WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка підприємства → Особливості формування і розвитку української економічної думки, її основні напрямки і школи - Реферат

Особливості формування і розвитку української економічної думки, її основні напрямки і школи - Реферат

все менше беззастережних прихильників загально-філософської концепції класиків щодо "природнього права" людини та відповідно індивідуалістичного "економічного егоїзму", натомність, все більшої популярності набувають, з одного боку, ідеїДжона-Стюарта Мілля, а з другого боку - концепції засновників німецької школи - Фрідріха Ліста, Бруно Гільдебранта та ін.
Посиленню уваги українських політекономів до соціального та історичного аспектів у трактуванні економічних явищ та законів значною мірою сприяв вплив економічної теорії марксизму. Особливо це виявилось у творчості таких відданих прихильників марксизму, якими були в Україні, зокрема, перший його глибокий коментатор та популяризатор, проф. Київського університету Микола Іванович Зібер та проф. Харківського університету Микола Миколайович Коссовський. Щодо М.Зібера, він поділяє марксистську точку зору на історичну обумовленість економічних законів та минущий характер капіталізму, заміну його планомірною діяльністю, що повинна прийти "на зміну хаотичному та безтямному веденню господарства егоїстичним шляхом" Проте цього методу М.Зібер не сприйняв, далеко відходячи від нього у своїх уявленнях, баченні майбутнього суспільства та шляхів до нього.
М.Коссовський, подібно до М.Зібера, вважав, що історична розробка господарських явищ "розвіяла на порох ілюзії класиків", що "становленням вічних непорушних
природніх законів є, безперечно, одним з найбільш слабких місць класичної політичної економії". Як і М.Зібер, він не
став діалектичним матеріалістом, залишившись у цілому на засадах еволюціонізму.
Щоб краще уявити мотиви, які визначали відношення
тих чи інших українських економістів до марксизму, а також
до інших новітніх на той час - австрійської, етичної та соціально-політичної шкіл, потрібно взяти до уваги не тільки
їх відданість або критичне ставлення до уявлень класичної школи, але й той складний процес теоретичної переорієнтації, який на Заході, по-суті, вже завершився і який продовжувала бурхливо переживати політична економія в Україні та Росії. Економічна література того часу відбиває всю складність теоретичних переживань української політичної думки. Від того, яким теоріям класичної школи та її відгалужень віддавав перевагу той чи інший економіст, як правило, залежало і його відношення до новітніх на той час шкіл - нової німецької, австрійської та ін., а також марксизму. При цьому марксизм відігравав роль інтенсивного каталізатора у цьому складному процесі вибору й визначення шляхів подальшого розвитку політико-економічного знання в Україні.
Характерною рисою розвитку політико-економічної думки в Україні в останній третині 19ст. Стає все більш відчутний відхід від канонів трудової теорії цінності класиків і разом з тим поглиблення критичного аналізу розвитку цієї теорії марксизмом. Негативну позицію стосовно трудової теорії цінності зайняв проф. М.Бунге - фундатор всесвітньо відомої Київської психологічної школи. Уже в 50-60-х роках 19ст. він глибоко аналізує і критично переосмислює теорії представників пізніших відгалужень класичної школи - Ж.-Б.-Сея, Н.В.Сеніора, Г.Ч.Кері та інших. У 60-70-х роках він
вводить у свій курс та підручник "Основания политической экономии" (Київ, 1870) засади психологічної школи, а пізніше викладає її основні концепції у порівнянні з іншими
напрямками політекономічного знання у фундаментальній
праці "Очерки, политика - экономическая литература"(СПб., 1895). Ідеї М.Бунге розвивав і його учень, професор того ж університету Дмитро Іванович Піхно, видавши такі відомі на
той час праці, як "Закон спроса и предложения. К теории ценности"(1886), "Основания политической экономии"(1890)
та ін.
Віддаючи данину німецькій історичній школі, вчені Київської психологічної школи використання історико-емпіричних підходів поєднували з ідеєю регулюючого впливу держави в економічному житті. Один із пізніших наступників ідей цієї школи відомий вчений-економіст Олександр
Петрович Білимович головним її достоїнством вважав те, що
"в багатьох найбільш основних питаннях як в економічній
теорії, так і в економічній політиці вона різко розходиться з іншою школою російських економістів - марксистською в
теорії та народницькою в політиці".
Київська психологічна школа підготувала добрий грунт в Україні для сприйняття ідей маргіналізму, який на цей час склався на Заході у самостійну і надзвичайно впливову течію (австрійська, англо-американська та математична школи). І саме внесення ідей маргіналізму в науковий обіг одночасно з критичним переглядом теоретичних засад як класичної школи , так і німецької історичної, а також марксизму склало характерну особливість формування економічної думки на зламі столітть.
Внесення у психологічний напрямок політичної економії засад австрійської школи надало йому, образно кажучи,
друге дихання. Абстрактно-дедуктивний метод дослідження, застосований представниками цієї школи, внесення ними
таких нових елементів аналізу, як величина "граничної корисності", фактор рідкісності та ін., дозволили подолати
ряд суперечностей старої психологічної школи. Одним із перших в Росії та Україні звернув на це увагу М.Туган-Барановський, зробив порівняльний аналіз австрійської
школи. Пізніше, проаналізувавши розвиток теорії граничної корисності від її витоків, вчений зробив висновок про доцільність її використання в економічних дослідженнях, зрозумів потужність та перспективність методів граничного аналізу. Хоча теорія граничної корисності служить у М.Туган-Барановського своєрідним завершенням теорії трудової цінності Рікардо.
Для післяжовтневого розвитку економічної теорії в Україні характерні ті ж риси, що і для загальнорадянської економічної думки. Політекономія перетворилась на описову науку, яка доводила правильність економічного курсу партії та уряду, господарські форми, суб'єктивно створювані ними, соціалістичними і єдино можливими. Вчені у своїх дослідженнях спирались на дезінформовані статистичні джерела, були позбавлені можливості користуватися досягненнями зарубіжної наукової думки, що було несумісним з об'єктивним економічним аналізом. Тому політична економія соціалізму не тільки все далі відходила від свого предмета, а й поступово перепліталась з політикою. І це повністю відповідало інтересам бюрократичної системи, якій абсолютно не потрібна була правда про об'єктивний стан виробничих відносин радянського суспільства. Розквіт економічної думки на Україні прийшовся на 20-30-ті роки.ю її занепад на 30-60-ті, короткий пкріод відродження на 60-ті, а криза на 70-80-ті, і знову період відродження, що розпочинається в другій половині 80-х років.
У 20-их роках в Україні, де розвиток економічної науки
Loading...

 
 

Цікаве