WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Методи кількісного аналізу ризику господарської діяльності - Курсова робота

Методи кількісного аналізу ризику господарської діяльності - Курсова робота

вхідних величин ("запас міцності"), але якою буде ця зміна насправді - даний метод не дозволяє визначити.
Нормативний метод
Він базується на використанні системи фінансових коефіцієнтів, таких як:
o коефіцієнт ліквідності - розраховується як відношення засобів високої і середньої ліквідності (грошових коштів і дебіторської заборгованості) до короткострокової заборгованості. Нормативне значення - не менше ніж 0,5;
o коефіцієнт заборгованості - виражається відношенням суми позикових коштів і суми власного капіталу. Нормативне значення - не більше ніж 0,3-0,5.;
o коефіцієнт автономії - розраховується як відношення загальної суми власних коштів до активу фінансового балансу підприємства. Нормативне значення - не більше ніж 0,5.
o коефіцієнт маневреності - розраховується як відношення власного обігового капіталу (сума дебіторської заборгованості і запасів товарноматеріальних цінностей за винятком кредиторської заборгованості і заборгованості за позиками) до власного капіталу підприємства. Нормативне значення - не менше ніж 0,5.
o коефіцієнт іммобілізації (реальної вартості основних фондів) - являє собою відношення реального статутного капіталу або вартості основних фондів (за винятком зносу) до підсумку балансу підприємства. Нормативне значення - не більше ніж 0,6;
o коефіцієнт покриття - визначається як відношення суми обігових коштів підприємства до суми короткострокової заборгованості. Нормативне значення не менше ніж 2,0-2,5.
Таких коефіцієнтів використовується декілька десятків.
Фактичні значення коефіцієнтів, розраховані для конкретного підприємства, порівнюють з нормативними значеннями. За ступенем відхилення фактичних значень від нормативних судять про величину ризику.
До переваг нормативного методу варто віднести простоту й оперативність розрахунків, однак, як і розглянуті вище аналітичний метод і метод оцінки фінансової стійкості, він не враховує впливу окремих факторів ризику. Тобто він може бути рекомендований в основному для "відсікання" явно неприйнятних рішень, а оцінку тих, що залишилися варто вести іншими методами.
Крім того, різні коефіцієнти можуть свідчити про різний рівень ризику. У цій ситуації для кожного з коефіцієнтів визначають діапазон відхилень від нормативу (діапазон значень), що відповідає певному рівню ризику. Наприклад, відхилення в межах 25% від нормативу свідчать про мінімальний рівень ризику, 50% - підвищений, 75% - критичний, 100% - неприпустимий (див. п. 1). Далі визначають значимість (вагомість) кожного з коефіцієнтів (сума вагомостей дорівнює 1,0). Інтегральну оцінку ризику знаходять як середньозважену.
Метод експертних оцінок
Метол експертних оцінок с, мабуть, тим єдиним метолом, що, дозволяє оцінювати ступінь ризику різних видів виробничо-збутової і фінансової діяльності підприємств в умовах дефіциту інформації. Оцінка ризику виконується на основі суб'єктивних думок експертів - фахівців у конкретній галузі діяльності.
Існують різні різновиди методу експертних оцінок, розглянемо один з них. Представлена методика дозволяє оцінити ступінь ризику ділового співробітництва підприємства зі своїми економічними контрагентами і вибрати найбільш прийнятних з них.
Оцінка ризику виконується поетапно:
1) ранжирування - виділення оціночних критеріїв і їхнє ранжирування стосовно конкретної ситуації;
2) зважування - визначення вагових характеристик оціночних критеріїв для кожного з можливих ділових партнерів;
3) комплексна оцінка - комплексна оцінка ділових партнерів з урахуванням рангів і вагових характеристик оціночних критеріїв і прийняття рішень.
На першому етапі експерти з числа, наприклад, провідних спеціалістів і керівництва підприємства (або незалежні експерти) визначають перелік критеріїв, за якими буде вестися оцінка потенційних партнерів з погляду ризику ділового співробітництва з ними. Далі виконується ранжирування виділених критеріїв за ступенем їх важливості стосовно конкретної ринкової ситуації і специфіки підприємства.
У табл. 8 представлено варіант ранжирування методом попарного порівняння. Залежно від типу партнера (постачальник, торговельний або збутовий посередник, споживач, інвестор тощо), набір оціночних критеріїв може мінятися, однак сама методика залишиться незмінною.
Таблиця 4.8
Ранжирування оціночних критеріїв
Критерій 1 2 3 4 5 6 7 8 9
1. Низька вартість робіт 1 1 1 1 1 1 1 1 8
2. Імідж підприємства 0 0 0 0 1 0 1 1 3
3. Обсяг робіт 0 1 1 1 1 1 1 1 7
4. Мінімальний термвн завершення контракту 0 1 0 0 1 1 1 1 1 6
5. Фінансове становище підприємства 0 1 0 0 1 1 1 1 5
6. Досвід роботи 0 0 0 0 0 0 1 1 2
7. Джерела фінансування 0 1 0 0 0 1 1 1 4
8. Національна належність 0 0 0 0 0 0 0 1 1
9. Стан реклами 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Експерти оцінюють кожний із критеріїв у таблиці за наступною шкалою: 0 - критерій у даному стовпці має перевагу перед критерієм у даному рядку; 1 - критерій у даному рядку має перевагу перед критерієм у даному стовпці. Ранг критерію визначається сумою чисел у рядку, критерії вищих рангів мають більшу суму чисел (нулів і одиниць), їм варто віддавати перевагу. Даний підхід доцільно використовувати при великій кількості оціночних критеріїв, коли їх неможливо інтуїтивно ранжирувати.
У міру накопичення даних попередніх оцінок ступеня важливості виділених критеріїв отримані результати враховуються при наступних циклах аналізу. Отриманий ранжований ряд критеріїв надалі може бути використаний для оцінки ступеня ризику роботи з конкретними діловими партнерами (постачальниками, посередниками, інвесторами тощо).
Далі ранги критеріїв (суми балів) переводяться у вагомість (у часткаходиниці) за наступною схемою:
o розраховується сума балів ( ), для розглянутого прикладу вона дорівнює 36 (5 - 36);
o розраховуються вагомість кожного з розглянутих критеріїв за формулою , для критеріїв записаних у табл. 4.8, відповідно, одержуємо: 0,222; 0,083; 0,195; 0,167; 0,140; 0,055;0,111; 0,027.
На другому етапі будують таблицю оцінки кожного з можливих ділових партнерів за зазначеним комплексом критеріїв (табл. 9). Таблиці аналогічного віщу будують для кожного з можливих партнерів.
Таблиця 9
Критеріальна оцінка можливого ділового партнера
Оцінка Порядкова школа Критерії
1 2 3 4 5 6 7 8 9
4 Лідируючі позиції 1
3 Гарні позиції 1 1 1
2 Середні позиції 1 1
1 Погані позиції 1 1
0 Найгірші позиції 1
У стовпцях з номерами критеріїв (або назвами) проти рядків з відповідною оцінкою проставляють відмітки, які показують позиції розглянутого ділового партнера по кожному оціночному критерію окремо. Ступінь диференціації оціночної шкали може бути різною. Табл. 9 побудована для оцінки одного з розглянутих партнерів, для інших вона буде мати інший вигляд (кількість таблиць повинна відповідати кількості можливих ділових партнерів).
Далі визначають відносну оцінку (на думку експертів) кожного з потенційних партнерів за кожним з виділених критеріїв. Оцінка ділового партнера за розглянутим критерієм визначається за формулою
(22)
де Оі, - показник партнера за критерієм І (оцінка проти мітки "1" у колонці критерію і); Оmax. - максимально можливе значення показника (для розглянутої таблиці це 4).
На третьому етапі будують наступну табл. 10.
Таблиця 10
Оцінка надійності і ризику ділового співробітництва
Оціночні критерії Можливі партнери
1 2 3 4
Якість сировини (0,33) 0,025 0,025 0,025 0,330
Обов'язковість
Loading...

 
 

Цікаве