WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Шляхи вдосконалення управління підприємством - Курсова робота

Шляхи вдосконалення управління підприємством - Курсова робота

техніки;
o кількість, технічні характеристики, ємність та фізичне розташування головних баз даних;
o "інтелектуальність " і орієнтованість на користувача (пристосованість до застосування) наявної обчислювальної та інформаційно-комунікаційної техніки;
o кількість автоматизованих робочих місць та їх оснащення;
o структура внутрішньої обчислювальної .мережі і її компоненти;
o зовнішні телекомунікаційні зв'язки;
o місця установки технічних засобів;
o доступність інформації і характерний час очікування відповіді на автоматизованих робочих місцях;
o завантаженість обчислювальних ресурсів (завантаження процесорів, використання пам'яті);
o "історія розвитку " (частка приросту, розвиток продуктивності і ємності) обчислювальних та інформаційно-комунікаційних засобів;
o можливості нарощування технічних засобів;
o дані про виробників і постачальників апаратних засобів (особливо оцінка надійності з точки зору користувачів);
o дані про придбання (оренду чи лізинг) у розрізі тривалості налагоджених зв'язків з постачальниками технічних засобів;
o дані по технічному обслуговуванню і сервісу.
Оцінюючи програмне забезпечення потрібно зосередитися на таких компонентах:
" операційні системи та їх розширення, системи теледоступу;
" системи керування банками даних;
" мережне програмне забезпечення і засоби теледоступу, системи керування комунікаціями;
" допоміжне програмне забезпечення (для периферійних технічних засобів);
" інструментарій кінцевого користувача, розвиток програмного оточення інформаційної системи (інструменти і мови аналізу, дизайну і програмування, а також транслятори з мов);
" системи збереження і захисту даних;
" використовувані зовнішні програмні засоби;
" дані по виробниках і постачальниках програмного забезпечення (особливо рівень надійності і задоволення потреб користувачів);
" дані по придбанню /оренді/ лізингу і тривалості зв'язків з постачальника програмного забезпечення;
" дані по можливості розширення програмних засобів;
" відомості про технічне обслуговуванню і сервіс.
Важливе значення для організації ІСУП є оцінювання структури витрат щодо її функціонування згідно наступних позицій:
" аналіз загального зростання витрат на оброблення інформації окремо по статтях для технічних і програмних засобів, технічного обслуговування, персоналу тощо;
" визначення частки витрат на ІСУП в порівнянні з загальними витратами підприємства;
" планування витрат на оброблення інформації в майбутньому тощо.
Найчастіше на підприємстві сформувалися конкретні уявлення щодо розвитку ІСУП. Бажано їх виділити ще на початку проведення аналізу, щоб мати можливість врахувати їх можливий вплив на формування ІСУП.
Оцінювання ІСУП може здійснюватися: 1) шляхом розрахунку абсолютних чи відносних показників економічного чи спеціального спрямування; 2) через моделювання впливу ІСУП на результати діяльності підприємстві. Розрахунок абсолютних чи відносних показників ІСУП можна розглядати з двох позицій: часткового оцінювання - на рівні підтримки прийнятгя конкретного чи цілого класу подібних рішень; узагальненого оцінювання - на рівні розгляду діяльності підприємства в цілому.
5. Управління інтелектуальним капіталом підприємства
Становлення інтелектуальної економіки у країнах Заходу в 90-і роки минулого століття принципово змінило світову господарську кон'юнктуру та привело до того, що Захід досяг незалежності як від поставок сировини, так і від імпорту традиційної індустріальної продукції, домінуючи у виробництві інформаційних ресурсів. Відповідно, гранично загострилася жорстка конкуренція на ринку масових споживчих товарів. Інші країни (внаслідок відсутності в них переходу на інноваційний тип розвитку), які не мали можливостей використовувати інтелектуальний капітал як найважливіший економічний ресурс, були змушені активніше нарощувати інвестиції в підтримку кон-курентоспроможності своїх індустріальних виробництв.
Самозростання інтелектуального капіталу відіграє у становленні нової економіки ту саму роль, що і самозростання матеріально-речовинного капіталу - в індустріальній. Отже, зростання інтелектуального капіталу та ефективність його використання визначають перспективи щодо розвитку економіки тієї чи іншої країни. Сьогодні інтелектуальний капітал набуває значення стратегічного фактора економічного розвитку не тільки в постіндустріальних державах, але й в Україні.
Оскільки концепція інтелектуального капіталу почала формуватися порівняно недавно - наприкінці 90-х років XX ст., то багато прикладних аспектів його використання залишаються не розробленими. Одна з ключових проблем - це розробка системи управління інтелектуальним капіталом на рівні підприємства, її окремі аспекти досліджували такі відомі фахівці, як Т. Стюарт, Л. Єдвінссон, М. Мелоун, Е. Брукінг, А. Козирєв та ін. Однак досі невирішеним залишається головне завдання - формування організаційно-економічного механізму управління таким капіталом, не розкрито і не обґрунтовано концепцію цього механізму.
Формування такого механізму має спиратися, насамперед, на розкриття сутності та структури самого поняття "інтелектуальний капітал".
Одні з перших дослідників у цьому напрямі Л. Едвінссон і М. Мелоун дотримуються досить широкого трактування інтелектуального капіталу, відносячи до нього фактично всі види капіталу, що не піддаються оцінкам, традиційним для ресурсів сучасної корпорації. На підставі досліджень у шведській страховій і фінансовій компанії "Скандія" ці вчені виділили у рамках інтелектуального капіталу "людський капітал" (human capital) і "структурний капітал" (structural capital). Вони підкреслюють, що кожна з цих форм "капіталу" породжена людськими знаннями, і саме їх сукупність визначає приховані джерела цінності, якінаділяють компанію нетрадиційно високою ринковою оцінкою. Д. Даффі дає таке визначення: "Інтелектуальний капітал - це сукупні знання, якими володіє організація з особі своїх співробітників, а також у вигляді методологій, патентів, архітектур і взаємозв'язків". Тут інтелектуальний капітал уже набирає вигляду певної методологічної категорії ("сукупні знання компанії"). Д. Клейн і Л. Прусак визначають інтелектуальний капітал як "інтелектуальний матеріал, формалізований і зафіксований, що використовується для виробництва більш цінного майна" . Б. Леонтьєв підходить до визначення інтелектуального капіталу через розкриття його структури трохи ширше. Під інтелектуальним капіталом того чи іншого суб'єкта він розуміє "сукупність наявних у нього законних прав на результати його творчої діяльності, його природних і набутих інтелектуальних здібностей і навичок, а також нагромаджені ним бази знань і корисних відносин з іншими суб'єктами". Тут ми маємо більш конкретизований перелік елементів інтелектуального капіталу, ніж, скажімо, у Едвінссона і Мелоуна, Клейна і Прусака, однак він має ті самі недоліки, що і в них. Є. Брукінг визначає інтелектуальний капітал як "термін для позначення нематеріальних активів, без яких компанія не може тепер
Loading...

 
 

Цікаве