WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Шляхи вдосконалення управління підприємством - Курсова робота

Шляхи вдосконалення управління підприємством - Курсова робота

цього, визначити резерви і можливості такої діяльності, оцінити її ефективність неможливо.
Поняття "функція" (від латинського Ллікііо - "виконання, здійснення") характеризує діяльність, роботу, зовнішній прояв властивостей якого-небудь об'єкта в даній системі відносин, роль, призначення того чи іншого виконавчого органу (ланки, елемента) будь-якої системи у здійсненні її цілей. У науковій економічній літературі можна зустріти різні точки зору на сутність функцій управління. Результати аналізу думок з даного питання, подані в дисертаційному дослідженні, дозволили зробити таке узагальнення: під функцією управління слід розуміти об'єктивно необхідний вид управлінської діяльності, який є продуктом процесу поділу та спеціалізації праці у сфері управління, виражається у цілеспрямованому впливі суб'єкта на керований об'єкт і органічно зв'язаний з організаційною структурою управління та іншими функціями управління.
Як підкреслює академік М. Г. Чумаченко, відповідно до відомого положення діалектики, зміст і форма будь-якого явища є взаємозалежними та взаємозв'язаними. Тому, якщо зміст управління виробництвом реалізується через функції, а форма управління - через структуру управління, то склад функцій і структура управління є взаємозалежними та взаємозв'язаними.
Таким чином, ще одним найважливішим елементом механізму є організаційна структура управління інтелектуальним капіталом, яка впорядковує процес управління і взаємодію ланок, встановлює підпорядкованість, розподіляє відповідальність.
Функції управління інтелектуальним капіталом реалізуються шляхом застосування відповідних методів управління. Оскільки процес управління інтелектуальним капіталом здійснюється за допомогою інтелектуальної праці, то методи управління нею складають основу для всієї сукупності методів управління таким капіталом.
Можна виділити три основні групи методів управління, що застосовуються як до інтелектуального капіталу, так і до інтелектуальної праці: організаційні, економічні, со-ціально-психологічні. Щодо безпосереднього впливу на капітал, то соціально-психологічні методи стосуються тільки персоніфікованого, клієнтського і марочного капіталів .
Організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом по-винен передбачати раціональне поєднання відповідних методів управління, яке, у свою чергу, покликане забезпечити ефективну реалізацію функцій інтелектуального капіталу і досягнення поставлених цілей.
Узагальнюючи сказане, можна зазначити, що в цілому структура і зміст керуючої підсистеми представлені цілями, завданнями, функціями, організаційною структурою і методами управління.
Таким чином, концептуальну структуру організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства можна подати у вигляді схеми.
У процесі функціонування організаційно-економічного механізму природним, неминучим і закономірним є виникнення певних організаційно-економічних відносин. Як справедливо зауважує академік Л. І. Абалкін, організаційно-економічні відносини опосередковують зв'язок між продуктивними силами і власністю на засоби виробництва, характеризують стан продуктивних сил та їх економічну організацію. У цьому організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом є елементом виробничих відносин. Отже, найважливішим завданням дослідження особливостей його функціонування є політекономічний аналіз дихотомії інтелектуального капіталу, інтелектуальної праці та інтелектуального продукту.
Організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом об'єд-нує в єдину систему суб'єкт і об'єкт управління, а також проміжний і кінцевий результати функціонування даного механізму. Ключовим, стратегічним видом інтелектуального ка-піталу є персоніфікований інтелектуальний капітал, який представлений знаннями та кваліфікацією суб'єктів управління, виступає об'єктом управління і акумулює продукти інтелектуальної праці у вигляді нових знань та інформації. При цьому варто підкреслити, що така праця лежить в основі процесу управління інтелектуальним капіталом.
Отже, організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом є не тільки економічною, але й соціальною системою, що об'єднує в єдиний соціальний організм людей, які володіють і здатністю до інтелектуальної праці, і засобами виробництва у вигляді своїх знань.
Відомо, що класична політична економія вважала серйозним фактором негативного впливу на ефективність функціонування соціально-економічних систем суперечність між безпосереднім виробником і власником засобів виробництва. Навіть ідея "розпорошення* приватної власності на засоби виробництва - у вигляді комуністичної доктрини володіння ними всіма членами суспільства або капіталістичної концепції володіння акціями всіма працівниками корпорації - ситуації не змінює. Як справедливо зазначає В. Іноземців, "ставлення до деяких засобів виробництва як не до чужого не є тотожним ставленню до них як до своїх".
Організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом до-зволяє перебороти деструктивний у даному випадку вплив приватної власності. Ми вважаємо це можливим, оскільки персоніфікований інтелектуальний капітал як засіб виробництва є не відчужуваним від його носія і переходить з категорії приватної власності до категорії особистої власності співробітника.
В умовах індустріальної економіки феномен експлуатації проявлявся, насамперед, у привласненні власником засобів виробництва ще йматеріальних благ, створюваних безпосередніми виробниками. Звідси і походить конфлікт, який лежить в основі експлуатації і сутність якого, за К. Марксом, полягає в тому, що безпосередні виробники прагнули привласнити створені ними блага заради задоволення своїх насущних потреб, тоді як власники засобів виробництва прагнули відчуження цих благ на свою користь. У випадку заміщення матеріально-речовинного капіталу персоніфікованим інтелектуальним феномен відчуження продукту не призводить до формування зазначеної суперечності. Це відбувається, головним чином, тому, що первісний продукт у вигляді знань або інформації є невідчужуваним, а відчужуваними є тільки його "копії". Як зазначає Т. Стюарт, "знання не убувають у міру їх використання, вони є иевідчужуваними"2в.
Отже, найважливішою характеристикою організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства в підсистемі управління персоні-фікованими інтелектуальними ресурсами є згладжування традиційної політекономічної суперечності між безпосереднім виробником і власником засобів виробництва і результатів праці.
У цілому з дослідження, поданого в цій статті, можна зробити такі висновки:
розроблено та обґрунтовано концепцію організаційно-економічного механізму
управління інтелектуальним капіталом підприємства;
сформульовано принципи формування організаційно-економічного механізму
управління інтелектуальним капіталом підприємства і розкрито його призначення;
визначено структуру і зміст керуючої та керованої підсистем цього механізму;
розкрито дихотомію інтелектуального капіталу,
Loading...

 
 

Цікаве