WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Аналіз прямих витрат ( матервальних та на оплату праці) - Курсова робота

Аналіз прямих витрат ( матервальних та на оплату праці) - Курсова робота

.
За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції .Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат (див. Таблицю 2 ) .
Таблиця 2. Витрати за економічними елементами .
Групування затрат за елементами необхідне для того , щоб вивчити матеріалоємкість ,енргоємкість ,трудоємкість , фондоємкість та встановити вплив технічного прогресу на структуру затрат .[2] Поелементний розріз затрат потрібний для визначення їх структури , питомої ваги окремих затрат , визначення розміру національного доходу тощо.Поелементне групування затрат використовують для складання кошторисів , утворення нормативної бази виробництва ,аналізу тощо .Цей план групування затрат є вихідним у формуванні практично всіх вартісних параметрів економіки , визначенні ефективності виробництва .[5] Кожна галузь має свої особливості структурної побудови затрат у розрізі елементів . Наприклад , у добувних галузях висока питома вага на оплату праці , у машинодобуванні матеріальні затрати майже дорівнюють затратам на оплату праці .
Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів , а також витрати на основне і допоміжне виробництво. [4] Групування затрат за статтями калькуляції вказує куди ,на яке ціле та в яких розмірах використані ресурси . Воне необхідне для розрахунку собіртості окремих видів виробів у багатономенклатурному виробництві , встановлення центрів акумулювання затрат та пошуку резервів їх скорочення . Основними положеннями про склад затрат на виробництво не передбачена система групуваня статей затрат .Це питання вирішують сьогодні самі підприємства .Найпоширенішою є слідуюча система групування ( див. Таблицю 3 ).
Таблиця 3. Групування затрат за статтями калькуляції .[3]
Сировина і матеріали ;
Зворотні відходи (відраховуються );
Куповані вироби ,напівфабрикати ;
Паливо та енергія на технологічні потреби ;
Основна зарплата працівників, зайнятих у виробництві ;
Додаткова зарплата працівників, зайнях у виробиві ;
Вірахвання на соціане страхування ;
Відрахування на обов`язкове медичне страхування ;
; Затрати на утримання і експлуатацію машин і
обладнання;
Загальновиробничі затрати ;
Загальногосподарські затрати ;
Втрати від браку ;
Інші виробничі затрати ;
Позавиробничі затрати .
У деяких галузях відхилення від наведеної системи групування затрат у розрізі статей калькуляції значне . За свом складом статті калькуляції можутьбути одноелементними або комплексними ,які складаються з кількох елементів затрат .Таке групування має істотне значення для проведення економічного аналізу , визначення факторів ,які впливають на собівартість продукції в системі внутрішньогосподарського обліку .
За способом перенесення вартості на продукцію витрат поділяються на прямі інепрямі . До прямих витрат належать витрати , пов`язані з виробництвом окремих видів продукції , які можуть бути безпосередньо включені дот їх собівартості . Іншими словами , це вартість усього , що надаються .[3] До них входять:
--матеріальні затрати ,тобто вартість сировини і деталей кінцевого продукту;
--трудові затрати ,тобто витрати на заробітну плату робітникам виробникам за час , затрачений ними на виробництво продукції .
До непрямих витрат належать витрати , пов'язані з виробництвом кількох видів продукції , вони включають до собівартості шляхом розподілення пропорційно відповідній базі. Параметри розподілу визначають у галузевих рекомендаціях , інструкціях . Ними можуть бути : маса сировини або матеріалів, сума затрат за якоюсь ознакою (оплата праці ,технологічна собівартість ) . Непрямі витрати називають також накладними , до них включають оренду приміщень і обладнання ,витрати на електроенергію і опалення ,виплату зарплати персоналу ,безпосередньо не зайнятому у виробництві продукції ,витрати на утримання офісу (плата за телефон , поштові послуги , канцелярське обладнання ), затрати на реалізацію продукції , відсоткові ставки по кредитам .Розподіл затрат на прямі і непрямі дозволяє управляти собівартістю продукції . Знизити собівартість можна як за рахунок зниження непрямих затрат , так і за рахунок збільшення обігу виробництва і реалізації продукції .
За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні і умовно-постійні . До умовно-змінних належать витрати , абсолютна величина яких зростає із збільшенням обігу виробництва і зменшується із його зниженням . До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину і матеріали , покупні комплектуючі вироби , напівфабрикати , технологічне паливо і енергію , на оплату праці робітникам ,зайнятим у виробництві продукції тощо . Їх "поведінку " в залежності від обсягу виробництва можна представити графічно [5] (див. Графік 1 ) :
Умовно-постійні -це витрати , абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням )випуском продукції істотно не змінюється . До умовно-постійних належать витрати , пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничої діяльності цехів , а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва .
На графіку 2 зображені разом крива постійних затрат ( Fixed Cost ) , крива змінних затрат VC (variable Cost ) та загальні затрати ТС ( Total Cost ) [7]
ТС=VС+FС
Графік 2 . "Поведінка" змінних , постійних і загальних затрат .
Слід пам'ятати , що постійні затрати є незмінними тільки в межах певного діапазону обсягу виробництва . Тому їх часто називають умовно-постійними . Діапазон , у межах якого "поведінка " постійних затрат не змінюється , називається областю релевантності . [5] При обсягу виробництва столів , наприклад , від 500 до 5000 шт. , постійні затрати - 36000 грн. за рік . Якщо обсяг виробництва буде більше релевантного діапазону , ( тобто більше 5000 шт. ) , то будуть потрібні додаткові затрати на оренду і постійні затрати збільшаться . Тому і у деяких джерелах наведена класифікація витрат за ступенем залежності від прийняття рішень - релевантні і нерелевантні .
В ринковій економіці затрати ще класифікують на бухгалтерські (явні ) і альтернативні (неявні ) [1] , [2] .
Бухгалтерські затрати - це фактичні затрати на виробництво певної кількості продукції , затрати факторів виробництва за цінами їх придбання .
Неявні затрати - це альтернативні суми грошей , які можна було б стримати при іншому використанні ресурсів .
Для виміру затрат на одиницю продукції використовують категорії середніх загальних затрат (АTC=TC/Q ) ,середніх постіцйних затрат (AFC=TFC/Q) ,середніх змінних затрат (АVC=TVC/Q ) . Середні затрати важливі для визначення прибутковості фірми :якщо ціна дорівнює середнім затратам , то фірма має кульовий ефект , прибуток відсутній . Якщо ціна менше середніх затрат , то фірма несе збитки і навпаки .[1]
З метою встановити максимальний обсяг виробництва , на який може розраховувати фірма , розраховують маржінальні затрати . Маржінальні затрати (МС = ТС/ Q) - це додаткові затрати на виробництво кожної додаткової одиниці у порівнянні з існуючим обсягом випуску . Вони дуже важливі для стратегії фірми .
Дуже важливою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за собівартістю. Існують затрати, які включаються до собівартості і які не
Loading...

 
 

Цікаве