WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Міжнародна підприємницька діяльність - Курсова робота

Міжнародна підприємницька діяльність - Курсова робота

формою і способом виходу на зарубіжний ринок;
3) різновидом прямого іноземного інвестування;
4) однією з нових форм господарювання для країн з економікою, що активно трансформується на ринкових засадах.
Мотивація і процедура створення міжнародних спільних підприємств формується на макро і мікрорівні. Для промислове розвинених країн вирішальним макроекономічним чинником експортної орієнтації підприємницького капіталу є насамперед баланс імпорту й експорту інвестиційних ресурсів. Його формування і фактичний стан визначаються певними політико-, ресурсо-, та загальноекономічними чинниками, до яких можна віднести: стабільність політичної системи, ступінь втручання уряду в економіку, рівень інфляції та кон-вертованість валюти, стан платіжного балансу, розвиненість фондового ринку, систему оподаткування тощо.
Привабливість міжнародних спільних підприємств зумовлена:
ў збільшенням матеріальних та фінансових ресурсів, виробничих потужностей;
ў сприянням розвитку національної науково-дослідної бази, поширенням передової технології та управлінського досвіду, підвищенням кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів-менеджерів;
ў стимулюванням конкуренції! Пов'язаними з нею позитивними явищами (підриванням позицій місцевих монополій, підвищенням якості імпортозамін-ної продукції та зниженням цін на неї);
ў нарощуванням експортних надходжень у вигляді податків на прибутки спільних підприємств.
Основними мотивами формування й функціонування спільних підприємств як стратегії виходу на міжнародний ринок є:
ў зниження питомих інвестиційних ресурсів і підприємницького ризику за створення і використання нових потужностей;
ў розширення діючих виробничих потужностей;
ў реалізація переваг меншої вартості факторів виробництва і в першу чергу збереження ресурсів;
ў можливість уникнення сезонної нестабільності виробництва і пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції;
ў підвищення ефективності маркетингу і находження нових каналів збуту;
ў проникнення на конкретний територіальний ринок і набуття управлінського досвіду на нових ринках.
Мотивація діяльності безпосередніх партнерів формується внаслідок узгодження їхніх інтересів - виробничо-економічних, маркетингових, екологічних, престижних та особистих. Домінуючими є виробничо-економічні й маркетингові мотивації діяльності партнерів. Проте слід враховувати й інші (мало декларовані та рідко досліджувані) мотиви: екологічні, коли розв'язуються нагальні завдання виведення з експлуатації екологічно брудних (небезпечних для здоров'я людей і довкілля) виробництв; пропагандистські престижі, що притаманні діяльності великих корпорацій (компаній, фірм) за кордоном і міжнародному бізнесу в окремих невиробничих сферах (туризм, сервіс); особисті (персональні), коли спільні підприємства засновуються партнерами однієї національності або на родинних засадах.
Створення спільних підприємств базується на чинному законодавстві України. Цей процес охоплює узгоджені в часі етапи (мал. 3).
Ухваливши заснування міжнародного спільного підприємства, уточнюють (вибирають) сферу його діяльності. Спільне підприємство має задовольняти потреби ринку в певній продукції і її належній якості.
Оцінювання вітчизняного партнера здійснюється за сукупністю показників, що характеризують:
1) рівень якості продукції її конкурентоспроможність на світовому ринку;
2) технічний рівень устаткування, наявність окремих будівель, споруд, вільних виробничих площ, що можуть бути зараховані до статутного фонду при його формуванні;
3) професійну підготовку і спеціалізацію персоналу, необхідного для забезпечення функціонування створюваного спільного підприємства;
4) місце розташування підприємства щодо постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих, забезпечення транспортними комунікаціями;
5) можливий ринок збуту товарів (внутрішній і зовнішній), його обсяги, номенклатуру та прогнозну перспективу.
Пошук зарубіжного партнера.
В першу чергу слід враховувати вихідні умови вітчизняного партнера, що може мати вже досвід роботи із зарубіжним партнером. Це сприятиме прискоренню розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, експортно-імпортної діяльності, поглибленню науково-технічної і виробничої кооперації з іншими зарубіжними фірмами. Діяльність можливих партнерів аналізують за певною системою показників. Для цього використовують: прямі показники (величину активів і їх динаміку, частку власних чи позичених коштів, отриманий прибуток, чисельність працівників, кількість підприємств (філій, представництв фірми), обсяг зарубіжного продажу); опосередковані показники (прибуток щодо поточних витрат виробництва, продуктивність праці, приріст продукції в розрахунку на одиницю інвестицій та ін.).
У результаті отриманого аналізу встановлюються (або припиняються) безпосередні контакти з зарубіжними партнерами і ведуться попередні переговори. Процес переговорів завершується підписанням протоколу намірів, в якому мають бути визначені й зафіксовані такі питання:
ў загальний обсяг виробництва, можливі обсяги поставок на внутрішній і зовнішній ринок;
ў розмір статутного фонду і часток учасників в ньому, співвідношення між власниками і позичковими коштами, можливий банк-кредитор;
ў забезпеченість місцевими кваліфікованими кадрами та можлива потреба у залученні іноземного персоналу;
ў форми і методи організації продажу готової продукції (виробів) та їх післяпродажне технічне обслуговування, його тривалість;
ў забезпечення трансферту прибутку іноземного партнера;
ў джерела надходження і напрямки використання іноземної валюти, у тому числі вільно конвертованої.
Можуть бути й інші питання. Деталізація їх щодо створення міжнародного спільного підприємства здійснюється в процесі підготовки техніко економіч -ного обґрунтування. Приблизні схема і його зміст подані в мал. 4.
У процесі підготовки установчих документів (проектів) слід усвідомити важливість ретельної розробки статуту спільного підприємства, в якому має бути визначено: предмет і цілі діяльності спільного підприємства, його місцезнаходження, склад учасників; розмір статутного фонду і часток партнерів у ньому, порядок його формування; склад і компетенцію органів управління, порядок прийняття рішень та коло завдань, для розв'язанняяких вимагається одностайність думки; порядок припинення діяльності (ліквідації) спільного підприємства.
Вищим органом спільного підприємства є рада, яка формується з осіб, призначених його учасниками, тобто з громадян країн-учасниць. Керівництво поточною діяльністю спільного підприємства здійснює генеральний директор (дирекція), який (яка) призначається радою. Керівником спільного підприємства може бути як представник одного із засновників, так і запрошений спеціаліст. Після завершення переговорів і підписання установчих документів проводиться реєстрація спільного підприємства у відповідній державній інстанції згідно з чинними законодавчими актами. Для реєстрації СП необхідні такі документи:
1) письмова заява одного з учасників, в якій зазначаються всі учасники СП, їхні юридичні адреси, керівні органи, особа, котрій доручено отримати реєстраційне свідоцтво;
2) письмове погодження обласної (міської)
Loading...

 
 

Цікаве