WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Нормування праці на підприємсті - Курсова робота

Нормування праці на підприємсті - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Нормування праці на підприємсті
ЗМІСТ
1. Вступ
2. Принципи організації праці.
3. Робочий час і його основні елементи.
4. Діагностика робочого часу.
5. Нормування часу робітників.
6. Планування часу керівників і спеціалістів.
6.1. Способи підвищення ефективності використання
робочого часу керівників.
7. Методика встановлення інших норм праці.
8. Список використаної літератури.
Вступ
Праця являє собою доцільну діяльність людей, ціллю якої є створення матеріальних і духовних благ. Затрати праці на створення цих цінностей повинні мати кількісну оцінку, тому, що в масштабі суспільства дістають визнання тільки ті з них, що відповідають суспільно необхідному часу, тобто часу, необхідному на виготовлення даного виробу при суспільно нормальних умовах виробництва при середньому рівні цілісності й інтенсивності праці.
Безпосередньо на рівні підприємств суспільно необхідний час виступає як необхідний час - робочий час що необхідний для виготовлення одиниці продукції в конкретних організаційно-технічних умовах даного підприємства робітниками відповідної кваліфікації при нормальній інтенсивності праці.
Ці умови на підприємствах різноманітні, тому різняться і необхідні затрати часу, рівень яких може бути вище або нижче суспільно необхідних затрат. Відповідно будуть різноманітними і фактичні витрати.
Нормування праці це визначення її необхідних затрат на виготовлення одиниці продукції в конкретних організаційно технічних умовах. Ціллю нормування праці є найбільш точне визначення необхідних затрат, а відповідно і результатів праці і їх відбиток у нормах праці.
Ціллю даної курсової роботи є висвітлити суть нормування праці на підприємстві, показати методи і прийоми що використовуються для досягнення даної мети, а також вказати шляхи підвищення продуктивності праці на підприємстві.
Принципи організації праці.
Організація праці - система мір спрямованих на більш повне й ефективне використання трудових і матеріальних ресурсів.
Головна ціль організації праці - створення умов для росту продуктивності праці. Тому правильна організація праці повинна враховувати такі завдання:
- техніко-економічне завдання - створення умов праці для ефективного використання робочого часу, трудових навиків і досвіду робітників, а також створення умов для найбільш ефективного використання устаткування й інших матеріальних засобів,
- соціальна - створення гігіїєнічних і безпечних умов праці. Охорона праці з метою зробити її привабливою і творчою.
Охорона праці здійснюється по таких основних напрямках:
- кооперація праці в професійно-кваліфікваному, технологічному і функціональному аспектах; нормування
- праці як основа її організації;
- матеріальне і моральне стимулювання робітників за поліпшення якісних і кількісних показників їхньої праці;
- добір, підготування і підвищення кваліфікації кадрів, включаючи вивчання сучасних прийомів і методів праці;
- організація робочих місць, включаючи поліпшення умов праці.
У нашій країні не приділяється належної уваги виборові, підготуванню і підвищенню кваліфікації робітників. Деякою мірою це пов'язано зі складність переходу до ринкових відносин. Постійні зміни попиту і пропозиції товарів і послуг і самої робочої сили потребують її великої рухливості, мобільності, у тому числі фахової і кваліфікаційної. Від якісного складу кадрів в організації багато в чому будуть залежати і результати їхньої роботи.
Аналізуючи організацію праці на підприємствах, можна виділити основні принципи організації праці:
- пропорційність
- ритмічність
- безперервність
- узгодженість.
Робочий час і його основні елементи.
Під робочим часом розуміється тривалість участі людини в організованому трудовому процесі, протягом якого вона повинна виконувати свої виробничі або службові обов'язки. Він вимірюється тривалістю робочого дня, робочого тижня, робочого місяця, робочого року і звичайно регулюється національним законодавством, що визначає його граничний розмір за календарний період, яким частіше усього є тиждень. Час, витрачений понад нормальний розмір, рахується понаднормовим і повинен оплачуватися по підвищених розцінках.
У залежності від віку й умов праці для окремих категорій робітників законодавчо встановлюється скорочений робочий час. У першу чергу це відноситься до осіб молодших 18 років, осіб, зайнятих на важкій і шкідливій роботі, і ін.
Якщо характер виробничих процесів дозволяє, робочий час може бути неповним, гнучким або ковзним і реалізуватися у відповідному підході до організації робочого дня або тижні.
Так, неповний день (тиждень) охоплює лише частину робочого дня (тижня) нормальної тривалості з відповідним зниженням їхньої оплати. Частину часу, що залишився, при цьому може бути зайнята іншою людиною. Гнучкий графік роботи замість точної фіксації моменту її початку і кінця передбачає визначені проміжки часу, протягом яких вона може починатися і закінчуватися, а також період, коли співробітники обов'язково повинні бути присутнім на робочому місці. Змінний графік припускає можливість зрушувати момент його початку і закінчення в порівнянні з прийнятими в організації стандартами, що звичайно має місце при повторазмінній роботі.
Неповний день, гнучкий і змінний графік роботи, поділ її серед декількох співробітників, частковийе виконання ними обов'язків вдома й ін., тобто гнучкий режим праці, стають можливими в умовах появи новітніх засобів зв'язку: пейджинговой, факсимільної, підключенню до комп'ютерних мереж.
Самий робочий час складається з часу роботи і часу перерв. У перше включається основний, допоміжний, підготовчо-заключний час і час обслуговування робочого місця. Друге складається з часу технологічних і часу організаційних перерв.
Протягом основного часу досягається безпосередня ціль даного трудового процесу. Допоміжний час охоплює виконання дій, пов'язаних із забезпеченням основної роботи, і разом з основним складає оперативний час.
Час обслуговування робочого місця витрачається на підтримку його в належному стані. Воно, у свою чергу, може ділитися, хоча далеко не завжди, на організаційне і технологічне. У його рамках здійснюється складання, наведення порядку, сортування матеріалів, підготування до роботи устаткування.
Нарешті, деякі види трудових операцій потребують витрати підготовчо-заключного часу. Наприклад, лікарю перед оглядом кожного хворого і після його завершення необхідно мити руки.
Перерви також неоднорідні. Насамперед, необхідно говорити про технологічні перерви,
Loading...

 
 

Цікаве