WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Працездатність і методи її підвищення - Реферат

Працездатність і методи її підвищення - Реферат

по-різному реагує на фізичне та нервово-психічне навантаження. Відповідно до добового циклу працездатності найвищий її рівень спостерігається у ранкові години та вдень: з 8 до 12 години та з 14 до 17 години. У вечірні години працездатність знижується, досягаючи свого мінімуму вночі. Вдень зниження працездатності, як правило, спостерігається у період з 12 до 14 години, у нічний час - з 3 до 4 години.
При складанні тижневих режимів праці та відпочинку слід враховувати, що працездатність людини не є стабільним показником протягом тижня, а зазнає певних змін. У перші дні тижня працездатність поступово зростає у зв'язку з поступовим входженням у робочий процес. Досягаючи найвищого рівня на третій день, працездатність поступово знижується, різко спадаючи в останній день робочого тижня. Залежно від характеру та ступеня важкості праці коливання тижневої працездатності бувають більшими чи меншими.
Знання закономірностей зміни тижневої працездатності допоможе вирішувати ряд практичних питань. Характер кривої тижневої працездатності є обґрунтуванням доцільності встановлення робочого періоду тривалістю не більше шести днів.
При п'ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями (субота та неділя) характер зміни працездатності зберігається. Однак у зв'язку з дводенною перервою в роботі можуть відбуватися деякі порушення динамічного стереотипу і період звикання може бути тривалішим.
У річному циклі, як правило, найвищий рівень працездатності спостерігається у середині зими, а найнижчий - у спекотний час влітку.
Річні режими праці і відпочинку передбачають раціональне чергування роботи з періодами тривалого відпочинку, оскільки щоденний та тижневий відпочинок не запобігають накопиченню втоми повною мірою. Щорічна відпустка передбачена законодавством, її тривалість встановлюється залежно від важкості праці, але не може бути меншою за 14 календарних діб. Відпустку тривалістю до 24 днів доцільно використовувати одноразово, а за умови більш тривалого відпочинку - у два етапи.
Відповідно до природних добових ритмів фізіологічних процесів, що відбуваються, має здійснюватися також порядок чергування змін: ранкова, вечірня, нічна. Однак на деяких підприємствах, які широко використовують працю жінок, добре зарекомендував себе зворотний порядок чергування, що дає змогу подовжити денний відпочинок після нічної зміни: бригада з нічної зміни заступає на роботу у вечірню, потім у ранкову зміну.
Розробляти нові режими праці та відпочинку або вдосконалювати існуючі слід виходячи з особливостей змінювання працездатності. Якщо під час роботи спостерігатимуться періоди найвищої працездатності, працівник зможе виконати максимум робіт при мінімальних витратах енергії та мінімальній втомлюваності.
При раціоналізації добових режимів праці та відпочинку ефективність інколи залежить і від того, наскільки правильно враховані ритми добових фізіологічних процесів людини, тобто при визначенні оптимального режиму праці та відпочинку необхідно встановити такі їх параметри, які сприятимуть найбільшій ефективності виробництва.
Досвід і результати застосування різних типів режимів графіка робочого часу як у нашій країні, так і за кордоном свідчать про велику їх ефективність та соціально-економічну доцільність.
Для коригування режимів праці, що застосовуються найчастіше, необхідно чітко визначити динаміку розвитку виробничої втоми, а також (якщо це можливо) ступінь її розвитку в окремі моменти робочого часу.
Існує багато методів, що дають змогу досліджувати зміни працездатності та втоми за станом фізіологічних функцій.
До найпоширеніших методів фізіологічних досліджень безпосередньо в умовах виробництва належать такі:
1. Динамометрія. Дослідження максимальної сили за допомогою спеціальних динамометрів.
2. Стійкість до статичних зусиль.
3. Частота ударів пульсу, зареєстрована в умовах виробництва або пальпаторно, або за допомогою приладів, є одним з важливих показників дієздатності серцево-судинної системи.
4. Артеріальний тиск. Характеризуючи переважно стан серцево-судинної системи та роботу серця, артеріальний тиск перебуває у тісному зв'язку з центральним нервовим апаратом, що дає змогу за його динамікою свідчити про стан організму в цілому. Реєструють артеріальний тиск за допомогою таких приладів, як тонометри, механокардіографи та ін.
Таким чином, проблема підвищення працездатності виникає внаслідок соціального замовлення, в основі якого лежить питання організації та оцінки праці, що визначається рівнем розвитку людського суспільства.
Головне досягнення дослідників у цій галузі полягає в тому, що у процесі нагромадження знань вони довели, що основою у цьому питанні є не об'єкт та умови праці (хоча й вони мають своє значення), а суб'єкт праці, тобто діяч - людина.
Удосконалення методів оцінки працездатності нескінченне. Це приноситиме тактичні успіхи. Необхідно вдосконалювати трудове законодавство, умови праці, захист праці та ін.
У перспективі вбачається вирішення питання не у розробці більш розвиненої методики оцінки важкості праці, а у якісному вимірюванні ставлення людини до праці, тобто у досягненні суб'єктом стану, коли праця стає засобом самоствердження, тобто творчістю.
Список використаної літератури:
1. Оуэн Г. Теория игр. - М.: Мир, 1971.
2. Пашков А. С, Иванкина Т. В., Магницкая Е. В. Кадровая политика и право. - М., 1989.
3. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. - М.: Медицина, 1975.
4. Платонов К. К. Структура и развитие личности. - М.: Наука, 1986.
5. Подоровская М. М. Организация труда. - К.: МАУП, 2000.
6. Практикум по профессиональной деятельности и менеджменту / Под. ред. Г. Никифорова и др. - СПб.: Питер, 2001.
7. Проблема законодавчого забезпечення охорони інтелектуальної власності в Україні. - К., 2001.
8. Романець В. А. Психологія творчості. - К.: Либідь, 2001.
9. Саноян Г. Г. Создание условий оптимальной работоспособности на производстве. - М.: Экономика, 1978.
10. Скотт Д. Сила ума. Описание пути к успеху в бизнесе. - К., 1991.
11. Сладкевич В. П., Чернявский А. Д. Современный менеджмент. - К.: МАУП, 2002.
12. Слизингер Г. Труд в управлении промышленным производством. - М.: Экономика, 1967.
13. Смирнов Е. Л. Справочное пособие по НОТ.- М.: Экономика, 1987.
14. Стюарт Джим. Оперативный тренинг. - СПб.: Питер, 2001.
15. Тесты и методики деловых игр для менеджера. - К.: МАУП, 1994.
16. Ткачук В. Г., Хапко В. Е. Психофизиология труда. - К.: МАУП, 1999.
17. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность: экономия, стратегия, управление. - М.: ИНФРА-М, 2000.
18. Фатхутдинов Р. А. Производственный менеджмент: Учебник. - М., 1997.
19. Хозе Сильва, Роберт Б. Стоун. Получение помощи с другой стороны. -Минск, 2004.
20. Щедр о вищий Г. П. Философия, наука, методология. - М., 1997.
21. Щёкин Г. В. Как эффективно управлять людьми. - К.: МАУП, 1999.
22. Щёкин Г. В. Теория кадровой политики. - К.: МАУП, 1997.
23. Щёкин Г. В. Теория социального управления. - К.: МАУП, 1997.
Loading...

 
 

Цікаве