WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Лізингові операції підприємства при функціонуванні на зовнішньому ринку та шляхи їх удосконалення - Курсова робота

Лізингові операції підприємства при функціонуванні на зовнішньому ринку та шляхи їх удосконалення - Курсова робота

Гонконзі, Сінгапурі, Великобританії. Акціонери: один комерційний банк, одна торгова і дві страхові компанії.
ж) Швеція
В Швеції лізинг почав розвиватися на початку 60-х років Спочатку складалися угоди про повторнупокупку устаткування, згідно яким постачальник брав на себе зобов'язання купити назад устаткування, якщо клієнт не виконає свої зобов'язання по лізингу. У міру зростання конкуренції між лізинговими компаніями ці зобов'язання (по зворотній покупці) стали зустрічатися все рідше і рідше. Основний термін оренди складає звичайно 3-5 років, у виняткових випадках до 9 років.
Узагальнюючи країни Західної Європи, і Японії можна зробити наступні висновки:
- в основному лізинговими операціями займаються не комерційні банки, а спеціалізовані компанії;
- розвинений ринок лізингових послуг укріплює виробничий сектор економіки, створюючи умови для прискореного розвитку стратегічно важливих галузей, стимулює притоку капіталів у виробничу сферу;
- наявність певних податкових пільг, направлених на розвиток лізингових відносин.
РОЗДІЛ 3
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОВЕДЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ В УКРАЇНІ
Розглядаючи проблеми проведення лізингових операцій комерційними банками України, треба виділити два їх аспекти: правовий та економічний.
Як уже відзначалось, прийняття у 1997 році закону "Про лізинг" було значним проривом у формуванні правової бази проведення лізингових операцій. Але разом з тим цей закон має ряд явних "білих плям" у цьому законі, головними із яких є такі:
обмеження об'єктів лізингу, зокрема можливість передачі в лізинг лише майна, що належить до основних фондів, що не відповідає світовій практиці лізингу, згідно з якою об'єктами лізингу є і майнові комплекси підприємств, і майнові права та інші нематервальні активи;
визначення у ст.4 закону лише двох видів (фінансовий та оперативний) та трьох форм (пайовий, зворотний, міжнародний) лізингу є недостатнім з огляду на вимоги практики;
"незадовільне розмежування понять фінансового та оперативного лізингу. За кількісним критерієм, що подано як основний, договори лізингу зі строком дії 69-90% від терміну повної амортизації об'єкта лізингу підпадають під обидва визначення. Інший критерій- можливість викупу майна- є якісним і тому мав би бути головним";
зі статті 18 "Амортизаційні відрахування" в процесі доопрацювання закону було вилучено конкретний розмір максимально можливого коефіцієнта прискорення амортизації (у сусідніх державах дозволяється прискорена амортизація з коефіцієнтом до 3), а регулювання її прискорення сьогодні відбувається за законом "Про оподаткування прибутку підприємств" у спосіб, який не відповідає потребам амортизації об'єктів лізингу;
у процесі роботи над проектом зхакону з нього було вилучено статті, що надавали пільги суб'єктам лізингу з оподаткування прибутку та доданої вартості.
Крім того, на нашу думку невиправданим є обмеження проведення лізингових операцій банками, що відбувається внаслідок дотримання закону "Про банки і банківську діяльність", в якому сказано, що банки можуть здійснювати операції придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг), тобто фактично забороняється проведення банками операцій суборенди та сублізингу.
Виходячи з вищесказаного, можна сказати, що нагальними завданнями вдосконалення правового регулювання лізингу є прийняття змін і доповнень до Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Податок на додану вартість" з метою приведення їх положень у відповідність із прийнятим Законом України "Про лізинг" і забезпечення економічного стимулювання розвитку лізингу; розроблення передбачених Законом України "Про лізинг" підзаконних актів та інших нормативно-методичних документів.
Переходячи до економічного аспекту проблем та перспектив розвитку проведення лізингових операцій банками України, почнемо з засад тих переваг, що спонукають та спонукатимуть у майбутньому економічних суб'єктів (підприємств, банків, лізингових компаній) до розширення обсягів проведення саме лізингових операцій. Для лізингоодержувача це:
можливість уникнути залучення кредитів для придбання техніки із інших джерел фінансування (у тому числі власних), що дасть можливість використовувати ці джерела для інших потреб;
достатня гнучкість лізингових платежів (можливість зростаючих, спадаючих виплат, можливість компенсаційних виплат та ін.);
відсутність витрат, пов'язаних з володінням майном та веденням бухобліку, особливо при оперативному лізингу);
спрощення доступу до використання різноманітної, у т.ч. імпортної техніки, забезпечення її сервісного обслуговування;
скорочення строків організації виробництва нової продукції;
зменшення ризику у випадку введення виробництва нової продукції через можливість повернення обладнання за договором оперативного лізингу.
Для банку-лізингодавця сутність лізингових операцій обумовлює наступні їх вигоди:
зменшення порівняно із кредитуванням ризику неплатоспроможності споживача техніки: у випадку припинення платежів лізингодавець має можливість вилучити обладнання та знов здати його в лізинг або продати;
отримання лізингового відшкодування (відсотків);
розширення кола партнерів та встановлення з ними довгострокових тісних взаємовідносин;
зменшення видатків на страхування об'єкту лізингу, бо операції лізингу вважаються менш ризикованими.
Необхідно відмітити, що у своїй сутності проблеми розвитку лізингових операцій в Україні взагалі, і банковського лізингу зокрема, виростають ще з початку 90-х років, а саме з 1992 року, коли повна дерегуляція цін та нестримна інфляція, що почалась в Україні, дестабілізували всю фінансову та кредитно-грошову систему країни. Економічна криза, що згодом переросла у депресію, спричинила величезний спад виробництва та інвестиційну кризу. Невигідність інвестування в умовах гіперінфляції, недостатня розробка правових аспектів лізингових послуг та відсутність цільових пільг по лізингу (що розглянуто вище) зменшувала ефективність лізингу, що призводить до заміни лізингу звичайною орендою. Власне тому підвищення ефективності лізингу для інтенсифікації інвестиційного процесу в Україні напряму залежить від загального "одужання" господарського організму.
До сих пір лізингова форма кредитування банками не одержала належного розповсюдження. Серед однієї з голвних причин те, що в умовах високої інфляції та загальної нестабільності великий попит на кредитні ресурси робив для банків більш привабливим короткострокове кредитування за високими процентними ставками з отриманням великого рівня прибутку у короткостроковому періоді. Підприємства та організації, за старою схемою, розв'язували тактичні завдання, мало турбуючись про реальність повернення отриманих позик у надії списання їхніх боргів державою, що проводило політику дешевих грошей. Але із ходом приватизації,
Loading...

 
 

Цікаве