WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Капітал. Виробничі фонди і нематеріальні ресурси - Реферат

Капітал. Виробничі фонди і нематеріальні ресурси - Реферат

Тому необхідно проаналізувати соціально-економічний зміст таких елементів загальної формули капіталу, як гроші і товар.
Капітал - це само зростаючі гроші. Гроші самі по собі не є капіталом, вони можуть перетворюватися в капітал. Вони перетворюються в капітал, коли знаходяться на ринку продавця робочої сили і авансуються на її придбання.
Відомо, що товар має дві властивості - споживну вартість і вартість. Оскільки вартість товару є уречевлена в ньому суспільно необхідна праця, то вона не може бути джерелом додаткової вартості. Джерело додаткової вартості слід шукати в споживній вартості того товару, який придбає підприємець на ринку. Для цього йому необхідно знайти на ринку такий специфічний товар,споживання якого створювало б вартість більшу, ніж його власна. Таким товаром є робоча сила. Отже, головною умовою перетворення грошей в капітал є перетворення робочої сили в товар, предмет купівлі-продажу.
Щоб перетворити звичайні грошові знаки на капітал потрібно:
По-перше, виробник повинен вступити у зносини з іншими виробниками з приводу купівлі засобів виробництва.
По-друге, якщо його наявного капіталу не достатньо для організації ефективного виробництва, йому доведеться звертатися до кредитних установ, щоб взяти необхідну суму грошей у борг.
По-третє, він повинен найняти необхідну кількість працівників, щоб забезпечити ефективне функціонування засобів виробництва, якщо цього потребують обсяги виробництва.
Отже, перетворюючи свої гроші в капітал, виробник повинен вступити в економічні стосунки з підприємствами, що виробляють необхідні товари і послуги, та з індивідами, що в силу певних причин отримують засоби для існування не за допомогою власної підприємницької діяльності, а шляхом найму за гроші.
Таким чином, капітал - це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні відносини, скільки соціально-економічні, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов. Такими умовами є:
1) високорозвинені товарне виробництво і обіг;
2) наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення;
3) зосередження у частини господарюючих агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;
4) відсутність власних засобів виробництва у частини господарюючих агентів, що змушує їх найматися.
Форми капіталу
Форм капіталу багато, тому, що він постійно змінює свою форму. Капітал виступає то у формі певної суми грошей, то у формі засобів виробництва, то у формі засобів існування найманих робітників, то у формі готової продукції на складі, то, врешті у формі товарів, готових на продаж у яку б форму капітал не прибирався, він завжди є засобом експлуатації, засобом виробництва його власником додаткової вартості.
У процесі збільшення вартості бере участь весь капітал, однак, бере різну участь. Засоби виробництва виступають лише засобами застосування робочої сили і матеріалізації праці найманої робочої сили. Їх вартість лише переноситься на вироблюваний товар, залишаючи його вартість незмінною, постійною. Та частина капіталу, яка перетворюється у засоби виробництва, - постійний капітал. К. Маркс назвав їх так і позначив буквою "c" (від початкової букви латинського слова c o n s t a n t - "постійний"). Постійний капітал бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, виступає при цьому фактором виробництва, споживання вартостей, але не бере участі у процесі збільшення вартостей, а відповідно не створў додаткової вартості.
Інша частина затрат капіталіста, яка авансується на придбання робочої сили і яка змінює свою вартість у процесі виробництва, має назву змінного капіталу V ("various - "змінний"). Лише він збільшує первісну вартість, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює надлишок понад ввласну вартість, тобто додаткову вартість.
Змінний капітал у процесі виробництва набуває форми робочої сили. Вона не лише створює працею споживні вартості, а й зберігає вартості спожитих засобів виробництва, переносить їх на продукт як складові частини його вартості. Отже, вирішення проблеми джерела зростання капіталу є робоча сила. Вступаючи у відносини найму, людина за гроші відчужує свій товар на основі його вартості, що становить основу заробітної плати. Споживання цього товару відбувається у процесі виробництва, і тому вартість, що її створює виробник завдяки абстрактному характеру своєї праці, зовсім не збігається з вартістю, еквівалент якої він отримує у вигляді платні. Інакше підприємцю немає сенсу наймати робітника. Отже, вартість, створена робочою силою, повинна бути більшою, ніж вартість самої робочої сили.
Місячна вартість робочої сили, необхідної для виробництва певних елементів комп'ютерів, становитиме 60 тис. г. о., але чистий дохід становить 130 тис. г. о. Це означає, що робітник отримує за свою працю не повну вартість продукту, створеного ним, а лише певну частину, величина якої в цілому достатня для відтворення працівника як такого. Цей надлишок над вартістю робочої сили К. Маркс назвав додатковою вартістю. Виходячи з цього, структура вартості товару, що вироблений за умов застосування найманої праці, буде такою:
W = C + V + m,
де W - вартість товару;
С - вартість постійного капіталу, перенесена на продукт;
V - вартість змінного капіталу;
m - додаткова вартість.
Висновок про те, що нову вартість в цілому і додаткову зокрема створює робоча сила, а засоби виробництва лиш переносять свою вартість на продукт, не означає, що постійний капітал не відіграє ніякої ролі у виробництві додаткової вартості. Тому, що процес праці неможливий без знарядь і предметів праці, отже, і виробництво вартості і додаткової вартості без них неможливе. І навпаки, без живої праці, носієм якої є робоча сила, засоби виробництва не можуть функціонувати.
Оскільки додаткова вартість створюється робочою силою,, то ступінь зростання капіталу слід вимірювати відношенням додаткової вартості до змінного капіталу:
mІ = m / V,
де mI - норма додаткової вартості;
m - додаткова вартість;
V - змінний капітал.
Норма додаткової вартості - це відсоткове відношення додаткової вартості до змінного капіталу.
Поряд з торгівлею товарами в капіталістичному суспільстві торгують і грішми. Бо гроші тут крім споживної вартості, яку вони мають як гроші, набувають додаткову споживну вартість - приносять дохід, функціонують як капітал. Цей дохід - це процент. У функціональних капіталістів дуже часто з'являються вільні гроші. З іншого боку, у капіталістів та інших громадян суспільства часто виникає тимчасова потреба в грошах. Тому
Loading...

 
 

Цікаве