з використанням різних речовин та сил природи, тобто пов'язана із затратами. Тому першою ознакою поділу затрат є належність їх до виду діяльності. В економічній практиці види виробничої діяльності поділяють на основну, допоміжні, обслуговуючу та забезпечуючу. У межах кожного виду діяльності виробляють певний вид продукції: вироби, роботи або послуги. Основне завдання бухгалтерського обліку - визначити усі цільові ознаки . Але головним є визначення вартісних параметрів і перш за все - собівартості.
Щодо собівартості, усі затрати поділяють на дві групи: перша - затрати, які включаються до собівартості; друга - які не включаються до собівартості. Таким чином, другою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за собівартістю.
Склад затрат, які включаються або не включаються до собівартості продукції формуються із затрат, які здійснюються в межах або за межами виробництва. Тому затрати безпосередньо пов'язані або з виготовленням продукції, або з її реалізацією. Перша група - група затрат формує виробничу собівартість, друга - витрати зі збуту. Разом дві групи формують повну собівартість продукції.
Затрати можуть класифікуватися і за такими двома ознаками: загальноекономічні та планово-облікові (кошторисно-облікові).
Загальноекономічні затрати класифікуються за відношенням до форм праці (жива, уречевлена); форм вартості (трудові, матеріальні, грошові); за роллю і характером (основні, накладні); призначенням (технічні, організаційні); відношенням до обсягу виробництва (умовно-змінні, умовно-постійні); сферою виникнення (виробничі, позавиробничі).
Класифікація затрат за загальноекономічними ознаками слугує для аналізу процесу виробництва за укрупненими (збільшеними) масштабами. Вона непридатна для побудови планово-екнономічної роботи в межах господарств.
Для побудови фінансово-планової та облікової роботи, управління затратами, формування фінансових показників прибутків та доходів, фінансових відносин з державою, страховими організаціями в управлінні економікою прийнята планово-облікова класифікація витрат. При цьому затрати класифікуються за такими ознаками:
- елементами кошторису (елементи затрат);
- способом віднесення затрат на собівартість продукції та об'єктом обліку затрат - прямі, непрямі;
- елементами собівартості - калькуляційних статтях;
- сферами виникнення - виробничі, позавиробничі;
- календарними періодами - поточного періоду (калькуляційного), до та після калькуляційного періоду.
Планово-облікова (кошторисно-облікова) класифікація має велике значення для організації економічної роботи на підприємствах, в управлінні економікою господарства. Без неї неможливо здійснювати нормування, планування, організацію, контроль та аналіз управління затратами.
У сукупності групування затрат має забезпечити потреби формування вартісних параметрів господарства, задовольнити не лише економічні, а й технічні аспекти управління (нормування, калькулювання, кошторисна справа, облік, контроль, аналіз, єдність методичної та організаційної їх побудови).
Як було зазначено, єдина система групування ресурсів виробництва (речовин та сил природи) має п'ять ознак. Окрім того, усі речовини і сили природи мають дві характеристики: натуральну (речову, трудову) та вартість (грошову). Перша використовується здебільшого в технічних, технологічних цілях, друга - в економічних аспектах управління. За натуральною ознакою речовини та сила природи до процесу виробництва входять у різних формах - праця, предмети та засоби праці; за вартісною ознакою - лише у формі праці, її прообразу - грошей. Трансформовані у готовий продукт праці речовини та сили природи втрачають форму, але не втрачають вартості. Тому завжди, за будь-якого формування, групування та перегрупування затрат, вони перш за все здійснюються як робоча сила, предмети та засоби праці.
Водночас, завдяки суспільному розподілу праці у кожний даниймомент, в умовах конкретного господарства, виробництва, торгівлі або іншої діяльності праця, уречевлена в натуральній формі (сировина, матеріали тощо) та уречевлена у вартісній (грошовій) формі (послуги, робота тощо). Три натурально-речові форми праці, як прості моменти виробництва (робоча сила, предмети та засоби праці) та три вартісні форми (жива праця, уречевлена в матеріальній формі та уречевлена в вартісній формі) у поєднанні, комбінації визначають теоретичні основи групування затрат в елементи
Loading...

 
 

Цікаве