WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Організаційно-економічні особливості функціонування торговельного підприємства - Курсова робота

Організаційно-економічні особливості функціонування торговельного підприємства - Курсова робота

товарообороту, величини витрат обертання, середнього розміру основних фондів і оборотних коштів, суми коштів оплати праці тощо.
Стратегія управління прибутком підприємства пов'язана з визначенням головної мети його функціонування. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності(товарообороту), асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.
Розробка стратегії управління прибутком передбачає дослідження дибнаміки прибутку та рентабельності, оцінку факторів, що обумовлюють їх величину, а також визначення достатності прибутку для вирішення завдань виробничого та соціального розвитку підприємства.
Аналіз прибутку базується на використанні наступних джерел
інформації: ф. №2 "Звіт про фінансові результати", ф. №1 "Баланс", ф. №1-кр "Звіт про товарооборот" і ін.
Обґрунтування обсягу формування прибутку підприємства на плановий період передбачає визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування підприємства і вирішення стратегічних і тактичних задач підприємства, розрахувати можливості отримання прибутку при прогнозному обсязі товарообороту, доходу і витрат.
Порядок розподілу прибутку підприємства залежить від чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини підприємства з бюджетом, форми власності і організаційно правового статусу підприємства.
Підприємство одержуючи прибуток направляє певну його частку на виплати податків та обов'язкових платежів, що сплачуються з прибутку, і на утворення чистого прибутку.
Управління основними фондами підприємства.
Основні фонди - це матеріальні засоби, що використовуються у процесі діяльності підприємства в продовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх ввозу до експлуатації, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним чи моральним зносом.
Структура основних фондів - це питома вага їх різних груп в загальному обсязі основних фондів.
До основних фондів підприємства відносять: будинки, споруди, трубопроводи, холодильники, морозильні камери, прилавки, вітрини, касові апарати, сейфи, ваги, гирі і інший інвентар.
Метою управляння основними фондами підприємства є забезпечення максимально ефективного їх використання при мінімальних витратах на їх утримання та обслуговування.
Управління обіговими коштами.
Обігові активи торговельного підприємства - це сукупність матеріальних та грошових цінностей підприємства, що знаходяться в постійному кругообороті, змінюють свою матеріальну форму протягом одного операційного циклу та в повному обсязі переносять свою вартість на товари, що реалізує підприємство.
Під стратегією управління обіговими активами торговельного підприємства прийнято розуміти цілеспрямований процес формування обсягу та складу обігових активів, що дозволяє забезпечити досягнення цілей підприємства та завдань його управління.
Основними джерелами збільшення розміру обігових активів торговельного підприємства є:
1. прибуток, що направляється на приріст власного обігового капіталу;
2. продаж позаобігових активів чи закінчення терміну довгострокового фінансового інвестування;
3. отримання кредитів;
4. приріст статутного фонду ;
5. приріст фонду дооцінки вартості товарно-матеріальних коштовностей.
Основними використання обігових коштів, що призводять до зменшення їх розміру, є:
1. фінансування приросту позаобігових активів;
2. погашення чи зменшення зовнішньої заборгованості підприємства;
3. використання коштів фондів цільового призначення на фінансування певних заходів, передбачених кошторисами витрат цих фондів.
Оборотність обігових коштів підприємства становить 59 тис грн за місяць, рентабельність обороту становить 14%
Обігові активи поділяються за такими видами : матеріальні обігові активи, дебіторська заборгованість, грошові кошти.
2.3. Управління господарським ризиком.
Під ризиком в підприємництві прийнято розуміти ступінь невизначеності результату управлінського рішення чи господарської операції, можливих втрат в наслідок настання ризикових подій.
Прийняття рішень по певних питання на підприємстві здійснюється переважно в умовах відсутності повної достовірної інформації про основні фактори, що впливають на її ефективність.
Під стратегією управління ризиком розуміють цілеспрямовану та керовану діяльність щодо оптимізації співвідношення між прибутковістю та ризиком для збільшення прибутку та вартості підприємства як в теперішній час так і на перспективу.
Управління ризику має бути орієнтоване не тільки на сьогодення, а на розв'язання оперативних та тактичних завдань, а й створювати належну базу для ефективної діяльності підприємства у майбутньому.
Кожне підприємство, виходячи з специфіки своєї діяльності, обраної маркетингової, цінової, продуктивної, фінансової та інших функціональних стратегій, визначає індивідуальну сукупність засобів управління ризиком.
З метою уникнення ризику підприємство може:
1. відмовлятися від здійснення високо ризикових господарських операцій;
2. відмовлятися від використання банківських кредитів;
3. відмовлятися від інвестиційної діяльності;
4. відмовлятися від укладання угод з іноземними постачальниками;
5. відмовлятися від авансових оплат постачальникам;
6. шукати додаткової інформації;
7. зменшеншувати обсяги закупівлі товарів, попит на яких є нестабільним;
8. формувати резервні фонди матеріальних та фінансових ресурсів підприємства;
9. формувати і використовувати систему штрафних санкцій для компенсації наслідків ризикових подій;
10. передача фінансової відповідальності за ризикові ситуації зовнішньому страхувальнику;
Найбільш поширенішою формою захисту підприємства від ризикованої ситуації є певні види страхування, які можуть проводитися:
- страхування майна торговельного підприємства в т ч товарних запасів;
- страхування вантажів та багажу;
- страхування від нещасних випадків на виробництві;
- страхування фінансових ризиків договірних відносин;
- страхування відповідальності по кредитах;
- страхування засобів автотранспорту та цивільної відповідальності тощо.
1.Перевірити наявність у Страховика ліцензії на право проведення виду страхування, який цікавить, та правил Страхування, затверджених в установленому порядку.
2. Перевірити відповідальність договору страхування що пропонується для укладання, затвердженим Правилам. Експертизі підлягають перш за все особливі умови договору, які можуть суттєво погіршувати інтериси Страхувальнника порівняно з вимогами Правил.
3.Провести фінансову оцінку стану Страховика, для чого первірити по балансу сплату статутного фонду,
Loading...

 
 

Цікаве