WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБіологія, Зоологія, Аграрна наука → Процес регенерації, аналіз вегетативного розмноження - Курсова робота

Процес регенерації, аналіз вегетативного розмноження - Курсова робота

Використовуючи процес регенерації для досягнення мети в генній інженерії використовують такі способи: злиття соматичних клітин або протопластів різних клітин одного виду чи навіть різних видів організмів (соматична гібридизація), перенесення ядер із клітини в клітину, хромосом або їхніх фрагментів (клітинна Інженерія) чи окремих генів (генна інженерія). Суть генної інженерії полягає у штучному створенні (хімічний синтез, перекомбінації відомих структур) генів з конкретними потрібними людині властивостями і введення його у відповідну клітину (нині це найчастіше бактеріальні клітини, наприклад кишкова паличка) — створення "штучної" бактерії лабораторії для вироблення необхідного для людини продукту.

Широко вегетативне розмноження використовує генетика. Це – наука, що об'єднує навколо своєї проблематики багато біологічних дисциплін. Біохімічна генетика включає біохімію нуклеїнових кислот, білків і ферментів. Тут застосовуються методи, що використовуються біохіміками і молекулярними біологами (хроматографія, аналіз ферментів).

Цитогенетика займається вивченням хромосом тварин і рослин в нормі і при патології. Класична генетика розглядає також нестатеве розмноження, успадкування менделевських ознак і з допомогою статистичних методів досліджує більш складні типи успадкування. Клінічна генетика вирішує питання діагностики, прогнозування і лікування різних спадкових хвороб.

При вегетативному розмноженні генетика вивчає поведінку генів в популяціях і дію таких факторів, як дрейф генів, міграції, мутації і добір. Генетика поведінки – наука, предметом вивчення якої являються спадкові фактори, що визначають поведінку людей. Соціальна біологія пояснює поведінку людини в суспільстві на основі біологічних і еволюційних уявлень. Одне з головних завдань сучасної біології – збільшення ресурсів для населення Землі, що постійно зростає.

Аналізуючи процес регенерації генетика розробляє ефективні шляхи і методи одержання нових порід тварин і сортів рослин. Найважливішим інструментом селекції став закон гомологічних рядів, відкритий М.І. Вавіловим.

Селекціонери використовують такий природний процес, як регенерація, вегетативне розмноження, мутагенез, примушуючи його служити людині. Головна задача селекції майбутнього – одержати спрямовані мутації тобто навчитися стріляти по потрібному гену. При цьому використовують радіоактивне випромінювання і хімічні мутагени. Генетика людини більшістю своїх досягнень зобов'язана тому, що опиралась на закони Менделя, і використовувала методи, що розроблялися в різних областях біології (регуляція активності генів, регуляція діяльності імунної системи і роботи мозку, причини спадкових хвороб і т.д.).

Пізнання молекулярних основ регенерації організмів призвело до використання біологічних процесів і речовин в промисловості. Народилася нова галузь виробництва – біотехнологія, що являє собою комплект біологічних знань і технічних засобів, які необхідні для одержання продуктів життєдіяльності клітини. Основні напрямки сучасної біотехнології – біотехнологічний синтез, культивація і використання рослин і клітинних тварин, генна інженерія, наука про білкові речовини клітин (ензімологія).

Методи генної інженерії, які основані на дослідженні вегетативного розмноження, дали змогу синтезувати деякі білки у промислових масштабах. Поки що це виявилось можливим і економічно доцільним лише для кількох білків людини, які використовуються у медичній практиці і є специфічними, тобто не можуть бути замінені на аналогічні білки тварин. Йдеться насамперед про інсулін, інтерферон і гормон росту — соматотропін. Список цей розширюється.

Інсулін необхідний для лікування діабету, соматотропний гормон — природний стимулятор росту, інтерферон — білкова речовина, яка сприяє активній боротьбі клітин організму з вірусами.

  1. ВИСНОВКИ

Всім живим організмам в більшій або меншій мірі властиві певні розміри і форма, обмін речовин, рухливість, ріст, розмноження і пристосованість. Хоча цей перелік здається цілком чітким і визначеним, межа між живим і неживим досить умовна, і чи називатимемо, наприклад, віруси живими або неживими, залежить від того визначення життя, яке ми приймемо. Неживі об'єкти можуть володіти одним або декількома з перерахованих властивостей, але ніколи не проявляють всю сукупність цих властивостей одночасно.

Якщо є яка-небудь властивість, яку можна вважати абсолютно обов'язковим атрибутом життя, так це здібність до відтворення. Найпростіші віруси позбавлені обміну речовин, не рухаються і не ростуть, і все-таки, оскільки вони здатні відтворювати себе (а також мутувати), більшість біологів вважає їх живими організмами. Одне з основних положень біології свідчить, що "все живе походить тільки від живого" .

Регенерація - оновлення структур організму в процесі життєдіяльності і відновлення тих структур, які були втрачені в результаті патологічних процесів. Більшою мірою регенерація властива рослинам і безхребетним тваринам, в меншій - хребетним.

Регенерація у тварин — утворення нових структур замість видалених або загиблих в результаті пошкодження або втрачених в процесі нормальної життєдіяльності. Орган, що регенерував, може мати таку ж будову, як видалений, відрізнятися від нього або не бути зовсім схожий на нього.

Ступінь і форми виразу здатності регенерації неоднаковий у різних тварин.

серед порівняно простих тварин зустрічаються такі, які відрізняються слабою здатністю регенерації (круглі черв'яки), тоді як багато відносно високоорганізованих тварин (низькі хордові) цією здатністю володіють в достатньо високій мірі. Крім того, серед близькоспоріднених видів тварин нерідко зустрічаються як добре, так і погано регенеруючі.

Нестатеве розмноження спостерігається в одноклітинних тварин і відбувається внаслідок поділу клітини або, рідше, її брунькування. У першому випадку утворюються дві (чи більше) однакові за розмірами дочірні клітини, у другому - від великої (материнської) клітини відбруньковується маленька (брунька).

Вегетативне розмноження в тваринному світі - утворення нового багатоклітинного організму з частини материнського шляхом ділення у простих тварин. Іноді вегетативне розмноження відносять до безстатевого розмноження.

За сприятливих умов одна бактерія за 4—5 днів може утворити 1036 особин, об'єм яких... дорівнює океанові. Брак поживних речовин, несприятливі температурні умови, згубний вплив продуктів обміну, поїдання бактерій іншими організмами та багато інших чинників — усе це негативно позначається на розмноженні бактерій.

Багато видів бактерій використовують у різних галузях промисловості для добування ацетону, етилового й бутилового спиртів, оцтової кислоти, ферментів, гормонів, вітамінів, антибіотиків, білкововітамінних препаратів тощо. Чимало галузей харчової промисловості пов'язано з діяльністю розмноженням мікроорганізмів (випікання хліба, виноробство, пивоваріння, отримання спирту, кисломолочних продуктів тощо). Широко вегетативне розмноження використовує генетика.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Бабаева А. Г. Иммунологические механизмы регуляции восстановительных процессов, М., 1972.-314с.

  2. Бердишев Г.Д., І.Ф.Криворучко ,,Медична генетика" Київ 1993 ,,Вища школа". - 173 с.

  3. Біологія. За редакцією Мотузного, 2-ге видання, виправлене. Київ ,,Вища школа" 1995 р.-136 с.

  4. Біологія . І.В.Барна , М.М.Барна Тернопіль 2000 р. - 205с.

  5. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М. Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.

  6. Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. – К.: Либідь, 2001.-176с.

  7. Вернадський В. І. "Очерки геохимии" М., 1977.-311с.

  8. Гудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.-171 с.

  9. Загальна біологія. Підручник. – К., 2002-214с.

  10. Мікробіологія з основами вірусології / За ред. Вікерчук.– К., 2003.212с.

  11. Ноздрачов А.Д., Чумасов Е.И. Умови вегетативного розмноження.- СПб. : Наука, 2002.- 280 с.

  12. Регуляторні механізми регенерації, під ред. А. Н. Студитского і Л. Д. Ліознера, М., 1973.-180с.

  13. Саркисов Д. С. Регенерация и ее клиническое значение, М., 1970.-207с

  14. Саркисов Д. С. Очерки по структурным основам гомеостаза, М., 1977.-311с.

  15. Сидорова В. Ф. Возраст и восстановительная способность органов у млекопитающих, М., 1976.-265 с

  16. Уголев А. М. Энтерииовая (кишечная гормональная) система, Л., 1978.-148с.

  17. Условия регенерации органов у млекопитающих, под ред. Л. Д. Лиознера, М., 1972.-167с.


 
 

Цікаве

Загрузка...