WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Витамины: строение, свойства, использование, значение для растений - Курсова робота

Витамины: строение, свойства, использование, значение для растений - Курсова робота

VI. Фізіологічна роль пантотенової кислоти.

Входить до складу коферменту А (коензиму А), при участі якого проходить активування й перенесення залишків оцтової кислоти і інших кислотних залишків (ацилів), синтез лимонної кислоти, жирних кислот, стеролів, гліцеридів і інших сполук.

На ізольованих зародках гороху також було показано, що і пантотенова кислота безумовно потрібна для рослини, що розвивається. Проростки люцерни, що вирощуються на стерильному поживному середовищі, подібно гороху, розвиваються значно краще при добавлянні в поживне середовище незначної кількості пантотенової кислоти (Кудряшов, 1953)

VIІ. Значення вітаміну Н (біотину) для рослинних організмів.

Вітамін Н бере участь в перетвореннях деяких амінокислот (аспарагінової кислоти, серину, треоніну). Біотин входить в склад активної групи ферментів які каталізують процеси карбоксилювання жирних кислот, тобто приєднання СО2, яке супроводжується подовженням вуглеводневого ланцюга жирних кислот. Також біотин грає роль у приєднанні СО2 до ацетилкоферменту А і утворенні малонілкоферменту А.

О О

СН3 – С + СО2 НООС – СН2 – С

S – C0A S – C0A

Ацетил кофермент А малоніл кофермент А. (Кретович, 1986

По деяким даним один біотин стимулює переважно ріст стебла і майже не впливає на ріст кореня. По іншим даним біотин потрібен для росту кореня. Наприклад, якщо для культури ізольованих тканин в поживне середовище добавляти вітамін В1, а біотин не вносити, то ріст стебла уповільнуюється. Коли ж вносити оба вітаміни, тоді накопичення сухої речовини в порівнянні з піддослідними рослинами збільшується на 60 % (Кудряшов, 1953).

VIІІ. Роль фолієвої кислоти (В9) в життєдіяльності рослин

Вітаміни групи фолієвої кислоти беруть участь в цілому комплексі реакцій синтезу і переносу одновуглецевих сполук, фіксації СО2 синьо-зеленими водоростями, в реакціях метилювання, перенесення активного формальдегіду (Андреєва, 1963).

В вільному вигляді фолієва кислота в живих організмах може служити активатором протонів при цьому бере участь в окисно-відновних реакціях. Відновлення фолієвої кислоти проходить за участю НАДФН-Н+ , а фермент, що каталізує відновлення фолату, називається 7,8-дигідрофолат-НАДФ-оксидоредуктазою. Подальше відновлення дигідрофолата в тетрагідрофолат здійснюється теж за участю НАДФН-Н+- коферменту. Фермент називається 5,6,7,8-тетрагідрофолат-НАДФ-оксидоредуктаза. Основна біохімічна роль фолієвої кислоти виконується тетрагідрофолієвою кислотою, яка здатна при сполученні з відповідними апоферментами до переносу одно вуглецевих радикалів:

Н–С=О; CН2ОН; –СН3; – СН2 – ; НС =NH.

| | |

форміл оксиметил метил метилен форміміно.

Процес перенесення формільних залишків, який проходить за участі води, є основною функцією тетрагідрофолієвої кислоти в організмі і називається трансфoрмілуванням (Плешков,1969). Внаслідок перенесень таких залишків фолієва кислота бере участь у взаємоперетворенні амінокислот серина і гліцина.

Також фолієва кислота бере участь у синтезі пуринових основ, а, як наслідок, нуклеїнових кислот (Колотилова, Глушанков, 1976).

IХ. Фізіологічна роль вітамінів групи Q (убіхінони) для рослин.

Вони зосереджені у внутрішніх мембранах мітохондрій, ядрах апараті Гольджі. Мають ліпідоподібну структуру.

У рослинах вони беруть участь у фотосинтезі і стабілізують клітинні мембрани, захищаючи ненасичені залишки жирних кислот ліпідів від окислення.

Отже потрібно сказати, що вітаміни грають дуже важливу роль в біохімічних та фізіологічних процесах рослин, тому рослини повинні їх синтезувати. Ми бачили, що при добавлянні пантотенової кислоти в поживне середовище де вирощували ізольовані зародки гороху і люцерни, ці зародки почали рости скоріше. Це говорить, що для розвитку зародків і для проростання насіння взагалі потрібні вітаміни, бо вони грають важливу роль, як в житті сформованої рослини, так і в процесах, які проходять під час проростання насіння рослин.

Х.Фізіологічна роль вітамінів групи К для рослин.

В рослинах вітаміни групи К беруть участь в окисно-відновних процесах і, в тому числі, в процесі фотосинтетичного фосфорилювання, де вони служать проміжними переносниками електронів. Тому і біосинтез вітаміну К зв`язаний з біосинтезом хлорофілу, а також тому в хлоропластах цього вітаміну більше, ніж у цитоплазмі клітини (Плешков,1965).

ХІ. Роль вітаміну Е для життєдіяльності рослин.

Токофероли запобігають окисленню і прогірканню рослинних масел, тобто являються антиокисниками (Кретович, 1986). Бере участь у багатьох видах обміну у тваринних організмів (Дунаєвський, 1990) і, можливо, рослинних організмах. Цей вітамін представлений чотирьма ізомерами, які мають назву ά-, β-, і γ- токоферолів. Вітамін Е, подібно іншим вітамінам , здатен вступати в сполуку з білком, причому етерифікований вітамін більш сильно зв'язаний з ним, ніж вільний, так як відокремлюється лише при денатурації (Захарова,1954).

Найбільше міститься в зародках злаків і зелених листках, значить тут він грає найважливішу для рослин роль. Як правило, у зелених листях його більше ніж у стеблі і інших органах, а у всіх зелених частинах рослини його до 67% порівняно з зеленими частинами (Луцевська,Савінов,1953). Вітамін Е стимулює цвітіння дводольних рослин, бо по хімічній будові належить до класу ізопреноїдів які необхідні для цвітіння (Рубін, 1967).

ХІІ. Значення провітамінів А (каротиноїдів) для життєдіяльності рослинних організмів.

У рослинах є лише попередники вітаміну А – каротини. Вони поширені в листках і особливо в плодах і грають важливу роль в обміні речовин в епітеліальних і інших клітин рослини (Березовський,1959). Каротини є пігментами рослин, вони приймають участь у фотохімічних реакціях при фотосинтезі (Кретович, 1986). Також каротин приймає участь в регуляції окислювальних процесів в рослинній клітині. Це підтверджує наявність оксидази каротину в рослинах і гальмування каротинами в рослинних клітинах каталітичного окислення аскорбінової кислоти аскорбінооксидазою. Очевидно, між цими двома системами аскорбінова кислота – аскорбінооксидаза і каротин – каротиноксидаза є рівновага, яка має значення в окислювальних і дихальних процесах рослинної клітини (Труфанов, 1959).

ЛІТЕРАТУРА

  1. Буадзе О.А., Кахая М.Д., Кацитадзе К.П., Заалашвилли Г.В. Защитный эффэкт витаминов группы B при действии гербицида 2,4-Д на ультра структурную организацию клеток растительного организма //Физиология и биохимия культурных растений. –1987. – Т. 19, №3 – С. 602-606.

  2. Гаврыш С.Ф. Томаты. – М.: Госсельхозиздат, 1887. – 71с.

  3. Гершенович З.С., Микитина А.И. Взаимодейсвие тиамина и аскорбиновой кислоты. // Витамины. Получение и очистка витаминов. Физиология и биохимия витаминов. – К.: Издательство АН УССР, 1956. – С. 158-173.

  4. Дунаевский Г.А., Попик С.Я., Овощи и фрукты в питании здорового и больного человека, – К.: Здоровье, 1990. – 160 с.

  5. Захарова М.П. Выяснение существования связанных с белком форм витамина Е // Витамины в теории и практике. / под ред. С.И. Королькова, – М.: Пищепромиздат, 1954. – Том 5. – С.155-159.

  6. Колотилова А.И., Глушанков Е.П. Витамины: химия, биохимия и физиологическая роль. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1976. – 246с.

  7. Кретович В.Л. Биохимия растений. - К.: Высшая школа, 1986. – 502с.

  8. Кудряшов Б.А. Витамины, их физиологическое и биохимическое значение. – М.: Московское общество испытателей природы, 1953. – 175с.

  9. Овчаров К.Є., Вітаміни в рослинах VIII серія. – М.: Біологія і медицина, 1962. – 38 с.

  10. Овчаров К.Е. Физиологические основы всхожести семян. – М.: Наука, 1969. – 225с.

  11. Овчаров К.Е. Физиология формирования и проростания семян. – М.: Колос, 1976. – 254с.

  12. Пивоваренко В.Г. Основи біоорганічної хімії. – К.: Освіта, 1995. – 143с.

  13. Плешков Б.П. Биохимия сельскохозяйственных растений /под ред.акад. В.М.Клечковского. – М.: Колос, 1965. – 447с.

  14. Плешков Б.П. Биохимия сельскохозяйственных растений, – М.: Колос, 1969. – 399с.

  15. Ремпе Е.Х. Значение для растений витаминов, синтезируемых корневой микрофлорой // Физиология растений. – 1972. – вып. 3. – С. 663-668.

  16. Рубін Б.А. Курс физиологии растений. –М.: Высшая школа, 1976. – 156с.

  17. Сакало В.Д. Дульнев П.Г., Лаврентович Д.И., Савченко Н.П., Нагорная Р.В.

  18. Смашевський Н.Д., Копелевич В.М., Гунар В.И. Антивитаминное действие Д-гомопантотеновой кислоты на высшие растения // Физиология растений. – 1986. – №6. – С. 1138-1143.

  19. Cорта овощных культур СССР./ под ред. Д. Д. Брежнева. – М.: Агропромиздат,1960. – 245с.

  20. Спиридонова Н.С. Аскорбиновая кислота в растениях. – Свердловск: Средне-Уральское книжное издательство, 1968. –80с.

  21. Спиричев В. Б., Конь И. Я. Жирорастворимые витамины и мембраны // Журнал всесоюзного химического общества им. Д.И.Менделеева. – М.: Химия, 1978. – №4. – С. 425-434.

  22. Строганов Б.П., Генкель К.П. Роль витаминов в жизнедеятельности растений и проблема физиологии семян в исследованиях К.Е. Овчарова //Физиология растений. –1976. – вип.1– С. 34 –37.

  23. Труфанов А.В. Биохимия и физиология витаминов и антивитаминов. – М.: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1959. – 654с.

Також використовували Біологічний енциклопедичний словник. (Електронну версію).

Loading...

 
 

Цікаве