WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Поняття і правове регулювання оплати праці, норми, системи оплати - Курсова робота

Поняття і правове регулювання оплати праці, норми, системи оплати - Курсова робота

думку Прокопенка В. І. співвідношення між кількісними і якісними показниками праці, або мірою праці, і винагородою, створює систему оплати праці [10, с.333] . Однак, на наш погляд, більш вдалим є визначення, яке дає Бурак В. Я., згідно з яким система заробітної плати є способом визначення розміру винагороди за працю залежно від затрат і результатів праці [12, с.142]. Разом з тим, значна група вчених, як економістів, так і юристів, таких як Д. П. Богиня, О. А. Грешнова, P. I. Кондратьєв, Б.С. Стичинський , І.В.Зуб, В.Г.Ротань, вважають, що терміни "відрядна" та "погодинна" належать не до системи оплати праці, а до її форм. При цьому висловлена думка, що відрядна та погодинна форми заробітної плати мають свої різновиди, які називаються системами оплати праці. Варто згадати також Карпенка Д. О., який вказані терміни застосовує до систем оплати праці, а говорячи про форми заробітної плати, на підставі ст. 23 Закону України "Про оплату праці" виділяє три форми виплати заробітної плати: 1) грошовими знаками, що мають законний обіг на території України; 2) банківськими чеками; 3) виплату частини заробітної плати натурою. [9, с.377]
Згідно зі ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Причому погодинна та відрядна системи оплати праці виступають як основні, на підставі яких конструюються інші системи. Між собою системи оплати праці відрізняються об'єктом нарахування заробітку залежно від способів визначення кількості праці, витраченої працівником. Таких способів є два: в одному мірою праці виступає кількість виготовленої продукції, у другому - витрачений працівником час. Залежно від цього праця працівника оплачується або за відрядною системою, яка передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості, виходячи із встановленої відрядної розцінки, або за почасовою, коли розмір заробітної плати визначається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом.
При цьому первинною формою оплати праці вважається почасова, оскільки робочий час є мірою, яка об'єктивно притаманна самому процесу праці, і праця завжди має часову характеристику. Отже, визначення заробітку за почасовою системою відбувається на її власній основі, тоді як при відрядній системі для визначення відрядної розцінки використовується елемент почасової оплати - погодинна (денна) тарифна ставка.
У зв'язку з тим що будь-яка праця у принципі може бути виміряна безпосередньо за допомогою робочого часу, праця будь-якого працівника може бути оплачена за почасовою системою. Застосування ж відрядної системи (винахідником якої був Ф.Тейлор) можливе лише за певних умов, коли праця працівника безпосередньо відображається у конкретних кількісних результатах, які можуть бути обраховані. Економісти вважають, що для запровадження відрядної системи необхідні такі умови, як: можливість точного кількісного обліку результатів праці; відсутність впливу на результати чинників, які не залежать від трудових зусиль працівника; реальна можливість працівника своїми зусиллями збільшувати результати роботи; необхідність стимулювати зростання обсягів виробництва або скорочувати чисельність працівників за рахунок інтенсифікації праці; відсутність негативного впливу відрядної оплати на рівень якості продукції, дотримання технологічних режимів і вимог техніки безпеки, раціональність використання сировини, матеріалів, енергії.
Почасова система оплати праці має три різновиди- погодинну, поденну, помісячну - залежно від того, на підставі якого проміжку часу проводиться обчислення заробітку. При погодинній та поденній оплаті заробіток розраховується множенням часової або денної тарифної ставки на число годин чи днів, відпрацьованих в обліковому періоді, яким здебільшого є календарний місяць. При помісячній оплаті праці за відпрацьований повний місяць виплачується посадовий оклад або місячна тарифна ставка, незалежно від загальної кількості робочих днів у цьому місяці.
У свою чергу, відрядна система оплати праці також має кілька різновидів - пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-прогресивна, акордна - які відрізняються між собою способом підрахунку заробітку. [13,с.379] При застосуванні прямої відрядної системи заробіток визначається множеннямвідрядної розцінки на кількість придатної продукції, але кожна її одиниця оплачується за незмінною відрядною розцінкою незалежно від рівня виконання норми виробітку чи норми часу. Непряма відрядна (побічно-відрядна) система використовується, як правило, для оплати праці допоміжних працівників, які обслуговують основне виробництво. Розмір заробітної плати цих працівників залежить від заробітку працівників, зайнятих в основному виробництві, яких вони обслуговують, а відрядні розцінки встановлюються на одиницю продукції, виготовлену в основному виробництві. Зміст відрядно-прогресивної системи оплати праці полягає в тому, що заробітна плата за виготовлення продукції в межах встановлених норм обраховується за незмінною відрядною розцінкою, як у прямій відрядній системі. Проте продукція, виготовлена понад ці норми, оплачується за прогресивно зростаючими відрядними розцінками. Особливістю акордної (підрядної) системи оплати праці є те, що вона застосовується для оплати за кінцевий результат виконання певного комплексу робіт - етапу будівельних робіт, закінчений об'єкт будівництва, монтаж обладнання тощо. Остаточний розрахунок провадиться за акордним нарядом після прийняття всього обсягу робіт, що підтверджується відповідним актом.
У СТ.97 КЗпП міститься норма, згідно з якою оплата може проводитись за результатами індивідуальних і колективних робіт. При цьому у більшості випадків заробітна плата нараховується кожному працівнику за його індивідуальну працю. Однак відрядна оплата праці залежно від способу виконання робіт може бути не лише індивідуальною, а й колективною. При колективній відрядній оплаті заробіток кожного працівника залежить від результатів роботи певного колективу, як правило, бригади. Проте при цьому має бути забезпечено врахування особистого вкладу кожного працівника у загальні результати діяльності колективу. Згідно зі ст. 2527 КЗпП колектив бригади може розподіляти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ), який якраз і характеризує ступінь участі окремих членів бригади у загальних результатах роботи бригади. КТУ членів бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади). При застосуванні КТУ заробітна плата працівника не може бути нижчою від її мінімального розміру, встановленого державою.
Системи заробітної плати характеризуються наявністю поряд з тарифною частиною таких елементів, як доплати, надбавки та премії. Причому іноді преміальна система розглядається як окрема додаткова система оплати праці, хоч при цьому і зазначається, що використовується вона не самостійно, а тільки спільно з іншими, і тоді на підприємстві, в установі, організації функціонують відрядно-преміальна чи почасово-преміальна системи оплати праці та їх різновиди.
У загальному плані під преміюванням розуміється виплата працівникам грошових сум понад основний заробіток як заохочення за досягнуті успіхи в праці та стимулювання дальшого їх зростання. В свою чергу, за підручником з трудового права України преміювання - це виплата працівникам грошових сум понад основний заробіток з метою стимулювання результатів праці та їх заохочення. При цьому
Loading...

 
 

Цікаве