WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Методологічні підходи до раціоналізації трудової діяльності - Реферат

Методологічні підходи до раціоналізації трудової діяльності - Реферат

практика договірних відносин, обмеження, пов'язані із законами та етикою;
o екологічні - позитивний чи негативний вплив на оточуюче се-редовище;
o цінові - собівартість, оптові та роздрібні ціни. Наприклад, про олівець можна сказати, що він жовтий, виготовлений з деревини, гострий, шестигранний, з написом на поверхні.
Найвідомішою вітчизняною системою в галузі раціоналізації технічних засобів є система ТВВЗ (теорія вирішення винахідницьких завдань).
Система ТВВЗ розроблена близько 50 років тому бакинським інженером Г. С. Альтшуллером.
Основні її ідеї полягають у такому:
o навчити раціоналізму можна будь-яку людину;
o техніка розвивається не хаотично, а за властивими їй законами;
o завдання повинні розв'язуватися не шляхом численних спроб та помилок, а шляхом виконання таких дій чи кроків, які ведуть до мети;
o не можна уникати сміливих, несподіваних ідей, раціоналізатор повинен розвивати власні творчі якості.
За минулі десятиріччя створено могутній інформаційний фонд АВВЗ - алгоритми вирішення винахідницьких завдань, стандарти, збірки фізичних, хімічних та математичних ефектів.
Окрім знань, творчої уяви необхідний набір прийомів і методів, що сприятимуть розв'язанню того чи іншого завдання.
Нині відомо близько 50 методів різної складності, розроблених в Україні і за кордоном.
Інформаційне забезпечення методу АВВЗ містить майже 40 способів розв'язання технічних завдань, що були виявлені на основі аналізу 40 тисяч винаходів. Наприклад, для отримання позитивного результату у розв'язанні завдання зі змінення кольору рекомендовано:
а) змінити колір об'єкта чи навколишнього середовища;
б) змінити ступінь прозорості об'єкта чи зовнішнього середовища;
в) використовувати фарбуючі суміші для спостереження за неви-димими об'єктами та об'єктами, видимість яких недостатня.
За допомогою цього способу можна, наприклад, раціоналізувати класну дошку.
Завдання для раціоналізації, розв'язання яких матиме найбільший ефект, слід шукати у сферах:
o де є шкідливі фактори, які впливають на людину, природу, ме-ханізми тощо;
o де передбачаються великі витрати, низька продуктивність, збої;
o де довгий час все лишається незмінним, стає традиційним. Якщо розглядати раціоналізацію як процес прийняття рішення,
то слід виокремити такі етапи роботи:
1. Збирання можливих варіантів рішення. На цьому етапі завдання полягає у збиранні якомога більшої кількості ідей - глобальних і окремих, реальних і нереальних, таких, що мають всі підстави, і тих, які їх не мають. Усі ідеї краще занотувати і зробити початковий аналіз.
2. Збирання інформації щодо кожного варіанта рішення. Чим повніше зібрана інформація, тим з більшою впевненістю можна буде прийняти чи відхилити вирішення проблеми. На етапі збирання інформації деякі ідеї самі по собі усуваються.
3. Дослідження шансів успішності у кожній альтернативі. На цьому етапі людина шукає відповідь на запитання: "Чи насправді я можу здійснити цей варіант?"
4. Зв'язок кожної альтернативи з цілями та цінностями системи. Іноді найуспішніший шлях вирішення конкретної проблеми не відповідає загальним принципам системи, етичним нормам чи меті. Тому на цьому етапі йдуть пошуки такого рішення, яке б враховувало всі ці фактори.
5. Розробка конкретного плану дій та визначення факторів, що сприяють чи заважають цьому варіанту вирішення проблеми.
6. Формулювання плану дій для нових можливостей розвитку. Це надто важливий етап процесу прийняття рішення. Система повинна завжди мати перспективні цілі, тільки у цьому разі її розвиток не припиниться. Тому вирішувати особисті проблеми необхідно у руслі перспективного розвитку, а їх рішення не повинно заважати розвитку.
Як не парадоксально, але рішення можливе у випадках, коли:
o залишається невизначеним один з трьох параметрів - цілі, цінності та умови;
o вибір здається необгрунтованим у рамках наявних можливостей;
o в основі вибору лежать суперечності;
o при вирішенні здійснюється обігрування кількох варіантів. Щоб приймати справді ефективні рішення, які б враховували всі
важливі фактори реальної ситуації та перспективи, людина повинна мати певні якості, здібності, знання та навички. Основними з яких є такі:
o цікавість, допитливість - бажання та вміння збирати та накопичувати інформацію;
o передбачення, застереження - здатність передбачати проблеми та завчасно готувати альтернативи;
o здоровий глузд, проникливість - здатність співвідносити наявну інформацію з проблемою, яка розглядається, та оцінювати її;
o рішучість - здатність нести відповідальність за рішення, яке прийнято;
o делегування повноважень - вміння ефективно розділити авторитет та відповідальність з колегами;
o планування - вміння розробити для колективу реальний, конкретний та дійовий план вирішення проблеми;
o оцінювання ризику - здатність оцінити потенційний ризик прийнятого рішення.
Таким чином, методологічні підходи до раціоналізації трудової діяльності розглядаються з позиції психології творчості як частина методології прийняття управлінських рішень.
Раціоналістичний підхід базується на необхідності поєднання наукового пізнання дійсності і досягнення результатів творчого пошуку у найоптимальніші терміни.
Існують апробовані вітчизняною та зарубіжною наукою і практикою шляхи такого поєднання у вигляді систем раціоналізації як індивідуальної, так і колективної праці.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Автономов В. Н. Создание современной техники. Основы теории и практики. - М.: Машиностроение, 1991.
2. Агафонов В. Г. Общество: системность, познание и управление. - М.: Экономика, 1981.
3. Азгалъдов Г. Г., Райхман Э. П. О квалиметрии. - М.: Изд-во стандартов, 1973
4. Азгалъдов Г. Г. Квалиметрия: прошлое, настоящее, будущее // Стандарты и качество. - М., 1994.
5. Активизация человеческого фактора и эффективности труда. - К: Наук, думка, 1990.
6. Алътшуллер Г. С. Творчество как точная наука. - М.: Изд-во стандартов, 1979.
7. Алътшуллер Г. С. Найти идею: Введение в теорию решения изобретательских задач. - Новосибирск, 1986.
8. Амнуэлъ П. Р. Загадка для знатоков. - М., 1988.
9. Анисимов О. С.Методология: функции, сущность, становление. - М.: РАГС, 1996.
10. Апанасенко Г. Л. Эволюция биоэнергетики и здоровья человека. - М.: Петрополис, 1992.
11. Баев Л. А., Шугуров В. Э. Системный подход к определению инновации // Современные технологии в социально-экономических системах. - Челябинск: ЧГТУ, 1995.
12. Белоусов В. И. Интенсификация изобретательской и рационализаторской деятельности на предприятии. - Воронеж, 1986.
13. Бердяев Н. А. О назначении человека. - М.: Республика, 1993.
14. Бизнес-коммуникации. - СПб.: Питер, 2001.
15. Богданов А. А. Тектология: всеобщая организационная наука: В 2 кн. - М.: Экономика, 1989.
16. Богданов А. А. Очерки организационной науки. - М.: Экономика, 1985.
17. Боно Эдварде. Рождение новой идеи: о нешаблонном мышлении: Пер. с англ. - М., 1976.
18. Буш Г. Я. Рождение изобретательских идей. - Рига, 1976.
19. Буш Г. Я. Стратегия эвриологии. - Рига, 1986.
20. Быков В. П. Методическое обеспечение САПР в машиностроении. - М.: Экономика, 1989.
Loading...

 
 

Цікаве