WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → 1.Горизонтальний та вертикальний поділ праці на підприємстві. 2.Формування та розподіл прибутку виробничого підрозділу підприємства. 3.Оплата праці як - Реферат

1.Горизонтальний та вертикальний поділ праці на підприємстві. 2.Формування та розподіл прибутку виробничого підрозділу підприємства. 3.Оплата праці як - Реферат

підготовкою. Вони можуть успішно виконувати важку роботу. Інші ж від природи не мають достатніх фізичних сил для важкої роботи, але здатні виконувати роботу, де переважає частка розумової праці. У таких людей є здібності до аналітичної розумової діяльності. Поділ праці дає можливість це враховувати.
" По-третє, спеціалізація на виконанні певної роботи формує кваліфікацію працівника. Давно відомо, що у більшостівипадків людина не може однаково спритно виконувати багато видів діяльності. Проте вона може досягти неабиякої майстерності у деяких видах робіт.
" По-четверте, спеціалізація у виконанні виробничих функцій веде до економії часу, позбавляє виробництво від зайвих витрат, особливо під час зміни одного виду діяльності іншим видом.
" По-п'яте, спеціалізація дає можливість краще використовувати регіональні особливості.
Проте спеціалізація має не лише переваги. Вона несе з собою і деякі негативні наслідки. У ряді випадків спеціалізація в промисловості робить працю робітників монотонною і нудною. Робітнику протягом дня, місяця, року треба виконувати одноманітну роботу - закручувати гайки або монтувати якусь одну деталь.
Уникнути монотонної праці можна іноді за допомогою автоматизації, впровадження промислових роботів. Однак не в усіх випадках це можливо. Позитивні результати має і зміна виду праці.
Недоліком спеціалізації економісти називають також залежність суспільства від спеціалізованих працівників. "Страйки докерів або водіїв вантажних автомашин здатні дуже швидко привести до нестачі товарів", - зазначають Кемпбел Макконел і Стенлі Брю.
Поділ праці, який здійснюється між підприємствами і галузями, іноді дуже важко врахувати. Виникають непередбачені диспропорції між ланками спеціалізованого виробництва. В одних підприємствах і регіонах виникають надлишки спеціалізованої продукції, що створює проблему їхньої реалізації, а в інших відчувається гостра нестача комплектуючих деталей і вузлів, що стримує розвиток виробництва.
Проте в кінцевому підсумку спеціалізація забезпечує більше переваг, ніж недоліків, і людство використовує цю форму організації виробництва для підвищення продуктивності праці.
Спеціалізація тісно пов'язана з кооперуванням, розвиток якого заснований на посиленні та поглибленні спеціалізації.
На основі відокремлення виробництва певної продукції на ряді підприємств виникли нові галузі промисловості, для яких характерний особливий виробничий апарат.
Тепер у промисловості існують три види спеціалізації:
ў предметна - спеціалізація підприємства на виготовленні однорідної закінченої продукції;
ў подетальна - виробництво окремих частин і деталей головного продукту;
ў технологічна (стадійна) - відокремлення окремих стадій єдиного технологічного циклу (рис. 1).
Рис. 1. Форми і зміст спеціалізації у промисловості
Основні галузі визначають спеціалізацію господарства, регіонів, областей, їхня частка в товарній і валовій продукції, матеріальних і трудових витратах найвища.
Додаткові галузі створюються для раціональнішого використання робочої сили, засобів праці та відходів виробництва основних галузей.
Підсобні галузі призначені для обслуговування основних і додаткових галузей, а також для переробки продукції, яка швидко псується і погано транспортується.
У сільському господарстві склались такі основні форми спеціалізації:
" зональна (територіальна] - виробництво в регіоні тих видів продукції, для яких є найсприятливіші природні та економічні умови;
" господарська - спеціалізація агропромислових і сільськогосподарських підприємств на виробництві певного виду продукції;
" внутрішньогосподарська - відокремлення підрозділів підприємств з виробництва чітко визначених видів продукції (або робіт);
" технологічна (стадійна) - перетворення окремих стадій (часткових процесів) єдиного виробничого процесу будь-якого кінцевого продукту на самостійні виробництва;
" внутрішньогалузева - господарства або їхні підрозділи займаються виробництвом різних продуктів, що є продукцією однієї галузі.
Спеціалізація сприяє розвитку масового виробництва. На спеціалізованих підприємствах є можливість організувати поточне виробництво, застосувати продуктивніше устаткування і краще його використовувати, механізувати і автоматизувати виробничі процеси. Це забезпечує значне зростання продуктивності праці та зниження витрат підприємств.
2. Формування та розподіл прибутку виробничого підрозділу підприємства.
Одним з важливих показників, що характеризує кінцеві результати діяльності підприємств, є прибуток.
Прибуток - це грошове вираження різниці між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво
В умовах ринкової економіки значення прибутку істотно зростає.
По-перше, раніше прибуток розглядався як грошове вираження додаткового продукту. Це означало, що він не міг бути використаний для задоволення особистих потреб людини. Сьогодні прибуток уже не вважають тільки додатковим продуктом. Частина прибутку може становити винагороду такого специфічного чинника, як підприємництво (так званий нормальний прибуток). Крім того, працівники підприємства також можуть брати участь у розподілі прибутку, який далі використовується для задоволення особистих потреб. Отже, не весь прибуток є додатковим продуктом.
По-друге, деякі економісти визначали прибуток як частину чистого доходу. Іншу частину чистого доходу відносили до податку з обороту, який був одним з головних складових доходу державного бюджету. Сьогодні податок з обороту не застосовується, і тому прибуток уже не є частиною чистого доходу.
В умовах ринкової економіки прибуток є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності.
Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел:
1) продаж (реалізація) продукції
2) продаж іншого майна
3) позареалізаційні операції.
1) Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору).
Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.
2) прибуток від продажу
Loading...

 
 

Цікаве