WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Основні напрямки використання прибутку підприємства - Курсова робота

Основні напрямки використання прибутку підприємства - Курсова робота

варіанти:
- при негативних фінансових результатах дійсні члени зобов'язані віддати вкладникам їхню частку прибутку,продавши майно товариства;
- при недостатності засобів може бути прийняте рішення про невиплату пайовикам прибутку.
Прибуток товариства з обмеженою відповідальністю обкладається податком і розподіляється в загальному порядку, установленому для юридичних осіб. При підведенні підсумків господарської діяльності за рік кожному учаснику (пайовику) виплачується частка прибутку, що відповідає його внеску в статутний капітал, внесення в бюджет податків, інших обов'язкових платежів, напрямку прибутку на розвиток підприємства і матеріальне заохочення працівників.
Найбільш складним є порядок розподілу прибутку акціонерних товариств. Загальні механізми розподілу прибутку і порядок виплати дивідендів фіксується в статуті суспільства.
Для визначення ставки дивідендів необхідно розрахувати потенційний розмір прибутку, що може бути виплачена акціонерам без збитку для діяльності АТ.
Якщо прибуток, планований як результат господарської діяльності суспільства за рік, позначимо як ПЗ (загальний прибуток); прибуток, що буде спрямована у виді податків у бюджет, - ПП; прибуток, що направляється на розвиток суспільства, - ПР; прибуток, що відчисляється в резервний фонд, - ПРФ; тоді прибуток, що нараховується на виплату дивідендів, ПД, буде дорівнює:
ПД = ПЗ - ПН - ПРФ - ПР.
Прибуток як чистий доход АТ формується в процесі його господарської діяльності і реалізується після продажу зробленої продукції, виконання робіт, надання послуг. Його величина залежить від підсумків роботи суспільства, ефективності використання притягнутих фінансових ресурсів. Узагальнюючим результатом господарської діяльності АТ є балансовий прибуток, що обчислюється в загальновстановленому порядку. Як фінансовий ресурс використовується чистий прибуток, що залишився в розпорядженні суспільства після сплати податку.
Особливістю розподілу прибутку АТ є формування резервного фонду (і інших аналогічних по призначенню фондів - гарантійних, страхових і т.п.), що створюється суспільством. Величина резервного фонду не може бути менш 10 та більш 25 % величини оплаченого статутного капіталу. Розмір відрахувань у резервні фонди встановлюється загальними зборами акціонерів, але вони не можуть складати більш 50% оподатковуваного прибутку.
Резервний і інший фонди призначені для покриття збитків АТ і використовуються, якщо прибутку звітного року недостатньо для виплати доходів по цінних паперах.
До витрат АТ, зв'язаним з розвитком виробництва та тих, що фінансуються з чистого прибутку, відносяться витрати по випуску і поширенню акцій і облігацій (придбання бланків цінних паперів, сплата винагороди посередникам за первинне розміщення цінних паперів). Частина прибутку, використовуваної на накопичення, може бути спрямована на збільшення статутного капіталу АТ чи як внесок у статутний капітал дочірнього суспільства.
Якщо це передбачено статутом, частина прибутку спрямовується для розподілу між працівниками у виді грошових винагород чи у вигляді акцій.
Політика АТ в області розподілу прибутку звичайно здійснюється Радою директорів і підлягає твердженню на загальних зборах акціонерів. При плануванні розподілу чистого прибутку АТ необхідно враховувати види випущених акцій. Так, по привілейованих акціях передбачається обов'язкова виплата дивідендів по затверджених ставках. Питання про виплату дивідендів по простих акціях зважується в залежності від фінансових результатів діяльності суспільства і з урахуванням перспектив його розвитку. З метою розвитку підприємства при недостатності прибутку може бути прийняте рішення про реінвестування дивідендів по простих акціях і невиплаті доходів їх власникам. Розподіл прибутку на частину, що інвестується, і дивіденд є найважливішим моментом фінансового планування, тому що від цього залежить розвиток АТ і його можливості виплачувати дивіденди в майбутньому. Занадто високі дивіденди, виплачувані в рекламних цілях, приводять до "проїдання" основного капіталу. У той же час невиплата дивідендів знижує ринковий курс акцій суспільства і створює складності при розміщенні чергового випуску акцій.
Висновок
Головна вимога, яка пред'являється сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення.
При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці і т.п.
Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього пристрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.
Законодавство обмежує розмір резервного фонду підприємства, регулює порядок формування резерву по сумнівних боргах. Порядок розподілу і використання прибутку підприємства фіксується в його статуті і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних і фінансових служб і затверджується керівним органом підприємства.
Використана література
1. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості ВРУ, 1991, № 24, С. 611-629.
2. Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. К., Знання, 1999.
3. Будищева И.А. Регулирование затрат на обеспечение качества продукции. М., Изд-во стандартов, 1989.
4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. К., Вища школа, 1995.
5. Економіка підприємства: Підручник в 2-х т. За ред. С.Ф. Покропивного. К., Хвиля-Пресс, 1995.
6. Економічна теорія. Мікроекономіка. Навчальний посібник. К., Заповіт, 1997.
7. Киперман Г.Я., Шевляков А.В. Хозрасчет и показатели прибыли и дохода. М., Финансы и статистика, 1991.
8. Кожанова Є.П., Коюда О.П. Факторний аналіз прибутку // Фінанси України, № 4, 1999, С. 33-40.
9. Лыкова Л.Н. От нормативов к налогообложению (распределение доходов предприятий). М., Наука, 1991.
10. Макконнелл Кэмбелл P., Брю Стенли Л. Экономика / Пер. с англ. - М.: Республика, 1992.
11. Недов П., Желнин А. Экономический анализ капитальных инвестиций. Х., Плеяда, 1998, 255 с.
12. Экономика предприятия. Под ред. проф. Н.А. Сафронова. М., Юристъ, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве