WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Інноваційний менеджмент - Реферат

Інноваційний менеджмент - Реферат

інноваційного розвитку.
На наш погляд, швидкість комерціалізації і впровадження знань і наукових досягнень у товар залежить від гнучких організаційних і управлінських форм інтеграції науки, освіти і виробництва.
Наукомісткий комплекс в умовах ринкових відносин і високої конкурентноздатності вимагає підвищення швидкості комерціалізації знань і наукових досягнень у товар, залежить від гнучких організаційно-управлінських форм, трансферту технологій.
Процес інтеграції елементів інфраструктури досить складний, суперечливий і довгостроковий. Багато в чому це визначається відсутністю загальних інтересів, тобто кожен елемент функціонує окремо і вирішує тільки визначені задачі. Рішення даної проблеми вимагає створення інтегруючої структури трансферту технологій, діяльність якої забезпечує рішення наступних задач:
створення інформаційних банків даних по основним складовим інноваційному процесу в регіоні;
проведення експортних досліджень інноваційної і ринкової інфраструктур;
робота зі ЗМІ і виставково-ярмарковими комплексами як на регіональному, так і міжнародному рівні;
моніторинг інноваційного розвитку.
Кінцевим результатом повинне стати формування послідовної й ефективної державної регіональної інноваційної й інфраструктурної політики, інтеграції елементів інфраструктури, а також досягнення інформаційної прозорості інноваційно-підприємницьких і ринкових структур, задіяних в інноваційному процесі.
Організаційні структури інноваційного менеджменту - організації, що займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями і розробками.
Серед організаційних структур інноваційного менеджменту особлива роль належить малим фірмам.
Для ринкової економіки характерне поширення ринкових відносин на всі господарські сфери. Тому інновація розглядається як товар.
Відзначається, що об'єднання працівників у групи дозволяє вирішувати ряд задач: максимально використовувати творчий потенціал; залучати працівників до процесу керування; підвищувати почуття їхньої відповідальності в цілому; підвищувати кваліфікацію. Особливе місце в процесі роботи кружків і інших цільових груп займає виявлення найбільш творчих і ініціативних працівників, тобто неформальних лідерів.
Виділяють наступні види груп: групи керівників; цільові (робітники) групи; комітети.
Група керівників складається з керівника і його безпосередніх підлеглих.
Цільові (робітники) групи складаються з облич, що працюють разом над одним завданням.
Комітети - групи усередині організації, який делеговані повноваження для виконання якого-небудь чи завдання комплексу завдань. Іноді їх називають радами, цільовими групами, комісіями.
Цільові групи можуть організовуватися як з робітників, так і з фахівців (кружки і групи контролю якості; проектні, програмні групи, тимчасові творчі колективи і т.д.).
Цільові групи (тимчасові творчі колективи), створені з інженерів і науковців мають свої особливості в порівнянні з кружками якості, оскільки перед групами ставляться більш складні цілі.
Поширено практику формування цільових груп із учених, що працюють у різних науково-дослідних підрозділах фірми.
Створення таких груп для розробки якої-небудь однієї важливої проблеми дає можливість вийти за рамки існуючих відділів і лабораторій, що є важливим чинником підвищення ефективності наукових досліджень.
Цільові групи фахівців (тимчасові творчі колективи) відрізняються від кружків якості тим, що діють на основі заздалегідь сформульованої задачі і завжди носять тимчасовий характер. Вони можуть створюватися на різні терміни: від 2-3 і більш років.
Це визначає і підбор учасників груп. Групи створюються як для пророблення окремих організаційних чи технічних питань, так і для рішення складних кардинальних проблем.
У літературі є указівки відповідно до яких на ефективність роботи груп впливають наступні фактори: розмір, склад, групові норми, згуртованість, конфліктність, статус і функціональна роль її членів.
Перед формуванням цільової групи (тимчасового творчого колективу) необхідно провести морфологічний аналіз, що приводить до розбивки загальної задачі на ряд підзадач і виявляє можливі альтернативи їхнього рішення. Кожна підзадача розбивається на етапи.
Щоб сформувати колектив виконавців, потрібно мати у своєму розпорядженні перелік усіх підзадач, які повинні бути вирішені в процесі виконання роботи; характеристиками кожної підзадачі з визначенням вимог до їх потенційних виконавців. Крім того треба мати банк даних по всіх можливих виконавцях роботи.
При поділі поставленої задачі на подзадачи кожен виконавець повинний знати концепцію проектування всього об'єкта.
Новою тенденцією є виділення кадрових служб для нестатків тимчасових організаційних структур, що займаються процесом нововведень. Такі кадрові служби також носятьтимчасовий характер і переміщаються по підрозділах у відповідності зі стадіями реалізації проекту.
Фактичним організатором роботи з залучення і розвитку персоналу стає керівник конкретного інноваційного проекту, що утілює свою ідею і матеріально зацікавлений у впровадженні нововведення.
У будь-яку цільову групу підбирають найбільш підготовлених фахівців. Але навіть при самому ретельному підборі майже завжди є розходження між ними по ступені підготовленості до виконання покладеної на них задачі. У зв'язку з цим повинне передбачатися навчання менш досвідчених виконавців у більш кваліфікованих. Іноді організуються короткострокові заняття, на яких кожен фахівець одержує можливість краще уявити собі зміст колективної задачі й основні підходи до її рішення. Ще більшого значення набуває попереднє навчання при створенні проектних груп, робота яких носить більш довгостроковий і комплексний характер. У цих випадках для фахівців можуть проводитися спеціальні семінари. Програма семінару повинна охоплювати ознайомлення його учасників з особливостями організації робіт у проектній групі, зі специфікою планування, із принципами встановлення пріоритетності у виконанні робіт, методами пошуку оптимальних рішень на основі аналізу реальних ситуацій.
Увага приділяється також відпрацьовуванню практичних навичок спільної роботи в групі. На семінарі відбувається знайомство фахівців з майбутнім керівником проекту, що повинний провести кілька занять. Це дозволяє йому установити контакт і підготувати учасників проектної групи до майбутнього діяльності. По закінченні семінару його учасникам може видаватися спеціальний сертифікат на право працювати над проектом.
У США спостерігається також створення міжфірмових цільових і проектних груп. Звичайно в їхній склад залучаються фахівці з зовнішніх науково-дослідних організацій. У результаті такої кооперації від фірми можуть відокремлюватися інноваційні структури, у яких зайняті як члени груп, так і наукові кадри.
У даному випадку можна визначити інноваційне підприємство як цільову групу, що створена для виробничого освоєння і налагодження збуту продукції, заснованої на новій технічній концепції
Використана література:
1. Вакарина С.И. Инвестиции в Украине -К. : "Конкорд",1996г.
2. Герчикова И.Н. Менеджмент: учебник - 2е переработанное и дополненое . - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ 1995г.
3. Ильнкова С.Д. Инновационный менеджмент: учебник для вузов. -М.: Банки и биржи, 1997г.
4. Покропівний С.Ф. Економіка підприємства. -К.: Хвиля - Пресс, 1995, 2т.
5. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. -К.:
Товарищество "Знання", КОО ,1998г.
6. Ковальчук Т. Инновационная деятельность в Украине. "Бизнес- информ", №10, 1996г.
7. Панасюк Б. Деякі підходи до прогнозування науково-технологічної та інноваційної сфер. "Економіка Украйни", №3, 1999г.
8. Тимощук Л. Винахідницька та ліцензіїнв інноваційна активність в економіці. "Економіст", №3, 1999г.
9. Новицкий Н. Ориентиры инвестиционной и инновационной деятельности. "Економист", №3 1999г.
10. "Інноваціїна діяльність, як фактор підвищення еффектівності вітчизняної економіки" Фінанси України, №6,1998.
Loading...

 
 

Цікаве