WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Поняття і правове регулювання оплати праці, норми, системи оплати - Курсова робота

Поняття і правове регулювання оплати праці, норми, системи оплати - Курсова робота

преміювання провадиться у двох основних формах:
1) преміювання, передбачене системами оплати праці;
2) преміювання як окремий вид заохочення, яке відбувається поза межами систем оплати праці.[13,с.381]
Ні Закон України "Про оплату праці", ні КЗпП не передбачають прямого державного регулювання преміювання як складового елементу систем оплати праці. Хоч Уряд у межах регулювання оплати праці працівників установ та організацій, які фінансуються із державного бюджету, визначає умови та порядок преміювання цих працівників. Наприклад, Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999р. № 2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" передбачено преміювання працівників вказаних органів відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці.
Щодо преміювання інших категорій працівників, то воно відбувається на колективно-договірних засадах.
Своєрідним елементом оплати праці, передбаченим ст. 2 Закону України "Про оплату праці", близьким за своїм змістом до преміювання, є винагорода за підсумками роботи за рік, яку ще досить часто неофіційно називають "тринадцятою зарплатою". Винагорода за підсумками роботи за рік застосовується з метою забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у результатах діяльності підприємства, організації, установи в цілому, а також максимального сприяння закріпленню кадрів і виплачується, як правило, після з'ясування результатів господарської діяльності за рік.
Висновки
Згідно статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата є винагородою, як правило обчислену у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Як правова категорія заробітна плата визначає конкретні права та обов'язки учасників трудових правовідносин з приводу оплати праці і у зв'язку з цим є його елементом. У ст. 21 Закону України "Про оплату праці" підкреслюється, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Законодавче регулювання оплати праці відбувається на підставі Закону України "Про оплату праці", а також глави VII "Оплата праці" КЗпП України. Крім цього, окремі аспекти оплати праці визначаються такими законами України, як Закони "Про індексацію грошових доходів населення", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", "Про колективні договори і угоди", "Про підприємства в Україні" та інші. Законом також визначається розмір мінімальної заробітної плати. Досить часто принципові питання вдосконалення оплати праці визначаються указами Президента України.
Один з основних елементів організації заробітної плати - нормування праці. Застосування нормування грунтується на необхідності точного визначення міри праці. Нормування праці - це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання. Згідно зі ст. 85 КЗпП для нормування праці використовуються норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності.
Законодавством України передбачено, що поряд з нормами, встановленими на стабільні за організаційно-технічними умовами роботи, застосовуються тимчасові й одноразові норми. Тимчасові норми встановлюються на період освоєння тих чи інших робіт за відсутності затверджених нормативних матеріалів для нормування праці. Одноразові норми встановлюються на окремі роботи, які мають одиничнийхарактер (позапланові, аварійні).
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка дістала свою назву від слова "тариф", під яким треба розуміти початковий розмір оплати праці певного виду, характеру, кваліфікації. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Важливе місце в організації оплати праці посідають форми та системи оплати праці. Згідно зі ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Причому погодинна та відрядна системи оплати праці виступають як основні, на підставі яких конструюються інші системи.
Первинною формою оплати праці вважається почасова, оскільки робочий час є мірою, яка об'єктивно притаманна самому процесу праці, і праця завжди має часову характеристику. Отже, визначення заробітку за почасовою системою відбувається на її власній основі, тоді як при відрядній системі для визначення відрядної розцінки використовується елемент почасової оплати - погодинна (денна) тарифна ставка. Почасова система оплати праці має три різновиди- погодинну, поденну, помісячну - залежно від того, на підставі якого проміжку часу проводиться обчислення заробітку.
Відрядна система оплати праці також має кілька різновидів - пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-прогресивна, акордна - які відрізняються між собою способом підрахунку заробітку.
Системи заробітної плати характеризуються наявністю поряд з тарифною частиною таких елементів, як доплати, надбавки та премії. Причому іноді преміальна система розглядається як окрема додаткова система оплати праці, хоч при цьому і зазначається, що використовується вона не самостійно, а тільки спільно з іншими, і тоді на підприємстві, в установі, організації функціонують відрядно-преміальна чи почасово-преміальна системи оплати праці та їх різновиди.
Законодавством України також регламентується оплата праці при виконанні працівником роботи вищої кваліфікації, при сумісництві професій, при роботі в надурочний час, в робочі та святкові дні, в нічний час, при невиконанні норми виробітку, браку, простою, при переведенні на іншу роботу, а також гарантійні та компенсаційні виплати.
Список використаної літератури
1. Конституція України : Прийнята на 5 сесії Верховної Ради Ураїни 28.06.1996р. - К.: Феміна, 1996.
2. Кодекс законів про працю// Закони України.-2002.-№3.
3. Про організації роботодавців. Закон України від 18 червня 2001.// Інтерфакс Україна.- 20 червня 2001 р
4. Про оплату праці. Закон України від 1 травня 1995 p. // ВВР України. - 1995.-№17.
5. Про відпустки. Закон України від 15 листопада 1996р. // ВВР України. - 1997. - № 2.
6. Про колективні договори і угоди. Закон України від 01.07.93. - Відомості Верховної Ради України - 1993. - № 36.
7. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю/ Б.С.Стичинський та ін.-К.: А.С.К., 2001.-1072 с.
8. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. - С. 219.
9. Карпенко Д. О. Трудове право України. - К.: МАУП, 1999. - С.117.
10. Прокопенко В.І. Трудове право України.- Харків, 2002.- 528 с
11. Смірнов О.К. Трудове право.-К.:СТОСТУС, 1996.-384 с.
12. Трудове право України / За ред. П.Л. Пилипенка. - Львів, 2002.-С. 142.
13. Трудове право України / За редакцією А.Ю.Баба скін, Ю.В.Баранюк, С.В.Дріжчана та ін.-К.: А.С.К., 2004.-608 с.
14. Трудове право України / За редакцією Н. Б. Болотіної, Г. I. Чанишевої. - С. 314.
Loading...

 
 

Цікаве