WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Управління продуктивністю (пошукова робота) - Реферат

Управління продуктивністю (пошукова робота) - Реферат

це є вартість валової продукції без усіх матеріальних витрат, включаючи амортизацію. При розрахунку обсягів продукції та продуктивності праці викривлюючий вплив витрат минулої праці повністю усувається, але суттєво зростає питома вага прибутку. Тому в умовах різноприбутковості різних видів продукції саме прибуток відіграє основну роль у викривленні показника продуктивності праці, розрахованого на її основі.
У 80-ті роки XX ст. був розроблений метод вимірювання обсягів промислової продукції та продуктивності праці - метод нормативно-чистої продукції (НЧП).
НЧП на відміну від чистої продукції містить норматив заробітної плати з нарахуваннями та середньогалузевий прибуток. За рахунок цього усувається вплив різноприбутковості різноманітних видів продукції.
Обсяг НЧП розраховується у такий спосіб:
Норматив чистої продукції (НЧП;) на г'-й вибір визначається:
НЧП, = Звр (1 + Кз) + Пн
де Звр - заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, грн.;
Кз - коефіцієнт, що обчислюється як відношення суми заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва, до суми заробітної плати основних виробничих робітників;
Пн - нормативний прибуток, грн.
Однак використання показника НЧП як методу при оцінці діяльності підприємств в умовах ринкової економіки не є доцільним, оскільки серед його недоліків - слабкий зв'язок з фінансовими результатами, а також те, що створення необхідної системи нормативів заробітної плати може призвести до їх завищення та викривлення результатів. Він широко застосовується лише для проведення аналізу діяльності підприємств.
Метод нормативної вартості обробки (НВО) застосовується для визначення обсягів виробництва та продуктивності праці на підприємствах легкої промисловості. До НВО відносять заробітну плату виробничих робітників з нарахуваннями, норматив цехових витрат та норматив загальнозаводських витрат. Виробничі матеріальні витрати до НВО не входять, не знаходить в ній відображення й прибуток. В умовах ринкової економіки метод НВО застосовується як аналітичний метод вимірювання обсягу продукції та продуктивності праці.
У більшості зарубіжних країн під продуктивністю розуміють відношення результатів виробництва до затрат виробничих чинників, причому до результату виробництва відносять у грошовому виразі всі вироблені за даний період товари та послуги, а до затрат виробничих чинників - витрати на живу працю (заробітна плата з усіма нарахуваннями та вартістю натуроплати), поточні матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, послуги тощо) та капітал (амортизація основних фондів). Усі розрахунки проводяться в порівняльних цінах базового року (США) або поточного періоду (Європа). Інакше кажучи, порівнюються результати виробництва із затратами живої та уречевленої праці.
Оскільки продуктивність праці є економічною категорією, що характеризує результативність живої праці, а рівень її відображається відношенням обсягу виробленої продукції або робіт (результату праці) до затрат живої праці на її виробництво (або відношенням затрат праці до обсягу продукції - її трудомісткість), то вона значною мірою залежить від того, наскільки повно за інших рівних умов реалізуються основні чинники продуктивності праці.
Чинники зростання продуктивності праці - це є зміни матеріально-технічних, організаційних та соціально-економічних умов як безпосередньо у процесі виробництва, так і поза ним, під впливом яких скорочуються затрати праці на виробництво одиниці продукції, тобто підвищується рівень продуктивності праці. Форми прояву цих змін (чинників) є досить різноманітними та практично без-чисельними і можуть виступати не лише як конкретні заходи (наприклад, підвищення рівня механізації та обслуговування робочих місць, впровадження типових структур управління і т. д.), але і як глибокі процеси та явища (наприклад, зміна та розвиток форм власності, вдосконалення розподільчих відносин, господарського механізму тощо), що сприяють підвищенню продуктивності праці.
Залежно від того, на якому рівні суспільного виробництва можуть бути прийняті рішення щодо здійснення тих чи інших змін як у виробництві, так і поза ним, розрізняють такі чинники зростання продуктивності праці: народногосподарські, галузеві, внутрішньовиробничі.
Оскільки залучення чинників на рівні підприємства відіграє суттєву роль, розглянемо лише внутрішньовиробничі чинники та відповідні їм внутрішньовиробничі резерви зростання продуктивності праці.
Ступінь використання можливостей зростання продуктивності праці під впливом того чи іншого внутрішньовиробничого чинника можна визначити співставленням фактичного та нормативного значень показника, що характеризує даний чинник.
Нормативні значення цих показників являють собою обґрунтовані (у вигляді розрахунків) кількісні та якісні параметри найефективнішого використання чинників, яким відповідають мінімальні затрати праці на виробництво одиниці продукції.
Відповідно до основних елементів процесу праці розрізняють нормативи використання знарядь, предметів та витрат живої праці.
До нормативів, що характеризують використання знарядь праці, відносять: паспортні режими роботи обладнання; проектні коефіцієнти використання виробничої потужності; нормативи, що визначають годинну, змінну, добову продуктивність агрегатів, вихід продукції з одиниці обладнання, квадратного метру виробничої площі та ін.
До нормативів, що визначають затрати живої праці, відносяться нормативи часу, норми обслуговування, нормативи чисельності, норми керованості, дозволені витрати робочого часу та ін.
На практиці нормативне значення показника, що характеризує той чи інший чинник, звичайно не досягається відразу після його реалізації.
На освоєння техніки, режимів роботи, швидкості виконання операцій тощо є необхідним деякий час. Крім того, масштаби введення чинників не завжди відповідають можливим або передбаченим планам впровадження. Внаслідок цього створюються резерви зростання продуктивності праці.
Таким чином, під резервами зростання продуктивності праці розуміють невикористані реальні можливості економії праці, реалізація яких забезпечила б досягнення мінімальних затрат праці на одиницю продукції, робіт або послуг, обумовлених впливом даного чинника за незмінних інших умов.
Величину резервів зростання продуктивності праці можна визначити співставленням витрат праці (рівня продуктивності) при нормативному значенні чинника та фактично досягнутому.
В існуючій практиці аналізу і планування продуктивності праці її зміна характеризується абсолютною та відносною економією витрат праці (чисельності робітників) під впливом
Loading...

 
 

Цікаве