WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Соціальне партнерство - Курсова робота

Соціальне партнерство - Курсова робота

органи державної виконавчої влади, тобто їх доводиться виступати однією із сторін двосторонніх угод з профспілками.
Ще одним органом, створеним в Україні в лютому 1993 року у системі соціального партнерства, є Національна Рада соціального партнерства (НРСП). Це тристороння організація з 66 членів, по 22 з кожного боку. НРСП є консультативним органом і звітує безпосередньо Президентові. Головними цілями НРСП є:
- підготовка рекомендацій Президентові України з національної соціальної політики: встановлення тристороннього консенсусу з національних, економічних та соціальних питань з метою запобігання конфронтації;
- участь у підготовці законів, інших законодавчих актів у сфері соціальних і трудових відносин;
- підготовка пропозицій відносно загальних і галузевих колективних угод, а також аналіз заходів, вжитих для втілення Генеральної Тарифної угоди;
- координація позицій соціальних партнерів щодо ратифікації чи засудження Конвенцій МОП;
- інформування громадськості через засоби масової інформації про результати угод сторін щодо трудових і соціальних відносин.
Система колективно-договірного регулювання в Україні включає: національний, галузевий, регіональний рівні та рівень підприємств.
На національному рівні укладаються генеральні угоди, предметом яких є такі питання:
- диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництва, робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості праці, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;
- єдині для всієї території України мінімальні тарифні ставки компенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються за видами і категоріями умов праці;
- єдині тарифні умови оплати праці працівників і службовців за загальними професіями і посадами;
- максимальна тривалість робочого тижня;
- мінімальна тривалість оплачуваної відпустки;
- зобов'язання сторін з питань зайнятості;
- соціальний захист найбільш вразливих верств населення;
- зобов'язання відносно поетапного підвищення соціальних гарантів;
- реалізація державних соціально-економічних програм;
- охорона праці та довкілля;
- задоволення духовних потреб населення;
- взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угод.
Предметом галузевої та регіональної угоди можуть бути:
- єдині для підприємства відповідної галузі, території тарифна сітка робітників і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, спеціалістів і службовців або єдина галузева і територіальна тарифна сітка для всіх категорій працівників;
- єдині для різних категорій працівників мінімальні розміри доплат і надбавок, які враховують специфіку умов праці окремих професійних груп певних галузей, територій;
- вимоги до організації та нормування праці;
- зобов'язання сторін з питань зайнятості;
- вимоги до умов і охорони праці;
- система контролю за виконанням угод;
- відповідальність сторін за невиконання угод.
Предметом колективного договору на рівні підприємства можуть бути взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
- зміни в організації виробництва та праці;
- регулювання зайнятості;
- режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;
- умови й охорона праці;
- форми та системи оплати праці;
- розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і посадами працівників;
- види й розмір доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, умов їхнього надання;
- умови оплати праці за надурочну роботу; за час простою не з вини робітника і т.п.;
- житлово-побутове, культурне, медичне обслуговування, організація оздоровлення та відпочинку працівників;
- взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угод.
Предметом генеральної, галузевої, регіональної угоди, колективного договору можуть бути також інші питання оплати праці, соціальних гарантій, пільг окремим категоріям працівників. Потрібно звернути увагу, що тарифні угоди на національному рівні мають переважно соціальний, аніж економічний характер. Колективний договір на рівні підприємства більш насичений економічним змістом.
Сама сутність соціального партнерства базується на паритетному функціонуванні одного партнера - підприємця і другого - профсоюзу як представника трудящих. Тому визнання і гарантія права на об'єднання - обов'язкові умови існування партнерства. Але роботодавцю потрібен складений, стабільний, висококваліфікований колектив робітників. Керівник підприємства, який налагодив партнерські відносини з робітниками, і визнав їх право на об'єднання та сприяє цьому, набуває і колективних радників, і конструктивних опонентів. Крім всього, виробник зацікавлений підтримувати споживчий попит своїх робітників на власну продукцію.
З іншого боку, і робітник, співставляючи кон'юнктуру не лише на ринку праці, але і на ринку товарів та послуг, зацікавлений в надійному, конкурентноздатному функціонуванні свого підприємства і збуту продукції. Це його економічна безпека, гарантія зайнятості та доходу. Тому економічні вимоги робітника не безмежні, і він може зрозуміти мотивираціонального обґрунтування прибутку підприємства для потреб споживача і для потреб накопичення, враховуючи технічне оновлення виробництва й поліпшення умов праці.
В И С Н О В К И
Сьогодні в Україні узагальнення поглядів роботодавців і робітників проявляється у розумінні необхідності зниження соціальних реформ, логічної побудови соціальної політики в політику економічних перетворень, у створенні умов, які б сприяли розвиткові виробництва як головного джерела вирішення соціальних проблем, у підтримку соціального світу, попередженні масового злидарства і безробіття. З цього приводу у роботодавців і робітників існують і несвівпадаючі інтереси, до яких можна віднести, перш за все, пропорції в розподілі доходів на споживання і розвиток виробництва, визначення джерел створення фондів соціального захисту, ступень їх достатності.
Профсоюзи як сторона в системі соціального партнерства покликані виражати і захищати інтереси робітників на виробництві та поза ним. Крім цієї важливої ролі профсоюзи також грають роль індикатора суспільної думки, суб'єкта управління на ринку праці, одного з учасників управління виробництвом.
Держава в системі соціального партнерства покликана виконувати функції гаранта основоположних прав і свобод, незалежно від функцій регулятора системи соціально-трудових відносин, організатора і координатора переговорів, арбітра при вирішення трудових конфліктів. Для повноцінної реалізації даних функцій держава формує законодавчо-правову базу, складаючи тим самим основу для цивілізованої системи соціального партнерства.
Список використаної літератури.
1) Петюх В.М. "Ринок праці": Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 288 с.
2) Богиня Д.П., Грішнова О.А. "Основи економіки праці": Навч. посіб. - 3-тє вид., стер. - К: Знання-Прес, 2002. - 313с. - (Вища освіта ХХІ століття).
3) Єсинова Н.І. "Економіка праці": Навч.посіб. - Харків: Вид. гр. "Академія", 1999. - 188с.
4) Дієсперов В.С. "Економіка сільськогосподарської праці" - К.: ІАЕ УААН, 2004. - 488с.
Loading...

 
 

Цікаве