WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Розміщення сільського господарства. Економіка виробництва льону-довгунця - Контрольна робота

Розміщення сільського господарства. Економіка виробництва льону-довгунця - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Дисципліна: "ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА"
Тема:
Розміщення сільського господарства. Економіка виробництва льону-довгунця
ПЛАН.
1. Розміщення сільського господарства.
1.1 Наукові розміщення сільського господарства.
1.2 Основні принципи розміщення сільського господарства.
1.3 Розміщення сільського господарства України по економічних районах і зонах.
2. Економіка виробництва льону-довгунця.
27. Розміщення сільського господарства.
Основу сільськогосподарського виробництва складають земельні ресурси. Землі, придатні для ведення сільського господарства, одержали назву сільськогосподарських угідь. Угіддя складаються з ріллі (засів та пар, враховуючи городи), перелогів, сінокосів, пасовищ, насаджень.
Існує окрема наука - економіка сільського господарства, яка при детальному дослідженні дії економічних законів у сільськогосподарському виробництві дає змогу економно і розумно використовувати сільськогосподарські ресурси в інтересах суспільства. Економіка сільського господарства розкриває систему економічних відносин у галузі і обґрунтовує основні напрями їх удосконалення.
Система виробничих відносин у сільському господарстві налічує:
- відносини між державою і сільським господарством з планування закупівель продукції, організації матеріально-технічного забезпечення, ціноутворення, фінансування і кредитування, форм переходу сільськогосподарських підприємств до ринкових відносин і їх участі у створенні централізованого чистого доходу;
- відносини між сільським господарством та іншими галузями агропромислового комплексу з організації постачання і ремонту техніки і обладнання, меліорації земель, агрохімічного обслуговування, транспортування, зберігання, переробки та реалізації продукції;
- відносини між сільськогосподарськими підприємствами в умовах міжгосподарської кооперації з організації спільного виробництва і участі в його створенні, товарного обміну, розподілу прибутку і здійснення соціальних заходів;
- відносини між сільськогосподарськими підприємствами та їх внутрішньогосподарськими підрозділами з організації виробництва і форм матеріально-технічного забезпечення, колективної оренди, з питань участі колективів працівників у створенні доходів господарства, їх розподілу і використання;
- відносини між сільськогосподарськими підприємствами та їх працівниками з організації виробництва, з питань створення безпечних умов і відповідної оплати праці, впровадження оренди і надання соціальних послуг.
Сукупність цих та інших виробничих відносин становить економічну структуру сільськогосподарського виробництва і є формою розвитку його продуктивних сил. Якщо виробничі відносини відповідають характеру і рівню розвитку продуктивних сил, вони стимулюють науково-технічний прогрес і підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.
Економіка сільського господарства вивчає виробничі відносини в галузі, її взаємозв'язок з іншими сферами матеріального виробництва і узагальнює нові економічні явища. Економіка сільського господарства є основою розробки аграрної політики і конкретних заходів розвитку сільськогосподарського виробництва.
Її головні завдання:
- обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема поліпшення використання землі, засобів виробництва і трудових ресурсів;
- обґрунтування шляхів інтенсивного і екологічно безпечного розвитку сільського господарства;
- визначення ефективності впроваджуваних у виробництво нових машин і їх систем, агротехнічних, зооінженерних і ветеринарних заходів;
- розв'язання проблем подальшого розвитку спеціалізації і концентрації виробництва та переведення його на індустріальну основу;
- економічне обґрунтування раціональних форм міжгосподарського кооперування і агропромислової інтеграції в умовах переходу до ринкових відносин;
- удосконалення товарно-грошових відносин та обґрунтування шляхів і форм переходу до ринкових відносин.
У сільському господарстві виробляється багато різноманітних видів продукції, окремі з яких розміщуються практично по всій території України. Значення окремих регіонів і областей у виробництві того чи іншого виду сільськогосподарської продукції неоднакове. Як форма суспільного поділу праці розміщення закріплює певні галузі виробництва за певними регіонами країни.
Раціональне розміщення сільського господарства сприяє зростанню суспільного виробництва на основі ефективного використання землі, засобів виробництва і трудових ресурсів. Лише за таких умов можна досягти раціонального природокористування. Розміщення сільського господарства сприяє збільшенню виробництва валової і товарної продукції та підвищенню ефективності галузі.
Раціональне розміщення сільського господарства забезпечує виробництво необхідних суспільству продуктів харчування і сільськогосподарської сировини в потрібних розмірах при мінімальних затратах праці і коштів на виробництво продукції та доведення її до споживача. Воно здійснюється з урахуванням вимог економічних законів. Ігнорування їх дії призводить до негативних наслідків, насамперед до зниження економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.
Науково обґрунтоване розміщення сільського господарства забезпечує збільшення виходу сільськогосподарської продукції з гектара земельної площі при найменших затратах уречевленої і живої праці на виробництво одиниці продукції. Раціональне розміщення сільського господарства має сприяти вдосконаленню територіальної структури і пропорційності розвитку агропромислового комплексу. При формуванні основних пропорцій у розвитку АПК вирішальне значення має характер розміщення сільського господарства як центральної ланки комплексу.
Розвиток сільського господарства кожного з регіонів країни передбачає правильне поєднання галузей, які мають загальнонародне значення, і тих, що забезпечують місцеві потреби в сільськогосподарській продукції.
Сільське господарство розвивається на основі різних форм власності і видів господарювання - колгоспи (нині - Товариства з обмеженою відповідальністю), держгоспи, міжгосподарські підприємства, агро комбінати, агрофірми, орендні колективи і орендарі, фермерські господарства і їх кооперативи, особисті (приватні) підсобні господарства. Для кожного з них мають бути створені однакові економічні умови щодо підвищення ефективності господарювання, розвитку самостійності та ініціативи.
Рівень господарювання і характер економічної відокремленості цих господарств визначають специфічні особливості їх взаємовідносин з державою і певні відмінності у способах використання механізму дії економічних законів.
На відміну від інших галузей матеріального виробництва земля є головним і незамінним засобом виробництва. При правильному використанні в процесі
Loading...

 
 

Цікаве