WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Підприємство як об'єкт і суб'єкт ринкової економіки - Реферат

Підприємство як об'єкт і суб'єкт ринкової економіки - Реферат

зарплату.
Прийнято вважати, що оптимальними є такі розміри, що забезпечують найбільш сприятливі умови для використання досягнень науки і техніки при мінімальних витратах виробництва і при цьому досягається ефе-ктивне виробництво високоякісної продукції.
Підприємство являє собою таку форму організації господарства, при якій індивідуальний споживач і виробник взаємодіють за допомогою ринку з метою рішення трьох основних економічних проблем: що, як і для кого робити.
При цьому ніхто з підприємців і організацій свідомо рішенням цієї тріади економічних проблем не за-йнятий (кожний вирішує в стихії ринку на індивідуальному рівні).
У ринковій системі усі має ціну. Різні види людської праці також мають ціну ( рівень зарплати, тариф на послуги. Ринкова економіка для неусвідомленої координації людей і підприємств через систему цін і рин-ків. Якщо узяти всі різноманітні ринки, то одержимо широку систему, що стихійно забезпечує рівновагу цін і виробництва шляхом проб і помилок.
По засобах узгодження між покупцями і продавцями (попиту та пропозиції) на кожнім з цих ринків рин-кова економіка вирішує одночасно всі три проблеми:
1) що робити? ( визначається щоденно голосуванням за допомогою грошей (шляхом вибору покупцем товару і його покупки);
2) як робити? ( визначається конкуренцією між виробниками (кожний прагне використовувати новітні тех-нології, виграти цінову конкуренцію і збільшити прибуток, знизити витрати виробництва);
3) для кого робити? ( визначається співвідношенням попиту та пропозиції на ринках, факторами вироб-ництва (робоча сила і засоби виробництва).
Ці ринки визначають рівень зарплати, ренти, відсотка і прибули, тобто джерел, з яких складаються доходи. Виробник установлює свої ціни, переміщаючи свій капітал у галузі з високим прибутком і залишаю-чи нерентабельне виробництво товару. Усе це і визначає, що робити. Прибуток тут - вирішальний фактор функціонування ринкового господарства.
Відповідно до форм власності на Україні можуть діяти підприємства наступних видів:
1. індивідуальні, засновані на особистій власності і на його праці (без наймання);
2. сімейні, засновані на власності і праці громадян однієї родини, що проживають спільно;
3. приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина з правом наймання робочої сили;
4. колективне, засноване на власності трудового колективу, чи кооперативу іншого статутного суспіль-ства;
5. державне чи комунальне, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;
6. державне підприємство, засноване на республіканській (загальнодержавної) власності;
7. спільне, засноване на базі об'єднання майна різних форм власності (змішана форма власності).
У залежності від обсягів виробництва, кількості робітників підприємство може бути малим, середнім, великим. Малі підприємства - чисельністю до 200 працюючих (у промисловості і будівництві), до 50 чоло-вік (В інших галузях виробничої сфери), до 100 чоловік (у науці), до 25 чоловік (невиробнича сфера), до 15 чоловік (роздрібна торгівля).
Підприємства мають право поєднувати свою виробничу, наукову і комерційну діяльність і створювати наступні об'єднання:
1. асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатися у виробничу діяльність кожного з її учасників;
2. корпорація - договірне об'єднання на основі сполучення виробничих, наукових і комерційних інтере-сів з делегуванням окремих повноважень, центральним регулюванням діяльності кожного з учасників;
3. консорціум - тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети;
4. концерн - статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, бан-ків, торгівлі й ін. на основі повної залежності від одного чи групи підприємців.
Кожне підприємство для рішення задач, зв'язаних з виробництвом і реалізацією товарів і наданням по-слуг, повинне бути укомплектовано визначеною кількістю людей, здатних виконувати ці роботи. Зайняті сус-пільною працею на підприємстві працівники, інженери і службовці утворять трудові колективи цих підпри-ємств. У політично-економічному розумінні трудовий колектив ( це сукупний працівник підприємства й одно-часно суб'єкт економічних відносин, що здійснює загальну діяльність у державних, колективних, кооперати-вних, часток підприємствах, спрямовану на задоволення як особистих, так і колективних, суспільних по-треб.
Трудовий колектив є складною організаційною і соціально-економічною структурою, у котру входять працівники цехів, бригад і інших підрозділів підприємства. Для координації, погодженості між ними створю-ється відповідна система керування.
Перехід від командно-адміністративної системи керування до економічних методів на всіх рівнях вима-гає широкої демократизації всієї системи господарської діяльності, здійснення керування через інтереси, всебічну активізацію працівників ( членів трудового колективу. Тому велике значення має впровадження на підприємстві самоврядування.
Ідея самоврядування трудових колективів зв'язана з необхідністю демократизувати систему керуван-ня виробничим процесом на підприємстві. Поки трудовий колектив не має достатніх повноважень власника, він лише виступає в ролі хазяїна, не будучи їм реально. І він не стане їм, поки не будуть анульовані всі акти, що закріплюють відчуження працівника від засобів виробництва.
2) Внутрішньогосподарська структура підприємства й оборот його виробничих фондів
Головна задача підприємства ( задовольняти в чому-небудь суспільної потреби даного регіону, одер-жуючи при цьому прибуток, за рахунок якої і задовольняються соціальні й економічні інтереси даного колек-тиву і власника майна підприємства.
Кожне підприємство, фірма, об'єднання незалежне від форм власності діє на основі господарського (комерційного) розрахунку. Принципи госпрозрахунку:
1. самофінансування;
2. самозабезпечення;
3. матеріальна зацікавленість;
4. економічна відповідальність;
5. воля господарської діяльності;
6. конкуренція між товаровиробниками, контроль за їхньою господарською діяльністю.
Комерційний розрахунок ( цеекономічна категорія товарного виробництва, що відбиває складну сис-тему економічних відносин, що виникають у процесі використання засобів виробництва, реалізації продукції, при розподілі і використанні отриманого доходу, прибутку.
Перехід до ринкових відносин господарювання загострює проблему пошуку шляхів підвищення стабі-льності роботи підприємств. Найбільш важливим стабілізуючої й одночасно з цим мало вивченим фактором є створення внутрішньогосподарської (щодо підприємства) інфраструктури, що відповідає сучасним вимо-гам, що висуваються до умов і характеру праці, взаємозв'язку інтересів окремих працівників і колективів, соціально-психологічному обстановці. Недостатнє приділення уваги цим вимогам як при створенні нових, так і в процесі організації функціонування діючих підприємств приводить до того,
Loading...

 
 

Цікаве