WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → 1.Класифікація підприємств малого бізнесу. 2. Спільні підприємства – системи малого бізнесу. 3.Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств - Реферат

1.Класифікація підприємств малого бізнесу. 2. Спільні підприємства – системи малого бізнесу. 3.Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств - Реферат


Контрольна робота
1.Класифікація підприємств малого бізнесу
Основними організаційно-правовими суб'єктами малого бізнесу є господарські товариства і суспільства, що функціонують у різних галузях економіки. Класифікація виділяє такі організаційно-правові форми суб'єктів малого бізнесу: повні товариства, товариства на вірі (командитні), обмежене товариство (товариства з обмеженою відповідальністю), відкриті і закриті акціонерні товариства. Аналізуючи практику функціонування суб'єктів ринкової економіки в окремих розвитих країнах, можна привести наступні організаційно-правові форми суб'єктів малого бізнесу:
Таблиця 1
Основні організаційні форми суб'єктів малого бізнесу
Країна Організаційно-правові форми підприємства
Великобританія Індивідуальне підприємство
Асоційовані власники
Обмежені компанії
Франція Індивідуальне підприємство
Акціонерна компанія
Обмежене товариство
США Одноособове володіння
Товариство
Корпорація
Німеччина Індивідуальна трудова діяльність
Партнерство
Малі акціонерні товариства
Як видно з таблиці, найбільш розповсюдженою організаційною формою малого бізнесу є індивідуальне підприємство.
Перевагами цієї організаційно-правової форми комерційних організацій є:
- повна самостійність, воля й оперативність дій, що не вимагає для прийняття рішень одержання згоди партнерів;
- зацікавленість у завзятій роботі, у ретельному власному контролі над справами, у прийнятті обміркованих рішень, тому що всі доходи надходять до єдиного власника підприємства;
- конфіденційність діяльності.
Але поряд з достоїнствами цієї організаційної форми їй властиві і недоліки, яким відносяться:
- обмеженість залучення значних фінансових засобів;
- повна майнова відповідальність за борги у випадку банкрутства;
- недовіра з боку державних установ і великих підприємств;
- слабість керування. Звичайно власник є керуючим із усіх питань: економічним, фінансовим, кадровим і ін. Як правило, власникам не вистачає професійних знань і досвіду;
- труднощі в одержанні кредиту;
- високий рівень банкрутства.
А тепер більш докладно зупинимося на характеристиці видів підприємств малого бізнесу в Україні.
Повним товариством визнається товариство, учасники якого (повні товариші) відповідно до ув'язненого між ними договором займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність по його зобов'язаннях своїм майном. Це означає, що якщо приватна особа ввійшла в товариство на правах одного з засновників, то випадку банкрутства в нього буде конфісковане все особисте майно, що виходить за рамки життєво необхідного: картини, меблі, ювелірні вироби і т.д. Учасниками повного товариства можуть бути фізичні особи, зареєстровані як індивідуальних підприємців, чи юридичні особи як комерційні організації. Договір про їхню спільну діяльність у якій-небудь області вже можна розглядати як утворення такого товариства. Таким чином, установчим документом повного товариства є установчий договір, що повинний бути підписаний всіма учасниками повного товариства. В установчий договір повинні бути включені наступні обов'язкові зведення:
- порядок спільної діяльності по створенню повного товариства;
- про розмір, склад, терміни і порядку внесення внесків;
- найменування повного товариства і місце його перебування.
Повне товариство повинне мати фірмове найменування, що містить або імена всіх його учасників і слова "повне товариство", або ім'я одного чи декількох учасників з додаванням слів " і компанія" і слова "повне товариство".
Керування повним товариством здійснюється за спільною згодою всіх його учасників; кожен учасник повного товариства має один голос. Але бувають випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників, у такому випадку буде інший порядок визначення кількості голосів його учасників при прийнятті рішень.
Кожен учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо установчим договором не встановлено, що всі учасники повного товариства ведуть справи спільно, або ведення справ доручене окремим учасникам. При спільному веденні справ його учасниками для здійснення кожної угоди необхідна згода всіх учасників. Якщо ведення справ повного товариства доручено доручається одному обличчю, то інші учасники для здійснення угоди повинні мати доручення від імені, на якого було покладене ведення справ товариства.
Важливою особливістю повного товариства є положення про те, що його учасники несуть відповідальність своїм майном по зобов'язаннях товариства, а учасник повного товариства, що не є його засновником, нарівні з іншими учасниками відповідає по зобов'язаннях, що виникло до його вступу в повне товариство. У теж час учасник, що вибув з повного товариства, відповідає по зобов'язаннях, що виникло до моменту його вибуття, нарівні з учасниками, що залишилися, протягом двох років після його відходу.
Припинення діяльності повного товариства може бути здійснене шляхом його чи реорганізації ліквідації відповідно до закону. Повне товариство може функціонувати, якщо в його складі є хоча б два учасники. Якщо ж у складі повного товариства залишається один учасник, то повне товариство повинне бути ліквідоване.
Товариство командитне - модифікована форма повного товариства. Командитним визнається товариство, у якому поряд з учасниками, що здійснюють підприємницьку діяльність і відповідають по зобов'язаннях товариства своїм майном (повними товаришами), мається один чи трохи учасників, відповідальність яких обмежується їхніми внесками в суспільство. Такі учасники, що ризикують лише в межах свого внеску, є зовнішніми учасниками і називаються командистами. Вони не приймають участі в здійсненні товариством підприємницької діяльності.
Головною особливістю командитного товариства є положення повних товаришів, що беруть участь у діяльності товариства. Так, усі повні товариші підписують установчий договір про створення товариства на вірі, керують їм, несуть відповідальність по його зобов'язаннях усім своїм майном. Вкладники ж не мають права брати участь у керуванні і веденні справ товариства на вірі, заперечувати дії повних товаришів по керуванню. Однак вони несуть обов'язки і мають права, як і повні товариші в командитному товаристві.
Вкладник має право:
одержувати частина прибутку товариства;
знайомитися з річними звітами і балансами товариства;
по закінченні фінансового року вийти з товариства й одержати свій внесок у порядку, передбаченому установчим договором;
передати свою частку в складовому чи капіталі її частина іншому чи вкладнику третьому обличчю.
Учасниками товариства на вірі як повних товаришів можуть бути індивідуальні чи підприємці комерційні організації, а як вкладників - громадяни і юридичні особи. Державні органи й органи місцевого самоврядування не вправі виступати вкладниками товариства на вірі. Учасник повного товариства неможе повним товаришем у товаристві на вірі, а повний товариш у товаристві на вірі не може бути учасником повного товариства.
Установчим документом товариства на вірі є установчий договір, що підписується всіма повними товаришами. Він повинний містити в собі наступне:
- умови про розмір і склад складового капіталу товариства;
- про розмір, склад, терміни і порядку внесення внесків;
- про сукупний розмір внесків, внесених вкладниками.
Крім того, в установчому договорі повинний бути встановлений порядок одержання вкладниками частини прибутку, умови одержання вкладниками свого внеску при
Loading...

 
 

Цікаве