WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Аналіз ефективності використання трудових ресурсів та заходи підвищення ефективності використання трудових ресурсів (Одеське нафтопровідне управлінн - Реферат

Аналіз ефективності використання трудових ресурсів та заходи підвищення ефективності використання трудових ресурсів (Одеське нафтопровідне управлінн - Реферат

активів менша ніж визначена нормативом для здійснення господарської діяль-ності, коефіцієнт забезпечення запасів буде більше 1, але це не буде свідчити про стійкий фінансовий стан підприємства.
Важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану підприємства відіграє коефіцієнт забезпеченості оборотних активів робочим капіталом, який характеризує питому вагу вільних оборотних активів суб'єкта господарювання.
Для покриття непередбачених втрат і збитків суб'єкти господарювання створюють резервний фонд. Аналізуючи розмір резервного фонду, слід розрахувати коефіцієнти страхової стабільності підприємства, які показують, скільки коштів зарезервувало підприємство на кожну гривню, відповідно, вартості майна за вкладами власників до статутного фонду, загальної суми активів та власного капіталу
РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСІРСІВ
2.1. Теоретичні основи, роль та сучасний стан проблеми трудових ресурсів
Трудові ресурси - наявна маса живої праці, інтеграційні можливості працездатного населення, реальна здатність створювати блага сукупного працівника суспільства. Як економічна категорія трудові ресурси виражають відносини розширеного відтворення фізичних і розумових здібностей, знань, навичок та інших якостей людей, необхідних їм для роботи в народному господарстві, всебічного розвитку працівників у процесі суспільного виробництва. В загальноекономічному сенсі до трудових ресурсів належать діючі, або функціонуючі працівники індивіди, які реалізують свою здатність до праці. Кількісно вони відповідають економічно-активному населенню. Трудові ресурси суспільства є також особи працездатного віку, які навчаються, служать в армії, домогосподарки, частина населення, яка не досягла працездатного віку, і пенсіонери, які зберігають відповідну здатність до праці, але не реалізують її (потенційні працівники) й уособлюють економічно неактивне населення. Функціонуючі і потенційні працівники - сукупні трудові можливості суспільства [12].
База основної частини трудових ресурсів - працююче населення працездатного віку, яке безпосередньо бере участь у суспільному виробництві, навчається, служить в армії та ін. Додаткова частина трудових ресурсів - працюючі непрацездатного віку та інші особи такого віку, здатні до посиленої праці (населення з зближеною працездатність).
Трудові ресурси - відкрита динамічна система, що характеризується єдністю стійких взаємозв'язків і залежністю усіх її елементів, що потребує комплексного підходу до проблеми розширення відтворення трудових ресурсів, їх раціонального використання й нагромадження трудового потенціалу держави як головного багатства суспільства.
Офіційна статистика розрізняє населення, зайняте в суспільному виробництві, та кількість робітників і службовців зайнятих в народному господарстві. У 90-х роках ХХ століття та на початку ХХІ століття ці показники в Україні мають тенденцію до зменшення. До населення, зайнятого у суспільному виробництві, відносять:
- осіб працездатного віку і старих;
- підлітків, які протягом року були зайняті економічною діяльністю - працювали наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня);
- підприємців - тих, хто самостійно забезпечував себе роботою, в тому числі підприємців, сімей, які працюють безкоштовно;
- служителів релігійних культів та ін.
У кількості зайнятого населення не враховують учнів працездатного віку, що навчаються з відривом від виробництва; військових строкової служби та жінок, які перебувають у відпустках із догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством, а також іноземних громадян. У суспільному виробництві в Україні в 1990 році працювало 25,4 млн. осіб, у 2000 році - 21,3 млн.
До населення, зайнятого в народному господарстві, відносять:
1. робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій;
2. працівників села, зайнятих у громадському господарстві колективних сільськогосподарських підприємств, спілок тощо, у домашньому та особистому підсобному сільському господарстві;
3. осіб, зайнятих у спільних, приватних підприємствах, фермерських господарствах.
Середньорічна кількість робітників і службовців в
економіці (без працівників кооперативів, спільних і малих підприємств) становила у 1994 році 16,7 млн. осіб, у 2000 році 14 млн. осіб.
Динаміка чисельності трудових ресурсів за статтю і віком визначається природним і механічним рухом населення. За розширеного відтворення населення (народжуваність перевищує смертність) кількість трудових ресурсів зростає із збільшенням відсотка людей працездатного віку.
Проблема трудових ресурсів пов'язана передусім з раціональним їх використанням, з повним залученням працездатного населення до суспільно корисної праці, що досягається за зростання продуктивних сил, розвитку системи професійної орієнтації, навчання і працевлаштування населення.
Держава має активно впливати на процес відтворення трудових ресурсів, формування оптимальних пропорцій і розвитку за сферами зайнятості й галузями народного господарства, на ефективне використання трудового потенціалу суспільства. За високого рівня зайнятості та скорочення природного населення працездатного віку задоволення потреб економіки в живій праці залежить передусім від якості трудових ресурсів, рівня освіти, кваліфікації, мобільності працівників. Дедалі більшого значення набувають соціальні активи трудових ресурсів: умови праці, гармонічне поєднання участі жінок у суспільній праці з виконанням ними обов'язку материнства, створення умов для усвідомлення вибору професії, особливо молоді. Комплексне розв'язання соціально-економічних проблем трудових ресурсів сприяє підвищенню ефективності головної продуктивності сили суспільства людини.
2.2 Методи та моделі дослідження трудових ресурсів.
Одним із видів економічного аналізу трудових ресурсів є комплексний аналіз співставлення по всіх показниках, який називають підсумований. При цьому мається на увазі підсумкова оцінка діяльності колективу, яка базується на детальний перевірці всіх складових трудового потенціалі і різноманітних умов, включаючи і фактори , що покращують чи погіршують його використання [1].
При проведенні підсумкового аналізу встановлюється такі задачі:
1. Після визначення величин і якості трудового потенціалу, а також ступеням його відповідності за обсягом , структурою, і якісно виробничим можливостям даного підприємства . Величина трудового потенціалу характеризується сукупним фондом робочого часу колективу, структура -співвідношення між категоріями промислового персоналу, якість - відмінністю розрядів робіт і робітників, а також рівнем підготовки працівників.
2. Оцінка ступеня і раціональності використання трудового потенціалу, виявлення причини неповного чи неефективного його використання і визначення сумарної величини прямих і прихованих втрат живої праці, а також відхилень фактичного
Loading...

 
 

Цікаве