WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції та послуг - Курсова робота

Шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції та послуг - Курсова робота

Європейського Союзу, у відповідності з яким у 1996 р. Держстандартом вперше в країнах СНД був запроваджений державний класифікатор відходів, створений НДІ "Система".
Однак законодавче вирішення питань утилізації відходів на базі європейського законодавства вимагає вивчення з метою впровадження в Україні. Тут може стати у пригоді досвід високорозвинених країн, які давно працювати в умовах ринкової економіки.
Переробляти відходи - це добре, ще краще - їх уникати: така провідна думка чинного в Німеччині з жовтня 1996 р. закону про екологічний цикл. Закон ставить чіткі вимоги: той, хто виробляє, повинен нести відповідальність за зменшення, подальшу переробку або екологічно безпечну ліквідацію відходів, які виникають у процесі виробництва. Вже більше не працює колишній розподіл ролей, згідно з яким комунальні служби були зобов'язані знищувати промислові відходи за рахунок громадян. Новий закон визначає, що перш за все необхідно уникати відходів під час виробництва. Якщо це можливо, то вони повинні бути використані матеріально або енергетично. І лише за відсутності перших двох можливостей відходи дозволяється знищувати, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу.
Виконання передбачених законом підходів, які отримали назву подвійної системи (збір і переробка), потребувало великих затрат на підприємствах, тому німецькі підприємства створили недержавну фірму, яка займається збором, сортуванням і переробленням відходів, що надходять з домашнього господарства. На тару та упаковку , яка збирається, наноситьсязнак "Зелена крапка". Вже більше 6000 фірм, намагаючись зберегти кошти на створення власних систем утилізації, подали заяви на приєднання до системи маркування "Зелена крапка". Магазини в свою чергу, намагаючись уникнути ускладнення зі збором упаковки, обумовлюють в технічних умовах поставку товарів в упаковці з таким маркуванням.
Аналогічні закони про знешкодження тари і упаковки діють у Франції, Бельгії та ряді інших країн, заходи по управлінню відходами діють і в Японії.
Під час споживання продуктів харчування, при використанні різноманітних машин, обладнання, матеріалів споживачі хочуть мати достовірну інформацію про їх екологічні характеристики. Вони бажають споживати продукти, що отримані без застосування хімікатів, намагаються використовувати машини, обладнання і матеріали, під час використання яких не завдавалося б шкоди природі. У зв'язку у цим виникає проблема виділення екологічно чистих виробів на фоні загальної кількості виробів, що здійснюється за допомогою екологічного маркування. Більша частина екомаркування розміщується на упаковці товарів і поділяється на такі групи:
- знаки, що виділяються для позначення екологічності предметів в цілому або їх окремих властивостей - знаки на аерозолях, які вказують на відсутність речовин, що призводять до зменшення озонового шару навколо Землі; різні знаки на предметах із пластиків, які відображають можливість їх утилізації з найменшою шкодою для навколишнього середовища;
- знаки, що закликають до збереження навколишнього середовища; зміст їх полягає в закликах підтримувати чистоту та здавати відповідні предмети для вторинної обробки;
- знаки, що відображають небезпеку предмета для навколишнього середовища. Прикладами таких знаків можуть бути спеціальні знаки для позначення речовин, що є небезпечними для морської флори і фауни під час їх транспортування морськими шляхами; знак "Небезпечно для навколишнього середовища", який використовується в межах Європейського Союзу за класифікацією упаковки і маркування небезпечних речовин і препаратів.
Проблема полягає у тому, що різні країни в основі одних і тих же принципів нерідко використовують настанови, що дещо відрізняються між собою. Екологічно чиста продукція маркується, наприклад, в Німеччині знаком "Блакитний ангел", у Скандинавських країнах - "Білий лебідь", в Японії - "Еко-знак" тощо. Причому схема екоетикетування, наприклад, в Канаді діє під керівництвом державного агентства, а в США програма "Зелена печатка" - повністю незалежна від будь-якої державної підтримки.
Для того, щоб не виникали труднощі в торгівлі, коли виробник країни-експортера розглядає етикетування своєї продукції з місцевих, а не міжнародних позицій, ISO розробила стандарт 14024, який об'єднує керівні принципи екоетикетування. Він передбачає єдиний підхід до аналізу технічної обгрунтованості екологічних заяв для забезпечення їх точності, технічної перевірки та достовірності. Україна прийняла його для прямого використання.
З метою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, підтримки вітчизняних товаровиробників, захисту прав споживачів і сприяння інтеграції України у світову економіку Указом Президента України від 02.09.97 р, за № 942/97 було створено (як консультативно-дорадчий орган) Національну раду з питані, якості при Президентові України, затверджено її склад у кількості 15 чол., та Положення про Національну раду.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України "Про підприємництво" // Нове законодавство України. Випуск 3. - К., 1992.
2. Закон України "Про підприємства в Україні" // Нове законодавство України. Випуск 3. - Київ 1992.
3. Про забезпечення єдності вимірювань. Декрет Кабінету Міністрів України. Газ. "Голос України", № 85 (585) від 11.05.93 р.
4. Державна система стандартизації.- К.: Держстандарт України, 1994.
5. Гаврилюк Л. І. Економіка підприємства: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Житомир: ЖІТІ, 2000.
6. Економіка виробничого підприємництва: Навчальний посібник / За ред. Й. М. Петровича. - К.: "Знання", 2001.
7. Петрович Й. М., Захарчин Г. М. Організація виробництва: Підручник. - Львів: Магнолія плюс, 2004.
8. Безфамильная Л.В. й др. Зкономика стандартизации, метрологии й качоства продукции.- М.: Изд-во стандартов, 1988.
9. Койфмич Ю.І. та інші. Міжнародна стандартизація та сертифікація систем якості. Довідник.- Львів-Київ, Видання ТК-93, "Управління якістю і забезпечення якості", 1995.
10. Леонов И.Г., Аристов О.В. Управление качеством продукции. - М: Изд-во стандартов, 1990.
11. Комплексная система управлення качеством продукции. Под редакцией Е.Т. Удовиченко.- К.: Техніка, 1976.
12. Гличев А.В. Основи управлення качеством продукции.- М.: Изд-во Сгсіндартов, 1988.
13. . Фейгепбаум А. Контроль качества продукции.- М.: Зкономика, 1986.
14. Исикоша К. Японские методи управлення качеством.- М.: Зкономика, 1988.
15. Крылова Г.Д. Зарубежний опыт управлення качеством.- М.: Изд-во
стандартов, 1992.
16. Котлер Ф. Управление маркетингом.- М.: Зкономика, 1980.
17. Сертификация продукции й услуг. Сборник.- М.: Изд-во стандартов, 1992.
Loading...

 
 

Цікаве