WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Аналіз конкурентної ситуації та структура конкурентних сил в галузі - Курсова робота

Аналіз конкурентної ситуації та структура конкурентних сил в галузі - Курсова робота

основний інгредієнт лікеро - горілчаної продукції, а також широко застосовується у виноробстві. Крім того, на півдні та заході країни здавна культивують сорти винограду, придатні для переробки на вино та коньячний спирт. Друга складова - виробничі потужності: 87 ліцензованих українських спиртозаводів спроможні переробити 900 тис. т зерна на рік і отримати 32 млн. дкл . (декалітрів, 1 дкл. = 10 л) зернового спирту. Їх річна потреба в буряковій мелясі - 1,1 млн. т, з якої виходить ще 30 млн. дкл. спирту. В сумі 62 млн. дкл. означає не що інше, як четверте місце в світовому рейтингу країн-виробників спирту. Крім спиртових, функціонують сотні заводів з виробництва лікеро-горілчаної продукції, різних вин та коньяків. Третім "китом", звичайно ж, були і залишаються кваліфіковані кадри, які вміють усією цією сировиною та потужностями як слід розпорядитися.
Вдале поєднання трьох складових алкогольної індустрії небезпідставно обіцяло не тільки повною мірою забезпечити власні потреби країни в алкогольних напоях, але й отримати чималий зиск від їх експорту. Тим паче, що високий потенціал підтверджувався на практиці. В той час як вітчизняна промисловість в цілому стрімко зменшувала випуск продукції, обсяги виробництва більшості міцних напоїв, немов за інерцією, продовжували зростати. Так, наприклад, за п'ять років (1990-1995рр.) випуск лікеро-горілчаної продукції збільшився на 20% і становив 36,1 млн. дкл. Навіть виноробство, що зазнало тяжких втрат за часів горбачовсько-лігачовської боротьби з пияцтвом, здається, ожило: збільшилося виробництво шампанських вин. Незвичній для української економіки позитивній тенденції досить легко поклали край постанови російського уряду. Вони, починаючи з 1996 року, за допомогою ПДВ, дискримінаційних акцизів та нетарифних обмежень імпорту не лише закрили ринки Російської Федерації для української алкогольної продукції, але й зробили вкрай невигідним її транзит через територію Росії до інших країн СНД. Таким чином, практично втрачено 70% ринків збуту спиртогорілчаної продукції та 10% виноробної. Адже Росія традиційно була основним споживачем вітчизняного спирту та міцних напоїв ще за часів СРСР. Враховуючи те, що в країнах далекого зарубіжжя на українське питво теж не особливо чекали, стає зрозумілим, чому увесь отриманий надлишок винно-горілчаних виробів опинився на внутрішньому ринку. Операторам ринку нічого не залишалося, як вступити в конкурентну боротьбу один з одним за вітчизняного споживача.
Потреби споживачів оцінюють у 35-40 млн. дкл. алкоголю. За офіційними даними, середньостатистичний співвітчизник випиває за рік (в перерахунку на чистий алкоголь) 3 літри хмільного, за неофіційними - 9. У цілому річні потреби українських споживачів оцінюються в 35-40 млн. дкл. усіх видів алкогольних напоїв. А виробничі потужності спроможні дати на ринок, за різними підрахунками, в 3-3,5 раза більше. Тому реальна пропозиція вітчизняних підприємств, звичайно ж, зменшилася (в межах 43 млн. дкл.). Торік за лікеро-горілчаними напоями вона становила близько 24 млн. дкл., винами - 12 млн. дкл., шампанським - 5 млн. дкл., коньяками - 0,9 млн. дкл. Імпортна пропозиція загалом становить 20-30% вітчизняного ринку, або 14 млн. дкл., і має тенденцію до зростання.
Алкогольна галузь: близько 1,5 млрд. грн. на рік. Продукцію лікеро-горілчаної групи виробляють в Україні 180 підприємств. З них 50 заводів державної власності (входять до складу концерну "Укрспирт"), на які припадає близько 70% всієї лікеро-горілчаної продукції. Річний обіг галузі сягає близько 1,5 млрд. грн. Станом на початок 1998 року до найпотужніших алкопродуцентів належать: Харківський ЛГЗ - 8,1% загального виробництва, івано-Франківський - 7,8%, Львівський - 7,3%, "Алко" - 6,6%, Артемівський ЛГЗ - 6,1 %. Поряд з "сивими" гігантами є й зовсім юні. Так, у 1997 році горілчану продукцію почали випускати підприємство "Арго", що в Харкові, та сімферопольський "Союз-Віктан". За оцінками фахівців, у кожне з них інвестовано по $10-15 млн. [31].
РОЗДІЛ 3
ПРОБЛЕМИ ГАЛУЗІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Основними проблемами галузі напоїв в Україні, на мій погляд, є проблема нестійкості та недосконалості українського законодавства, яка дуже негативно впливає на розвиток усіх напрямів цієї галузі, та сировинна проблема, що є особливо гострою для винної галузі, та пивоваріння, І як наслідок, з'являються такі негативні явища: величезний тіньовий ринок з виробництвом та реалізацією різноманітних фальсифікатів, які не тільки джерелом недонадходжень до бюджету, але становлять загрозу для здоров'я громадян України, фінансові схеми розроблені для зниження собівартості продукції, які спотворюють функціонування ринкових сил.
Нелегальне отриманняакцизних марок та застосування фінансових схем - основні фактори, які привели до перенасичення ринку алкоголю дешевою нефальсифікованою горілкою. Це негативно вплинуло на споживчий попит та на тих виробників, які використовують звичайні методи ведення бізнесу.
Спеціалісти стверджують, що "ефект подешевшання", який виходить, якщо використовувати різноманітні фінансові схеми, призводить до того, що роздрібна ціна горілки виявляється нижчою ніж сума податків, які мав сплатити виробник.
Якщо прийняти до уваги те, що ставка акцизного збору складає 16 грн. за 1 літр, то сума сплати до бюджету буде складати 3 грн. 20 копійок. Існуюча методика розрахунку податку на додану вартість, так, що ПДВ розраховується як 20 % від суми доданої вартості та акцизного збору. Таким чином, навіть за нульової доданої вартості ПДВ у даному випадку не може бути менше ніж 65 коп., а податки з пляшки горілки не теоретично не можуть бути менше ніж 3,85 грн.
Відсутність можливості для зростання об'ємів продажів горілки в Україні примушує провідних вітчизняних виробників цього напою розширювати свою присутність на російському ринку. Цього року популярною стає практика відкриття на території РФ власного виробництва. До цього виробників горілки підштовхує політика української держави на внутрішньому ринку. Зокрема, коли МІНАП заявило про намір підвищити ціни на вітчизняний спирт, провідні українські експортери горілки пообіцяли перенести своє виробництво до Росії. Так і відбулося. "Союз-Віктан" вже в грудні планує вивести свій підмосковний горілчаний завод на проектну потужність (500 тис. дав в місяць) і припинити постачання горілчаних виробів з України на початку 2006 р. [32].
Успіхи в боротьбі з тіньовим ринком найближчим часом можуть знівелювати ряд непродуманих дій нового керівництва країни на алкогольному ринку. Зокрема, виробники говорять про вплив, що дестабілізував, на ринок відміни мінімальних цін на горілку в червні 2005 р. Причиною відміни стали вимоги СОТ щодо зняття обмежень для вільної конкуренції виробників алкоголю. Насправді, в Україні мінімальні ціни не були чинником, що обмежує цю конкуренцію: "Мінімальна ціна була тим індикатором, який дозволяв судити - сплачений податок з цього продукту до бюджету або мова йде про тіньове виробництво". Відміна мінімальних цін послабляє контроль держави, що не може не позначитися на співвідношенні тіньовий ринок - ринок легальної продукції. Тобто замість скорочення нелегального сектора незабаром ми
Loading...

 
 

Цікаве